Мехеда
Н.Г., Слободяник Д..
Черкаський національний університет
ім.Б.Хмельницького
Теоретичні аспекти конкурентоспроможності
підприємства
Мінливість умов ринкового середовища підприємства та
постійні трансформаційні процеси в економіці України вимагають від суб’єктів
господарювання адаптування до цих змін і забезпечення свого майбутнього
успішного існування завдяки вирішенню проблеми створення та підтримки
конкурентоспроможності, управління конкурентоспроможністю. На
сьогодні необхідністю є формування нових підходів до створення моделі
управління підприємствами, які б мали змогу відповідати вимогам споживачів,
успішно конкурувати на ринку.
Конкурентоспроможність – це можливість підприємства
робити конкурентоспроможну продукцію, перевагу підприємства щодо інших
підприємств даної галузі в країні і за її межами.
Поняття «конкурентоспроможність»
(КСП) нерозривно пов’язане з конкуренцією.
Конкуренція
– це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови
виробництва, вигідну позицію на ринку.
Конкуренція сприяє розвитку українських
підприємств і виходу національної економіки на траєкторію стійкого зростання,
створює умови для досягнення рівноваги між суспільними інтересами і прагненням
виробника до збільшення прибутку
Поняття КСП підприємства можна охарактеризувати
такими особливостями: КСП не є іманентною якістю підприємства, вона може бути
виявлена та оцінена тільки в умовах наявності конкурентів (реальних або
потенційних); поняття КСП відносне, тобто вона буде мати різний рівень стосовно
різних конкурентів; визначається КСП підприємства продуктивністю використання
залучених ним у виробничий процес ресурсів; рівень КСП підприємства залежить
від рівня КСП його продукції, галузі, країни
КСП
підприємства визначають три групи факторів:
- на макроекономічному
рівні – КСП території та країни;
- на галузевому рівні –
КСП галузі;
- на рівні підприємства –
фактори, що характеризують його власний потенціал, місце на ринку, зокрема
унікальність продукції, рівень її КСП
Основними умовами формування і забезпечення КСП підприємств є
внутрішні та зовнішні фактори. Дослідження управління КСП слід здійснювати в
обов’язковому взаємозв’язку впливу факторів як внутрішнього, так і зовнішнього
середовища, яка є багаторівневою, багатоаспектною системою
До внутрішніх чинників на галузевому рівні
слід віднести: попит на товар галузі, оптимальний рівень уніфікації і
стандартизації продукції, експорт наукомісткої продукції, наявність
конкурентоспроможного персоналу в галузі, оптимальний рівень галузевої концентрації,
наявність конкурентоспроможних постачальників, оптимізація ефективності
використання ресурсів, наявність радикальних нововведень, великий обсяг конкурентоспроможних
підприємств в галузі, сертифікація та ексклюзивність продукції
Набір факторів, які визначають
КСП підприємства, виявляється настільки значущим і своєрідним, що неможливо
запропонувати єдину методику збирання даних стосовно їхньої обробки та
ідентифікації для прийняття відповідних рішень. Разом з тим, досить
широке коло таких факторів звужується концентрацією уваги на так званих
конкурентних перевагах підприємствах, тобто таких характеристиках чи
властивостях, яки забезпечать підприємству перевагу над прямими конкурентами.
До основних чинників КСП підприємства на
сучасному етапі віднесено такі: якість продукції і послуг, рівень техніки і
технології, доступ до привабливих джерел фінансового забезпечення, рівень
активності інноваційно-інвестиційної діяльності, наявність стратегії підтримки
високого рівня конкурентоспроможності, орієнтація у своїй діяльності на ринок
і систематичну роботу зі споживачами, наявність конкурентної стратегії щодо
безпосередніх конкурентів, рівень кваліфікації персоналу і рівень менеджменту,
ринкова інфраструктура, правове поле функціонування підприємства тощо
В умовах конкуренції головним завданням будь-якого
підприємства є завоювання кращої конкурентної позиції на ринку за рахунок
формування, підтримки й розвитку конкурентної переваги, і як наслідок,
одержання більших економічних вигід, тому стратегічною метою управління
конкурентоспроможністю підприємства є формування, підтримка й розвиток
стратегічної конкурентної переваги.
Стратегічне управління включає два основні процеси: стратегічне
планування і тактико-технічне управління реалізацією сформульованої стратегії
Стратегія спрямовується на збереження і збільшення
матеріального і нематеріального статку, максимізацію доходів від будь-якої
форми ділової активності, підвищення ступеня конкурентоспроможності підприємства.
Стратегічне конкурентне управління формалізується у вигляді концепції тактики
конкурентного управління і визначається сукупністю моделей і засобів дій, які
її складають. Тобто, під тактичним управлінням розуміється сукупність моделей і
відповідних засобів, які обирає і практично використовує підприємство проти
зовнішнього оточення, конкурентів і за допомогою якого реалізовує обрану
стратегію.
Підприємства зі стійкими конкурентними перевагами мають найбільше
шансів на успіх у порівнянні з іншими, у яких вони відсутні. Саме тому ця тема
є актуальною.
Отримання та використання
конкурентних переваг зачіпає інтереси широкого кола осіб суб’єктів
господарювання, контрагентів, споживачів, суспільство, державу в цілому. У
правовому розумінні конкурентні переваги розглядають як сукупність відносин,
що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм.
Стійка конкурентна перевага (sustainable compettive advantage) – це довгострокова користь від виконання унікальної
стратегії, спрямованої на створення цінності, яка одночасно не застосовується
ні існуючими, ні потенційними конкурентами.
Можна
характеризувати стійку конкурентну перевагу за такими підходами:
- унікальна конкурентна
позиція підприємства;
- ретельно підібрана
система видів діяльності;
- відношення до конкурентів
(чіткі компроміси, співробітництво), визначення ключових факторів успіху
В умовах мінливості зовнішнього середовища, активних дій
конкурентів і цілеспрямованого розвитку підприємства одні їх конкурентні
переваги підсилюються, інші – стають більш слабкими. Тому оптимальний
для конкретного періоду часу набір конкурентних переваг не може бути постійним
і згодом вимагає перегляду. Виходячи з цього, важливо постійно відслідковувати
динаміку розвитку підприємства й оцінювати основні характеристики кожної
конкурентної переваги на різних етапах її життєвого циклу.
Формування
стійких конкурентних переваг на ринку споживчих товарів і послуг дозволить
підприємству зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну
комерційну діяльність у довгостроковій перспективі і досягти максимального
ефекту від цієї діяльності на конкурентом ринку [2].
В умовах ринкової економіки забезпечення конкурентоспроможності
підприємства – запорука його комерційного успіху, який, у першу чергу, залежить
від його конкурентних переваг. Отже, основною умовою високого рівня
конкурентоспроможності підприємства
Список літератури