Биологические науки. 7. Зоология

А. П. Стадниченко, В. К. Гирин

Житомирський державний університет ім. І. Франка

Молюски роду Marstoniopsis (Gastropoda, Pectinibranchia, Bithyniidae, Amnicolinae) в Україні

Marstoniopsis Regteren-Altena, 1936 – ендемічний для Палеарктичної зоогеографічної області рід. Нині поширення його охоплює приатлантичні і прибалтійські терени Європи, за виключенням крайньої півночі (Старобогатов, 1970).

Це дрібненькі тварини: висота їх черепашки зазвичай не перевищує 3,5, а ширина – 2 мм. Що стосується кількості видів, належних до роду Marstoniopsis, то наявні в літературі відомості вкрай суперечливі. Свідченням цього є хоча би той факт, що одні і ті ж малакологи в різні періоди часу вважали, що рід Marstoniopsis представлений то єдиним видом M. steini (Martens, 1858), то двома видами - M. steini і M. scholtzi (Shmidt, 1856). Наприклад, Я. І. Старобогатов (1970) у своїй монографії присвяченій фауні молюсків і зоогеографічному районуванню континентальних водойм пише про те, що до роду Marstoniopsis входить один вид – M. steini. Пізніше, застосувавши компараторний метод дослідження до вивчення конхіологічних особливостей Marstoniopsis, збори яких з різних територій Швеції (Westerlund, 1886), Німеччини, Австрії (Clessin, 1884), Польщі (Piechocki, 1979) зберігаються в Зоологічному музеї РАН (Санкт-Петербург), він, одначе, дійшов висновку, що у складі цього роду видів два – M. steini і M. scholtzi, що знайшло відображення у монографії В. В. Аністратенка і А. П. Стадниченко (1994), в якій останньою із згаданих авторів наведено такі дані (усне повідомлення Я. І. Старобогатова).

Вперше для України M. steini названий Й. Бонковським (Bąkowski, 1891) з Західного Буга. Пізніше Й. Адамович (Adamowich, 1939) виявив його у межах Волинського Полісся (у середній течії Прип’яті, а також у р. Стир). Тоді ж Я. Лазицька (1939) знайшла його у заплавних озерах Середнього Дніпра (в околицях Києва). Ще пізніше знаходження його було зареєстроване в озері Нижній Уступ (с. Булак Черкаської обл.) (Зімбалевська, 1963) і в р. Уборть поблизу с. Хочине Житомирської обл. (Анистратенко, Стадниченко, 1994). У 1995-2002 р.р. нами виявлені види роду Marstoniopsis в річках Рата (Рава-Руська Львівської обл.), Західний Буг (Буськ Львівської обл.), Прип’ять (с. Самойловичі Волинської обл.). Цей матеріал було передано в Зоологічний інститут РАН (Санки-Петербург) і для дослідження Я. І. Старобогатовим. У зборах із Західного Буга і Прип’яті ним виявлено (усне повідомлення) не лише M. steini, а й M. scholtzi. Детальніші відомості про матеріал дослідження представлено у наведеній нижче таблиці.

Деякі відомості про матеріал дослідження

Молюск	n	Самці/самки	Місце збору	Щільність поселення, екз./м^2	Мірні конхіологічні ознаки, мм
					Висота черепашки	Ширина черепашки
M. steini	26	1:1	р. Paта	13	3,31±0,05	1,98±0,02
	37	1:1,05	Західний Буг	12	3,03±0,07	1,89±0,03
	24	1:1	Прип’ять	16	3,42±0,10	1,97±0,02
	33	1:1,07	Уборть	15	2,99±0,01	1,85±0,01
M. scholtzi	13	1:1,17	Західний Буг	1	2,80±0,06	1,95±0,03
	11	1:1,20	Прип’ять	2	2,93±0,05	1,96±0,06

Загальний ареал Marstoniopsis на теренах України має вигляд язика, який охоплює собою її Полісся і опускається вниз по Дніпру до північної границі Степової ландшафтно-кліматичної зони. Таким він є для M. steini, що стосується M. scholtzi, то дотепер поширення цього молюска обмежується північно-західними регіонами України (у межах Балтійської зоогеографічної провінції Європейсько-Сибірської підобласті Палеарктики).

Питання щодо кількості видів належних до роду Marstoniopsis слід вважати на сьогодення відкритим. Адже диференціювання M. steini і M. scholtzi здійснюється зараз на основі переважно якісних і лише деяких кількісних конхіологічних ознак. Утруднює ідентифікацію видів і те, що у Marstoniopsis (а це роздільностатеві тварини) спостерігається статевий диморфізм за низкою конхіологічних ознак. Наразі не ясно чи M. steini і M. scholtzi – це різні види, чи M. steini є екоморфою M. scholtzi. Не з’ясовано особливості будови радули цих молюсків і порівняльний аналіз дистальних відділів їх статевої системи, які у багатьох гребінчастозяберних молюсків (Pectinibranchia) мають певне значення для встановлення їх видової належності. Деталі анатомічної будови останньої з’ясовано (Krull, 1935; Старобогатов, 1970) для M. steini, проте, для M. scholtzi їх не досліджено. Отже, твердо сказати наразі скількома видами представлений рід Marstoniopsis неможливо, це можна буде зробити лише після проведення докладного популяційно-генетичного (генне маркування) і біохімічного (первинна структура ДНК) дослідження цих тварин.

Трапляється Marstoniopsis в Україні не часто. Популяції його зазвичай відзначаються невисокими значеннями щільності населення (7-16 екз./м²). Зрідка, одначе, відмічаються і густо населені популяції. Так, в озері Нижній Уступ Л. М. Зімбалевська (1963) виявила M. steini у кількості 262 екз. на 1 кг сирої маси очерету.

Оселяються ці тварини як в стоячих (озера, викопні і загатні ставки), так і в слабко проточних водоймах (великі і малі річки, струмки). В останніх віддають перевагу біотопам зі спокійною течією. В літореофільних біоценозах трапляються переважно на камінні. В фітофільних біоценозах звичайним місцем оселення Marstoniopsis є крупнолиста вища водяна рослинність. Слід зазначити, що Marstoniopsis охоче селяться не лише на вегетуючій рослинності, а й на рослинності відмерлій, здебільшого, частково зогнилій. Активна реакція води (рН) в місцях оселення їх переважно слабко лужна або лужна. Донні відкладення мулисті, якщо ж іншого типу, то, зазвичай, з намулом. Обирають для перебування більш-менш затінені ділянки водойм (уникають прямого сонячного проміння), на що вказують і інші дослідники (Piechocki, 1979).

В Україні розмножуються навесні (квітень-травень). Дрібненькі однояйцеві кладки прикріплюють як до субстратів, на яких перебувають, так і до черепашок інших особин (рідше).

Література

Анистратенко В. В., Стадниченко А. П. Литторинообразные. Риссоиобразные. – Киев: Наук. думка, 1994. – 175 с. (Фауна Украины, Т. 29, вып. 1, кн. 2).

Зімбалевська Л. М. Еколого-фауністична характеристика молюсків у заростях водної рослинності середнього та нижнього Дніпра // Питання екології і ценології водних організмів Дніпра: - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – С. 14-19.

Лазицька Я. Тварини заростей макрофітів деяких заплавних водойм р. Дніпра в районі Старосілля // Тр. гідробіол. ст. – 1939. - № 17. – С. 127-182.

Старобогатов Я. И. Фауна моллюсков и зоогеографическое районирование континентальных водоемов. – Л.: Наука, 1970. – 371 с.

Adamowich I. Materialy do fauny mięсzakow (Mollusca) Polesia // Fragm, faun. Mus. Zool. Pol., 1939. - Vol. 4, № 2. – S. 13-89.

Bąkowski I. Mięczaki, - Iwów: Mus. im. Dzieduszyckin, 1891 – 264 s.

Clessin I. Deutsche Excursion – Mollusken – Fauna. – Nürnberg: Bauer und Rasne, 1884. – 663 s.

Westerlund C.A. Fauna der in der Palaarctischen Region lebenden Binnencon - chylien: VI. Fam. Ampullariidae, Paludinidae, Hydrobiidae, Melanidae, Valvatidae, Neritidae. – Zund: Hakan Ohlsson, 1886. – 156 s.

Krull H. Anatomische und Untersuchungen an einheimischen Prosobranchien und Beitrage zur Phylogenie der Gastropoden. – Zool. Iahrb. Anat., 1935. – Bd. 60. – S. 399-464.

Piechocki A. Mięczaki (Mollusca). – Warsawa – Poznań: Panństw. Wydawn. Naukowe, 1979. – 187 s. (Fauna Slodkowodna Polski; z. 7).