Мехеда Н.Г., Слободяник Д..

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Теоретичні аспекти конкурентоспроможності  підприємства

 

Мінливість умов ринкового середовища підпри­ємства та постійні трансформаційні процеси в економіці України вимагають від суб’єктів гос­подарювання адаптування до цих змін і забезпечення свого майбутнього успішного існування завдяки вирі­шенню проблеми створення та підтримки конкуренто­спроможності, управління конкурентоспроможністю. На сьогодні необхідністю є формування нових підходів до створення моделі управління підприємствами, які б мали змогу відповідати вимогам споживачів, успішно конкурувати на ринку.

Конкурентоспроможність – це можливість під­приємства робити конкурентоспроможну продукцію, перевагу підприємства щодо інших підприємств даної галузі в країні і за її межами.

Поняття «конкурентоспроможність» (КСП) не­розривно пов’язане з конкуренцією.

Конкурен­ція – це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну по­зицію на ринку.

Конкуренція сприяє розвитку україн­ських підприємств і виходу національної економіки на траєкторію стійкого зростання, створює умови для до­сягнення рівноваги між суспільними інтересами і праг­ненням виробника до збільшення прибутку

Поняття КСП підприємства можна охарактери­зувати такими особливостями: КСП не є іманентною якістю підприємства, вона може бути виявлена та оці­нена тільки в умовах наявності конкурентів (реальних або потенційних); поняття КСП відносне, тобто вона буде мати різний рівень стосовно різних конкурентів; визначається КСП підприємства продуктивністю використання залучених ним у виробничий процес ресурсів; рівень КСП підприємства залежить від рівня КСП його продукції, галузі, країни

КСП підприємства визначають три групи факторів:

- на макроекономічному рівні – КСП території та країни;

- на галузевому рівні – КСП галузі;

- на рівні підприємства – фактори, що характеризують його власний потенціал, місце на рин­ку, зокрема унікальність продукції, рівень її КСП

Основними умовами формування і забезпечен­ня КСП підприємств є внутрішні та зовнішні фактори. Дослідження управління КСП слід здійснювати в обов’язковому взаємозв’язку впливу факторів як внутріш­нього, так і зовнішнього середовища, яка є багаторівневою, багатоаспектною системою

До внутрішніх чинників на галузевому рівні слід віднести: попит на товар галузі, оптимальний рівень уні­фікації і стандартизації продукції, експорт наукомісткої продукції, наявність конкурентоспроможного персона­лу в галузі, оптимальний рівень галузевої концентра­ції, наявність конкурентоспроможних постачальників, оптимізація ефективності використання ресурсів, на­явність радикальних нововведень, великий обсяг кон­курентоспроможних підприємств в галузі, сертифікація та ексклюзивність продукції

Набір факторів, які визначають КСП підприєм­ства, виявляється настільки значущим і своє­рідним, що неможливо запропонувати єдину методику збирання даних стосовно їхньої обробки та ідентифікації для прийняття відповідних рішень. Разом з тим, досить широке коло таких факторів звужується концентрацією уваги на так званих конкурентних пере­вагах підприємствах, тобто таких характеристиках чи властивостях, яки забезпечать підприємству перева­гу над прямими конкурентами.

До основних чинників КСП підприємства на сучасному етапі віднесено такі: якість продукції і послуг, рівень техніки і технології, до­ступ до привабливих джерел фінансового забезпечення, рівень активності інноваційно-інвестиційної діяльності, наявність стратегії підтримки високого рівня кон­курентоспроможності, орієнтація у своїй діяльності на ринок і систематичну роботу зі споживачами, наявність конкурентної стратегії щодо безпосередніх конкурен­тів, рівень кваліфікації персоналу і рівень менеджменту, ринкова інфраструктура, правове поле функціонування підприємства тощо

В умовах конкуренції головним завданням будь-якого підприємства є завоювання кращої конку­рентної позиції на ринку за рахунок формуван­ня, підтримки й розвитку конкурентної переваги, і як наслідок, одержання більших економічних вигід, тому стратегічною метою управління конкурентоспромож­ністю підприємства є формування, підтримка й розви­ток стратегічної конкурентної переваги.

Стратегічне управління включає два основні про­цеси: стратегічне планування і тактико-технічне управ­ління реалізацією сформульованої стратегії

Стратегія спрямовується на збереження і збіль­шення матеріального і нематеріального статку, макси­мізацію доходів від будь-якої форми ділової активності, підвищення ступеня конкурентоспроможності підпри­ємства. Стратегічне конкурентне управління форма­лізується у вигляді концепції тактики конкурентного управління і визначається сукупністю моделей і засобів дій, які її складають. Тобто, під тактичним управлінням розуміється сукупність моделей і відповідних засобів, які обирає і практично використовує підприємство про­ти зовнішнього оточення, конкурентів і за допомогою якого реалізовує обрану стратегію.

Підприємства зі стійкими конкурентними перевагами мають найбільше шансів на успіх у порівнянні з іншими, у яких вони відсутні. Саме тому ця тема є актуальною.

Отримання та використання конкурентних пере­ваг зачіпає інтереси широкого кола осіб суб’єктів господарювання, контрагентів, споживачів, сус­пільство, державу в цілому. У правовому розумінні кон­курентні переваги розглядають як сукупність відносин, що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм.

Стійка конкурентна перевага (sustainable compettive advantage) – це довгострокова користь від виконан­ня унікальної стратегії, спрямованої на створення цін­ності, яка одночасно не застосовується ні існуючими, ні потенційними конкурентами.

Можна характеризувати стійку конкурентну пере­вагу за такими підходами:

- унікальна конкурентна позиція підприємства;

- ретельно підібрана система видів діяльності;

- відношення до конкурентів (чіткі компроміси, співробітництво), визначення ключових факторів успіху

В умовах мінливості зовнішнього середовища, ак­тивних дій конкурентів і цілеспрямованого роз­витку підприємства одні їх конкурентні перева­ги підсилюються, інші – стають більш слабкими. Тому оптимальний для конкретного періоду часу набір кон­курентних переваг не може бути постійним і згодом ви­магає перегляду. Виходячи з цього, важливо постійно відслідковувати динаміку розвитку підприємства й оці­нювати основні характеристики кожної конкурентної переваги на різних етапах її життєвого циклу.

Формування стійких конкурентних переваг на ринку споживчих товарів і послуг дозволить підприєм­ству зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну комерційну діяльність у довгостроковій пер­спективі і досягти максимального ефекту від цієї діяль­ності на конкурентом ринку [2].

В умовах ринкової економіки забезпечення кон­курентоспроможності підприємства – запорука його комерційного успіху, який, у першу чергу, залежить від його конкурентних переваг. Отже, основною умовою високого рівня конкурентоспроможності підприємства

Список літератури

  1. Управління конкурентоспроможністю підприємства : Підручник / Ю. Б. Іванов, М. О. Кизим, О. М. Тищенко, О. Ю. Іванова, О. В. Ревенко, Т. М. Чечетова-Терашвілі. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2010. – 320 с.
  2. Іванов. Ю. Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток : монографія / Ю. Б. Іванов, П. А. Орлов, О. Ю. Іванова. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2008. – 352.
  3. Яременко О. Ф. Науково-практичні аспекти стра­тегічного і тактичного управління конкурентоспроможністю підприємства / О. Ф Яременко // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. – 2011. – № 5, Т. 1. – С. 35 – 37
  4. Азоев Г. Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Л. Азоев, А. П. Челенков. – М. : ОАО «Типография «НОВО­СТИ», 2000. – 256 с.