Еономічні науки/ 14Економічна теорія

Куць Я.О., ст.гр. ЕК-01-11

Леонідов І.Л.,к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

ІННОВАЦІЙНІ ПОСТУПИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Стабільний розвиток української економіки стримується зволіканнями з її модернізацією. Це зумовлено проявом тенденцій загально низького рівня інноваційної активності підприємств реального сектору економіки та неординарності високотехнологічних галузей за технологічним рівнем і конкурентоспроможністю. В них акцентується на необхідності подолання розриву з економічно розвинутими країнами, через модернізацію факторів: економічних («зелені» технології, відкриті інновації, перспективні розробки шостого і сьомого технологічних укладів, які мають соціальну спрямованість, низька вартість нововведень, достатня бюджетна підтримка інновацій), та внутрішньовиробничих (удосконалення науково-технічної бази, підготовка сучасних фахівців, розвиток коопераційних зв’язків).

Актуальним чинником розвитку зазначених процесів є залучення прямих інвестицій в модернізацію перспективних секторів економіки України. Підґрунтям такого залучення є великий внутрішній ринок, порівняно кваліфікована робоча сила, суттєвий науково-технологічний потенціал, багаті поклади природних ресурсів, вигідне географічне розміщення. Фінансові ринки доцільно зорієнтувати через інноваційні стратегії, особливо з метою зниження інноваційних ризиків. З ними пов’язана незначна частка випуску інноваційної продукції в загальному обсязі продажів у промисловості, що становить трохи більше 3%. Ефективними стимулами ринкової модернізації високотехнологічних виробництв, підвищення інвестиційної активності в інноваційній сфері є такі: застосування податкових канікул, передбачення податкових преференцій для підприємств, які інвестують кошти у проведення науково-дослідницьких робіт та створення високотехнологічної продукції.

Важливу роль у фінансуванні інноваційних процесів відіграє державно-приватне партнерство, втілення модернізації на рівні реформ і політики. Її завданням є створення сприятливих умов, прозорих і цивілізованих засад інвестування до економіки України суб’єктами господарювання різних форм власності, удосконалення структурних пропорцій технологічних укладів інвестиційних джерел, вирішення суперечності технологічного рівня вітчизняного виробництва, його оновлення. Підґрунтям для втілення ідей модернізації інноваційної діяльності є Програма економічних реформ на 2012-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава".

Метою модернізації є невід’ємність економічного зростання від науково-технологічного розвитку та інтелектуалізації основних факторів виробництва. Основою такої єдності є розподіл і використання форм інтелектуального продукту, інноваційне наповнення промислової політики.

Для прискореного вирішення суперечності пропонується врахувати в програмі наступні поступи модернізаційних перетворень. Початковим моментом інноваційних перетворень вбачається підготовка модернізаційних моделей технологічних випереджень на локальному рівні (вільні економічні зони, технополіси, технопарки, соціополіси), в окремих секторах – розробка сучасних біотехнологій, нанотехнологій, агропромисловий, аерокосмічний та енергетичний комплекси, високотехнологічне машинобудування. Наприклад, розробка технологічних передумов передбачає підвищення темпів економічного зростання за рахунок збільшення частки високотехнологічної продукції в структурі економіки (скажімо, доведення частки вітчизняного машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва України до 25%).

Наступний крок потребує розширення локальних осередків в національній економіці, концентрування фінансових, людських ресурсів і новітніх технологій в напрямі утвердження її конкурентних переваг, інтеграції освіти і науки, створення венчурного бізнесу, зміцнення та розвитку наукових галузей виробництва технологій «живих систем», раціонального природокористування, енергозабезпечення, забезпечення стрімких темпів науково-технічного прогресу, запровадження державно-приватного партнерства в науково-технічній та інноваційній сферах, розробки та впровадження інструментів державної підтримки інноваційної діяльності, удосконалення регулювання трансферу технологій.

Останнім кроком є створення інноваційної ринкової й наукової інфраструктури та інноваційно-інституціонального середовища, які сприятимуть динамічним, довгостроковим ринковим, фінансово-економічним, соціальним піднесенням, розвитку інноваційної інфраструктури (бізнес–інкубатори, центри трансферу технологій), активізації процесів комерціалізації нових технологій, формуванню промислово-технологічної основи для виробництва нового покоління конкурентоспроможної наукомісткої продукції світового рівня.

Надходження інвестицій в високотехнологічний сектор спрямовує державну інноваційну політику на: приток іноземного підприємницького капіталу, підтримку виробника інтелектуального продукту, зменшення держвтручання та тиску на приватний сектор, підготовку, навчання персоналу, розподіл інвестицій між техніко-технологічними, соціальними, економічними видами інновацій, підвищення конкурентоспроможності інноваційної діяльності, міжнародне інвестиційне співробітництво, захист інтересів національного інноваційного підприємництва та власності.

Запропонована послідовність поступів фінансування інноваційного вектору модернізації покликана забезпечити стабільний розвиток вітчизняної економіки на основі впровадження форм інтелектуального продукту.