Мехеда Н.Г., Жигліна Т.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Особливості етапів стратегічного управління

Стратегічне управління – це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Стратегічне управління розглядають як динамічну сукупність п’яти взаємопов’язаних управлінських процесів.

Аналіз середовища (стратегічний аналіз) вважається першим процесом стратегічного управління, оскільки він забезпечує основу як для визначення місії і цілей організації, так і для розробки стратегії.

Одним з ключових завдань будь-якого управління є підтримання балансу у взаємодії організації з навколишнім середовищем. Кожна організація задіяна у трьох комутативних процесах:

· отримання ресурсів із зовнішнього середовища (вхід);

· перетворення ресурсів у продукт (перетворення);

· передача продукту у зовнішнє середовище (вихід).

Управління покликане забезпечувати баланс входу і виходу. Як тільки цей баланс порушується, організація потрапляє в кризу. Сучасний ринок значно посилив значення процесу виходу у підтриманні цього балансу. Це якраз і відображається у тому, що першим блоком у схемі структури стратегічного управління є блок аналізу середовища.

Аналіз середовища передбачає вивчення як макро-оточення, так і безпосереднього оточення компанії. Аналіз макро-оточення – це дослідження впливу економіки, правового регулювання і управління, політичних процесів, природного середовища і ресурсів, соціальної і культурної складових суспільства, науково-технічного і технологічного розвитку, інфраструктури тощо.

Безпосереднє оточення аналізується, як правило, за такими компонентами як покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили. Від дослідження зовнішнього середовища необхідно переходити до аналізу внутрішнього середовища фірми (кадри, організація управління, виробництво, фінанси, маркетинг, корпоративна культура тощо).

Для компанії вкрай важливо підтримувати не тільки баланс між входом і виходом у процесі створення вартості, але й баланс інтересів різних соціальних інститутів і груп людей, які зацікавлені у функціонуванні компанії і впливають на неї. Баланс інтересів визначає вектор спрямованості організації, який формально представляється у вигляді місії і стратегічних цілей (детальніше розглядаються у наступній темі).

Після того, як місія і цілі визначені, настає час для вибору стратегії. Цей процес є центральним у стратегічному управлінні і полягає не тільки у визначенні генерального плану дій на довгостроковий період.

Визначення стратегії як процес – це прийняття рішення про те, як розвивати бізнес в цілому та його окремі напрями, як протидіяти конкурентам, яке місце займати на ринку і т.п.

Процес виконання стратегії є наступним у процесі стратегічного управління. Виконання стратегії – це проведення стратегічних змін (удосконалень) в компанії, які приводять її у стан готовності перетворити стратегію у реальність. Досить часто компанії не можуть виконати обрану стратегію. Це трапляється тому, що або неправильно було проведено стратегічний аналіз і зроблено висновки, або відбулися непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, які не були своєчасно виявлені і враховані в адаптивній частині стратегії. Часто бувають випадки, коли менеджмент не може своєчасно і належним чином використати наявні ресурси (особливо людські) для реалізації стратегії. 

Тому процес виконання стратегії потребує виняткової уваги і контролю. Цю функцію вирішує відповідний процес – оцінка і контроль виконання стратегії, який забезпечує:

· визначення того, що і за якими параметрами необхідно контролювати;

· оцінку стану контрольованих об’єктів відповідно до прийнятих стандартів або інших еталонних показників;

· з’ясування причин відхилень, якщо такі виявляються;

· здійснення коригування.

У разі контролю реалізації стратегій ці завдання набувають певної специфіки, обумовленої тим, що стратегічний контроль спрямовується на з’ясування міри досягнення стратегічних цілей компанії за допомогою вибраної стратегії. Стратегічний контроль сфокусований на вирішенні питання, чи можливо у подальшому реалізувати певну стратегію і чи призведе процес її реалізації до намічених кінцевих результатів.

Список використаної літератури

1. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління. К.: 1999. (базовий підручник).

2. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібник. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 236 с.

3. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2002 . – 302 с