Усатенко О.В. , к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Кочержинська Ю.І. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Резерв сумнівних боргів: нарахування та відображення в обліку підприємства

Жодне підприємство не може обійтись без заборгованостей. Це можуть бути як короткострокові, так і довгострокові, дебіторські або кредиторські заборгованості. Щодня ці заборгованості можуть змінюватись, але на підприємствах є такі, які залишаються в бухгалтерському обліку надовго — це сумнівні борги.

Визначення суми резерву сумнівних боргів – необхідна умова діяльності будь-якого підприємства, яке має дебіторську заборгованість.

Здійснюючи продаж як у кредит, так і без попередньої оплати, підприємство бере на себе ризик того, що деякі покупці ніколи не сплатять своєї заборгованості. Фірми, які продають товари і надають послуги в кредит, розробляють систему контролю платоспроможності клієнта і намагаються підвищувати її ефективність. Разом з тим, їм відомо, що реалізація в кредит створює ризик неотримання частини платежу. Це звичайний підприємницький ризик, тому сумнівні (безнадійні) борги розцінюються як необхідні витрати підприємства, пов'язані з реалізацією в кредит.

Сумнівний борг — це дебіторська заборгованість підприємства, що не була погашена у визначений строк та не має гарантій погашення або, щодо якої існують сумніви в поверненні [1].

Отже, резерв сумнівних боргів — це резерв для покриття заборгованостей, у випадку їх непогашення. В основному це покриття дебіторської заборгованості. Цей резерв вирівнює дебіторську заборгованість, а також показує, що ця сума не може бути стягнена з дебіторів.

Раніше заборгованість можна було відносити до збитків одразу після закінчення строку позовної давності ( він дорівнює три роки), то тепер підприємство може спрогнозувати ці збитки завдяки резерву сумнівних боргів.

Підставою для визнання і створення  в бухгалтерському обліку резерву сумнівних боргів на підприємстві буде складений первинний документ — розрахунок резерву, ( він буде складений по кожній однотипній групі заборгованості) [2].

Суми сумнівних боргів по розрахункам з підприємствами та організаціями ( включаючи іноземні борги), а також борги з окремими особами відображаються  в кінці звітного періоду на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Резерви сумнівних боргів будуть створені на основі результатів інвентаризації дебіторської заборгованості на підприємстві в кінець звітного періоду.

Резерв коригує дебіторську заборгованість та показує, що відповідна сума не може бути стягнена з дебіторів.

Для створення резерву сумнівних боргів необхідно вірно визначити суму сумнівної та безнадійної заборгованості [3].

У Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку зазначаються характеристики, за якими можна виділити категорії заборгованості. Це такі характеристики, як:

- впевненість про неповернення заборгованості” (використовують для безнадійної заборгованості)

- невпевненість в погашенні заборгованості” (використовують для сумнівної заборгованості)  [4].

Резерв сумнівних боргів, його створення та облік є актуальною проблемою бухгалтерського обліку.

Виходячи з вимог П(С) БО створення резерву сумнівних боргів є обов'язком підприємства.

Резерв сумнівних боргів не можна створити під будь-яку заборгованість. Заборгованість повинна бути поточною і бути фінансовим активом.

Розрахунок сумнівних боргів не є важким. Потрібно знати інформацію про суму доходу від реалізації та безнадійні борги.

Передбачено 2 способи розрахунку резерву:

-виходячи з платоспроможності дебіторів підприємства;

-на основі класифікації дебіторської заборгованості [4].

Підприємство може обрати один із методів розрахунку резерву. I цей вибір необхідно зафіксувати у наказі про облікову політику або в окремому наказі керівника підприємства — 2, що видається перед першим формуванням резерву. Також у наказі визначаються критерії сумнівності та інші параметри, за допомогою яких розраховується резерв (про це — далі). Величина сумнівних боргів на кожну дату балансу, що буде визначена за обраним методом, становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату [2].

 Документами, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною і її списання можуть бути: виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог із стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства -  боржника; акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника  [2].

На бухгалтерських рахунках на підприємстві проводяться такі записи:

1) Д 94 ( “Інші витрати операційної діяльності” ) і К 38 ( “Резерв сумнівних боргів” ) - даний запис визначає створення резерву сумнівних боргів.

2) Д 38 ( в межах резерву сумнівних боргів) і Д 94 (різниця між сумою заборгованості і сумою, що списана за рахунок створення резерву сумнівних боргів) і К 36 ( “Розрахунки з покупцями та замовниками” ) або К 37 ( “Розрахунки з різними дебіторами” ) - даний запис визначає списання заборгованості.

Створення резерву сумнівних боргів є фактом наявності у підприємства сумнівних боргів, а приводом використання сум резерву — наявність безнадійної заборгованості [3].

Кожне підприємство  підбирає окремо та індивідуально методи нарахування та величину резерву сумнівних боргів, керуючись кількістю дебіторів, наявністю необхідної інформації та управлінською політикою.

Створення резерву сумнівних боргів дає змогу підприємству реально відобразити свій фінансовий стан, що відповідає принципу обачності і не допускає заниження оцінки зобов’язань і витрат та завищення оцінки активів і доходів підприємства.

Постійний контроль за своєчасністю повернення дебіторської заборгованості та недопущення фактів її несплати – реальні передумови покращання фінансового стану підприємства, підвищення його стабільності та конкурентоспроможності.

Список використаних джерел:

1. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова, ТОВ "Баланс-Клуб", 2000 р.

2. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2002 р.

3. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. — К.: Знання-Прес, 2003 р.  (Вища освіта ХХІ століття)

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Затверджено наказом Міністерства фінансів України N 237 від 08.10.99 р. [Електронний ресурс] – Джерело доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99.