Студент Трощій В.Є., старший викладач Шишкова Л.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

Семантико-стилістичні функції модальних слів із значенням невпевненості

Модальні слова – окремий розряд лексичних одиниць, який утворився в результаті постійного використання форм різних частин мови у вставній функції з метою вираження ставлення мовця до змісту висловлювання (4, с. 454). Вони становлять значний інтерес при аналізі семантико-синтаксичної категорії модальності різноманітних стилістичних явиш, тому що по суті являють собою «специфічне синтаксично-стилістичне використання певних морфологічних категорій» (1, с. 189).

Втрата модальними словами номінативного значення призвела до виділення виражальної функції як основної. Вони стали «носіями» модальних та емоційно-експресивних відтінків.

Модальні слова характеризуються певними семантико-граматичними ознаками, що зумовлюють їх стилістично-виражальні особливості у порівнянні з іншими лексичними засобами мови. Такою ознакою є насамперед вставна функція та нефіксована позиція в реченні. Модальні слова можуть прилягати до будь-якого компонента висловлювання, надаючи йому або реченню в цілому різноманітних смислових чи емоційних відтінків.

Контекстуальна незалежність модальної функції передбачає використання таких слів у різних ситуаціях і типах висловлювання. Їх семантико-стилістична вага значною мірою визначається суб’єктивністю вираженого модального значення. Вона полягає у безпосередній співвіднесеності властивого реченню модального значення з настановою мовця, його суб’єктивною оцінкою. Крім того, модальне слово несе додаткову інформацію про характер, особливості світосприймання суб`єкта мовлення, оскільки виражає його інтелектуальне ставлення до висловленого, а також почуття, емоції , побажання (2,с.77).

Група модальних слів сучасної української мови досить численна. У ній особливо виділяються слова із значенням невпевненості, а саме: може. можливо, мабуть, либонь, видно, очевидно, схоже, певно, напевно. Постійне вживання дієслівних форм здається, кажуть у вставній функції для вираження невпевненості дає підстави деяким дослідникам також зараховувати їх до складу модальних слів. Однак збереження названими вставними словами лексичного значення, парадигматичних зв’язків, предикативної функції /Порівняємо: здається, здавалося, здалося, мені здається, як йому вдалося, кажуть, каже, казали, як кажуть люди, як він сказав/ свідчить про їх семантико-функціональний зв’язок з парентетичними дієсловами типу гадаю, вважаю, подейкують, розповідають, які, зважаючи на ряд диференційних ознак, видається доцільним розглядати як окремий засіб вираження гіпотетичної модальності.

Функціональна місткість модальних слів із значенням невпевненості визначається їх здатністю виражати як логіко-смислові, так і емоційно-експресивні відтінки. Використовуючи такі слова, мовець вербалізує свою логічну оцінку достовірності висловлювання. Вона виступає як припущення про відповідність висловленого реальній дійсності або сумнів у цьому і характеризується некатегоричністю, проблематичністю. Вибір мовцем тих чи інших модальних слів залежить від їх здатності до вираження потрібного ступеня впевненості в конкретній ситуації.

Сфера їх застосування широка. Це народно-розмовне, художнє мовлення, публіцистичні тексти. Обмеженим є вживання їх у науковому стилі. Специфіка наукового викладу зумовлює використання модальних слів, позбавлених емоційних відтінків, переважно із значенням упевненого, обґрунтованого припущення /мабуть, очевидно/.

Модальне слово можливо вживається при вираженні припущення з невисоким ступенем упевненості в достовірності повідомлюваного. При цьому у реченні реалізуються часткові модальні значення: сумнів - можливо, то був "Лахтак", але скоріше якийсь норвежець, що забрався так далеко на полювання /М.Трублаїні/; невпевнений здогад - цей вільний простір серед тісного міста його приваблював, бо чимось подібний був до степу. Можливо, обширом і свіжим вітром, що гнав рікою хвилі /Вас. Шевчук/ ; несміливе припущення - У мирний час він би (О.Гончар), мабуть повільно акумулював свої творчі можливості, шукав своєї теми, можливо, надовго б залишався новелістом, неквапливо утверджуючи своє ім’я серед літературних ровесників, а потім - в усій літературі /В.Яворівський/; вагання - Життя ущільнюється; можливо, це і є досвід, чи відчуття сучасності, чи відчуття чужої країни, в якій роблю свої записи /В.Коротич/.

У поєднанні з іншими виражальними засобами, наприклад, частками, можливо вживається для вираження впевненого припущення: Отут, можливо, я б таки справді стала в пригоді /М. Олійник/.

Модальне значення середнього або низького ступенів упевненості має і слово може. Його вживання засвідчує невизначеність позиції мовця у вирішенні певної проблеми. Відтінок вагання увиразнюється в результаті багаторазового вживання модального слова у реченні: Нецікаво говорив сьогодні адвокат Любомирський, може, тому, що бачив безвиглядність справи, може, тому, що почував нерівні сили, бо говорив до порожнього залу /Я.Галан/.

У ситуації визначення розмірів, відстані, часових величин слово може використовується із значенням приблизності, неточності, невизначеності. Наприклад: Озимий клин був невеликий, - гектарів, може, з дев'ять /Р.Федорів/, Може, місяць, може, два Він ішов лісами /Д.Павличко/.

Стилістична вага слова може виявляється не тільки у відображенні модальної позиції мовця, його логічної оцінки висловленого, а й у здатності до створення певного емоційно-експресивного ефекту. Вони можуть виражати: побоювання - А може, вогонь іще не погашений, а може, десь іще тліє в сніпку, крадькома, причаєний /Є.Гуцало/; надію - От, може, наріжуть землю, тоді інакше заживемо /М.Стельмах/; слабку надію на раптове везіння - А може, все якось минеться /М. Стельмах/; невдоволення, обурення при запереченні або відстоюванні певних позицій - А ви подумайте, що я може, теж людина, що зі мною теж годилося б по-людськи /Е.Гуцало/.

Стилістично-виражальні можливості слова розкриваються і в реченнях, де модальна оцінка має відтінки раптовості, несподіваності і припущення або ж його виключності, нетрадиційності. Наприклад: А може, для когось є високим щастям неторканість розуму й серця, а не перенавантаженість їх всякими догмами, обмеженнями... /Є. Гуцало/.

Комунікативно вагомим є вживання модального слова у поєднанні з часткою б /рідше без неї/ в умовах синтаксичного майбутнього часу. При цьому створюється така контекстуальна ситуація, коли одночасно із значенням припущення висловлюється прохання, побажання, вимога. Наприклад: - Ой Мар’яне, може б, ми не їхали, - припадає Фросина до рук мужа /М.Стельмах/. Може, я сам краще зрозумію свої думки, може, вірніше вирішу, що мені робити /В.Собко/

Семантика модальних слів може, можливо дозволяє використовувати їх для створення художніх образів при переносній, метафоричній характеристиці, побудованій на основі зовнішньої подібності, гри уяви. Наприклад: Може, то не тільки птиця, а й вербне сонце розгойдує свій передсвятковий дзвін і струшує на землю співуче золото росин /М. Стельмах/.

Іноді вони виступають як засіб іронічно-гумористичного зображення явищ. Наприклад: Ясько любить поговорити, все він завжди знає - може тому, що вуха в нього якісь особливі, чи тому, що очі інші, ніж у решти людей /Є.Гуцало/.

Вживання модальних слів либонь, мабуть в гіпотетичних висловлюваннях засвідчує порівняно високий ступінь упевненості мовця. Властиве їм значення невпевненості послаблюється акцентом на об`єктивній можливості достовірності зображеного факту через його нормативність, закономірність, традиційність. Сфера застосування – підсумкові висловлювання: Вночі дивно зоріло полярне небо, мабуть, тумани поховалися за горами, над арктичними озерами..../М.Трублаїні/.

Модальні слова можуть бути використані при визначенні приблизності обліку, виміру /віку, часу, відстані тощо/: Тут, мабуть, не більше, як миля /М.Трублаїні/; при висловленні обґрунтованих прогнозів: Відблискотіли, назавжди, мабуть, погасли ті сяючі голоби її короткого щастя /О.Гончар/; для надання відтінку обережного, несміливого спонукання до дії: То поки сонцю крок до потухання, мабуть, ходім шукати укриття /Л.Костенко/.

У ситуації безпосереднього сприймання явищ, відносно яких робиться припущення, або відтворення їх по пам’яті слово либонь вживається із значенням зовнішньої достовірності, уявності ознаки, дії: Життя - як вода: спливає непомітно, навіть не зогледишся. Ось недавно ж, либонь, починався струмок твого дитинства, спокійний, сонцем освітлений, починався радісно й безжурно /Є.Гуцало/.

Модальне значення обґрунтованого припущення властиве словам видно, очевидно, схоже. Вони вживаються при вивідному припущенні: Ключик стирчав на місці, радіо тихенько гомоніло, господар, схоже, лиш на хвилину залишив свій лімузин, побіг на перон, либонь, когось зустрічати /0.Гончар/; при припущенні з наступним обґрунтуванням: У двох із них /хаток/, очевидно, ніхто не жив, бо вікна були повидирані, комишеві стріхи обсипались і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка /М.Коцюбинський/; при припущенні з аргументацією від протилежного: Видно, все видавалося мені химерним, суцільною несправністю, інакше, я б нізащо не дав відпровадити себе до автобуса, не їздив би до Судака... /П.Загребельний/.

Семантична структура модальних слів видно, схоже, очевидно включає доказовість, обґрунтованість висловленого. Їх вживання сигналізує адресату про сприймання мовцем зовнішніх ознак, що спричинили припущення і аргументують його. Тому модальне значення обґрунтованого припущення реалізується словами незалежно від вербалізації доказів в тексті і використання таких слів в ситуаціях ідентифікації ознаки, стану або встановлення їх характеристик на основі 6езпосереднього сприймання предметів, явищ мовцем.

Упевнене припущення виражається словами певно, напевно. Їх вживають з метою некатегоричного, обережного утвердження певних поглядів: Не казатиму, що це завжди легко, але сенс літератури, напевно і в цьому - догукатись, дійти до кожного, змучитись власним болем полегшуючи власну муку й чуже страждання /В.Коротич/; для пом’якшення наказу, вимоги: Напевно, годі про це /В.Коротич/. Вони можуть вживатись і при альтернативному припущенні, але, на відміну від слів може, можливо; використовуються в контрадикторних висловлюваннях лише тоді, коли акцентується одне з припущень: Напевно, той чоловік мав свій ключ або подзвонив так тихо, що Григорій Павлович не зауважив його появи /В.Коротич/.

Значення неповної впевненості, що вимагає підтвердження з боку адресата, властиве сполученню модальних слів певно, напевно з часткою ж: Давайте ваші речі, обмітайте ноги і швидше до хати, певне ж, замерзли /М.Олійник/.

Таким чином, модальні слова із значенням невпевненості вносять у висловлювання логічну оцінку його достовірності. При цьому слова може, можливо виявляють більшу здатність до поєднання модально-оцінних та емоційно-експресивних відтінків. Різнорідність значень модальних слів знаходить вияв у образно-виражальних можливостях їх використання в тексті.

Література:

1. Бевзенко С.П. До питання про модальні слова в українській мові // Наукові записки Ужгород. ун-ту. - .1959, - Т. ХХХУП. –С.188-191.

2. Василенко Л.И. Модальные слова как средство азторизации текста // Филол. науки. - 1984. - 4.- С. 76-79.

3. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. -М., 1986. -639с.

4. Востоков В.В. О вводно-модальных элементах как средствах формирования и выражения субъективно-модальных значений // Лингвистической сб.- Вып. 6.- М., 1976. - С. 103-113.