Кононюк А.О.
Науковий керівник: асист. Чайка І. В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
У широкому розумінні поняття «рентабельність» означає прибутковість. Підприємство
вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт,
послуг) покривають витрати виробництва і, крім того, утворять суму прибутку,
достатню для нормального функціонування підприємства.
Оскільки прибуток
показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому
ресурсів, він доповнюється показником рентабельності. Маса прибутку може
зростати при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог
режиму економії.
Прибуток є основним джерелом фінансування витрат на
виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом формування
державного бюджету. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки
для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування
суспільних фондів споживання, розвитку науки, освіти, охорони здоров’я тощо.
Варто зазначити, що
рентабельність - це відносний показник ефективності роботи
підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до
витрат. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід виділити
рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції
(витрат на виробництво) [3].
Існує
безліч коефіцієнтів рентабельності, використання яких залежить від характеру
оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього, у першу
чергу, залежить вибір оціночного показника (прибутку), використовуваного у розрахунках. В
основному використовуються чотири різних показники:
— валовий прибуток;
— операційний прибуток;
— прибуток до
оподатковування;
— чистий прибуток [ 2, с.205-206].
Показники рентабельності
являються відносними характеристиками фінансових
результатів та ефективності діяльності торговельного
підприємства.
Вони вимірюють прибутковість торговельного підприємства та
групуються у співвідношенні інтересами учасників
економічного процесу, ринкового обміну. Вони повніше, ніж прибуток,
характеризують кінцеві результати діяльності, оскільки їх величина показує
співвідношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.
Підприємство вважається
рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває свої витрати
і отримує прибуток.
Серед видів економічної діяльності найвищий рівень рентабельності мають підприємства, що займаються фінансовою діяльністю (73,0%), а також підприємства торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (19,6%), в тому числі підприємства торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт (26,8%)
Значно нижчою є рівень рентабельності будівельних підприємств (1,8%), підприємств готельного та ресторанного бізнесу (1,5%), суб'єктів господарювання, які займаються діяльністю транспорту та зв'язку (1,3 %).
Тому, щоб
підвищити рентабельність підприємства, у першу чергу необхідно
звернути увагу на скорочення витрат. Можна
звичайно переорієнтуватися на швидко зростаючі сектори економіки, збільшуючи
свої доходи. Але це вимагає часу та інвестицій. Одним із потужних
інструментів скорочення витрат є бюджетне управління. Часто, якщо
на підприємстві є система бюджетів, то сформовано вона "зверху". Підрозділи
"покірно" виконують цей бюджет або не виконують. Реальна ситуація у бізнесі на це впливає слабо, так само як і дії підрозділів слабо
впливають на виконання запланованих показників. Головними причинами є: до співробітників не доведені основні принципи
бюджетного управління; підрозділи слабо задіяні у процесі планування і не несуть за нього відповідальність; за підрозділами закріплена
"відповідальність" за показники, на які вони реально впливати не
можуть.
Прибуток, як кінцевий результат господарської діяльності підприємства,
залежить від співвідношення між розміром доходів торгового підприємства і
витратами на здійснення торгово-фінансової діяльності.
Забезпечення
рентабельності господарської діяльності підприємства здійснюється через
ефективне управління прибутком, що потребує ряд вимог:
1. Інтеграція з загальною
системою управління підприємством. Управлінські рішення передбачувано або
непередбачувано впливають на прибуток, відповідно рентабельність господарської
діяльності.
2. Формування управлінських
рішень несе комплексний характер, що формують рентабельність діяльності
підприємства.
3. Вимоги до окремих
управлінських рішень по управлінню прибутком мають багатоваріантність і
динамізм.
4. Взаємозалежність,
економічна пов'язаність зростання рентабельності з перспективною стратегією
використання ресурсного потенціалу, фінансового стану і впливом зовнішнього
середовища господарської діяльності підприємства.
На формування абсолютної суми прибутку
підприємства впливає ефективність фінансово-господарської діяльності.
Отже, прибуток, як і рентабельність - показники на
макрорівні, які потребують постійного контролю за одержанням і зростанням [4].
Література:
1.
Короткевич О.В. Рентабельність господарської діяльності підприємств: структура,
рівень, динаміка. // Економіка підприємства / О.В.Короткевич. - 2010. -№3.-
С.145-146
2. Савицкая Г. В. Анализ
хозяйственной деятельности предприятия: 4-ое узд. - Минск: 2008. - 499 с.
3. Міністерство фінансів
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/
4. Головне управління статистики у
Вінницькій області [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.vous.vin.ua/