Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Аспірант, Пачева Н.О.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-КОРПОРАТИВНОГО КАПІТАЛУ

В науковій літературі спостерігається збільшення зацікавленості до соціального капіталу і все більше прослідковується інтерес до вивчення зв’язків в життєдіяльності людини та організації.

Вперше в науковий обіг поняття корпоративний соціальний капітал ввели в 1999 р. американські дослідники Ш.Габбей і Р.Ліндерс у книзі «Корпоративний соціальний капітал та відповідальність», визначаючи його як «набір ресурсів, які відчуваються або не відчуваються, проте накопичуються корпоративним гравцем через його соціальні відносини, полегшуючи йому досягнення цілей» [2]. За їхнім визначенням соціальний капітал є результатом соціальних мереж, а не їх структурним проявом, в свою чергу мережі породжують цінність.

Соціально-корпоративний капітал утворюється та нагромаджується на мезорівні тобто у соціальній організації.

В.Грицаєнко феномен соціального капіталу визначав як якість соціальних зв'язків, актори досягають спільних цілей на основі розділених норм, і тому мають соціальний капітал [4]. Він стверджував, що «ледве починали існували формальні закони та організації, і соціальний капітал був єдиним засобом досягнення скоординованих дій».

Розглянемо зміст елементів корпоративного соціального капіталу: структурний (соціальні мережі), змістовий (норми, довіра). Досить багато науковців вважають, що саме соціальні мережі є структурною основою соціального капталу.

Л.Н. Федотов вважає, що основоположна ідея концепції соціального капіталу полягає в тому, що соціальні мережі створюють основу для соціальних зв'язків, так як в них люди можуть кооперуватися один з одним для досягнення взаємної допомоги, успіхів і вигод [5].

Мережі – це первинний прояв взаємозв’язків між людьми. Вони виступають як формою, так і джерелом соціального капіталу. Самі по собі мережі не є соціальним капіталом, ним вони стають, лише в тому випадку, коли вони використовуються з користю і ціленаправлено.

Другим змістовим елементом корпоративного соціального капіталу є соціальні норми. Соціальні норми – загальноприйняті правила поведінки, які координують взаємодії людей [7]. Норми дають індивідам в певній соціальній групі можливість діяти однорідно. Якщо норми в силу певних обставин змінюються то відповідно змінюється і поведінка акторів в межах даної групи.

Третім змістовим компонентом соціального капіталу є довіра. М.Грановеттер твердить, що довіра утворюється, тоді коли угоди вкорінені в межах структури особистих відносин і соціальних мереж. А також, що за допомогою соціальних відносин відбувається виробництво довіри [3].

Для Ф.Фукуями довіра виступає основним джерелом соціального капіталу: «соціальний капітал – здатність, що виникає з поширення довіри в суспільстві або певних його частинах» [6, с. 149].

Довіра на мезорівні (наприклад, в організації): міжособистісна, групова є досить важливою, так як в цих організаціях може утворюватися «обмежена солідарність». Довіра в організації за словами Дж.Андерсон і А.Нарус це «віра фірми, що інша компанія виконає дії, які призведуть до позитивних результатів для фірми, так само як не здійснить несподівані дії, що призведуть до негативних результатів» [1]. Довіра в організації веде до розвитку партнерських відносин, ефективного командного функціонування, а також до зниження трансакційних витрат всередині організації (витрати на пошук інформації, укладання контрактів, ведення переговорів та інше).

Сукупність довіри, мереж та норм в суспільстві призводить до збільшення та відтворення соціального капіталу.

Отож, соціально-корпоративний капітал, за визначеннями багатьох науковців, – це сукупність мережевих, ціннісних, людських та організаційних ресурсів за допомогою яких відбувається ефективне функціонування будь-якої організації.

Література:

1. Anderson J. A Model of Distributor Firm and Manufacturer Firm Working Partnerships / J.Anderson, J.Narus // Journal of Marketing. – 1990. – №54. – P. 45.

2. Gabbay S. CSC: The Structure of Advantage and Disadvantage / S.Gabbay, R.Leenders // Corporate Social Capital and Liability / Eds. R.Leenders, S.Gabbay. – Boston : Springer, 1999. – P. 3.

3. Granovetter M. Economic Action and Social Structure: The Problem of Embeddedness / М. Granovetter // American Sociological Review. – 1985. – Vol.91. - № 3. – Р. 488-493.

4. Грицаенко В. Социальный капитал и гражданское общество. [Электронный ресурс] - Режим доступа : // http://scd.centro.ru/dover.zip. - Рец. на ст. Fukuyama Francis Social Capital and Civil Society // The Institute of Public Policy George Mason University. - 1999. - October 1.

5. Федотов Л.Н. Внеэкономический капитал и его роль в понимании общества / Л.Н. Федотов // Знание. Понимание. Умение. – 2006. – № 2. – с. 230-235.

6. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и созидание благосостояния / Ф.Фукуяма // Новая постиндустриальная волна на Западе / пер. с англ. под. ред. В.Иноземцева. – М. : Асаdemia, 1999. – С. 133.

7. Young H. Social Norms [Електронний ресурс] / H.Young // The New Palgrave Dictionary of Economics / Eds. S.Durlauf, L.Blume. – [2nd Ed.]. – 2008. – Режим доступу : http://www.dictionaryofeconomics.com/article?id=pde2008_S00 0466.