Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

д.е.н. Береславська О.І., д.е.н. Шелудько Н.М.

Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”

Перспективи і ризики активізації інтеграційних процесів з ЄС для фінансового сектора України

Очікуване підписання у листопаді 2013 р. на ІІІ саміті Східного партнерства Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, заснованої на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції включно з поглибленою та всеохоплюючою зоною вільної торгівлі, актуалізує потребу оцінок як реальної готовності національного фінансового сектора до подібного формату інтеграційних процесів, так і пов’язаних з цим ризиків.

Оскільки участь у процесах євроінтеграції за змістом є не просто взаємодією економіки України та ЄС, а насамперед процесом проникнення інститутів ЄС (норм і правил ведення бізнесу, кращих практик, законодавства) [1, С. 27], у питаннях про майбутню Угоду між Україною і ЄС слід виходити насамперед з оцінок реальної готовності національного фінансового сектора до нерівноважного формату інтеграційних процесів з урахуванням критеріїв інституційної спроможності та імплементаційних витрат.

Як свідчать дані Всесвітнього економічного форуму, розвиток фінансових ринків як фактор глобальної конкурентоспроможності в середньому по ЄС-27 оцінюється у 4,39 балів(максимум – 7), причому якщо максимальні оцінки становлять 5,50 балів (FIN), то мінімальні – 3,13 (GRC) [1, С. 31]. Рівень розвитку фінансового ринку України оцінено у 3,52 бали, тобто за формальними ознаками нинішній рівень розвитку національного фінансового ринку – нижче середньоєвропейського, однак на теренах ЄС є країни й з гіршими оцінками.

У випадку укладення угоди про асоціацію це означатиме, що Україну очікує тривалий процес системного реформування фінансового сектора до рівня європейських стандартів.

Необхідно визнати, що на сьогодні у питаннях регулювання фінансового посередництва (особливо в частині діяльності банків) українське законодавство має досить суттєву адаптаційну якість відносно європейського фінансового законодавства.

Зважаючи на те, що співпраця щодо адаптації українського законодавства до норм та нормативів ЄС у сфері надання фінансових послуг та банківського управління ведеться вже майже двадцять років, можна констатувати, що фінансове законодавство, особливо в банківській сфері, значною мірою відповідає основним нормам ЄС.

Інтеграція до ЄС прискорить необхідність виконання вимог стандартів Базельської Угоди про капітал, зокрема Базеля II і Базеля III, та відповідних Директив ЄС, сприятиме прискоренню процесів вдосконалення існуючих механізмів регулювання діяльності банківських установ України і розширенню перспектив залучення іноземних кредитних ресурсів. При цьому слід враховувати, що досягнення вимог Базельської Угоди та директив ЄС є доволі складною задачею, а виконання частини з них може мати і неоднозначні наслідки. Наприклад, вимога гарантування вкладів населення у розмірі 100 тис. євро може бути виконана лише декларативно, а виконання вимоги щодо якості регулятивного капіталу та мінімального рівня його достатності (10 % в Україні проти 8 % у ЄС) може призвести до погіршення стану капіталізації банківської системи. В будь-якому разі адаптація української регуляторної та корпоративної банківської практики до положень документів «Міжнародна конвергенція виміру капіталу і стандартів капіталу: нові підходи (Базель ІІ) та «Глобальні регуляторні підходи для банків та банківських систем» (Базель ІІІ) з урахуванням національних особливостей розвитку й функціонування банківської системи

Крім того, стандарти ЄС передбачають досить жорсткі вимоги до якості корпоративного управління у фінансових установах. Методичні рекомендації НБУ щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України побудовані на основі Принципів ОЕСР щодо корпоративного управління, поряд з цим окремі рекомендації тісно пов’язані з діючим законодавством, а саме з вимогами Закону України «Про банки і банківську діяльність». Враховуючи стан проблеми з якістю корпоративного управління в банках України [2], практична (і в стислий термін) імплементація стандартів ЄС у цьому питанні здатна забезпечити певні позитивні зрушення в плані зниження системних ризиків у банківському секторі.

Однією з проблем зближення з ЄС є різні макроекономічні умови, в яких функціонує фінансовий ринок України та фінансові ринки більшость країн-членів ЄС. Низькі (порівняно з європейськими) макроекономічні показники в Україні (ВВП на душу населення, рівень заробітної плати) об’єктивно є стримуючим чинником розвитку фінансового ринку (капіталізація банків, умови надання фінансових послуг, ліквідність фінансового ринку, обсяги надання фінансових послуг, можливість одержання фондування та ін.), що ставить суб’єктів вітчизняного фінансового сектора в нерівні умови з європейськими, що приходять на український фінансовий ринок.

Слабка інтеграція вітчизняного фінансового ринку в міжнародний та нерозвинена фінансова інфраструктура роблять вразливим фондовий ринок щодо притоку спекулятивного іноземного капіталу. Гармонізація законодавчої бази, яка націлена на ще більшу відкритість фінансових ринків, може призвести до ще більшого впливу зовнішніх факторів на фінансовий ринок України та посилить залежність від міжнародних фінансових організацій та регулюючих органів. Причому в період кризи в країнах-членах ЄС ні Асоціація, ні членство в ЄС не гарантують фінансової допомоги від ЄС – в умовах кризи політика європейських монетарних регуляторів була направлена на спасіння якраз фінансових інститутів більш розвинутих країн за рахунок країн так званої європейської «периферії».

Відкриття фінансового ринку України несе в собі певні ризики, пов’язані з можливим припливом іноземного капіталу у вигляді як прямих, так і портфельних інвестицій.

Перш за все, в зоні ризику може опинитися валютний ринок України. В умовах можливого припливу великих обсягів інвестицій валютний курс гривні опиниться під тиском ревальваційних процесів. Такий досвід Україна вже мала у 2007 р., коли приплив іноземного капіталу порівняно з попереднім 2006 р. зріс майже у 3,5 рази. Зокрема, якщо сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій у 2006 р. дорівнювало 4025 млн. дол., то у 2007 р. це сальдо вже складало 14693 млн. дол. Конвертація іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку сприяла ревальвації гривні майже на 8%, що стало однією з причин зростання негативного сальдо рахунку поточних операцій з мінус 1617 млн. дол. у 2006 р. до мінус 5272 млн. дол., тобто від’ємне сальдо зросло у 4 рази. Незважаючи на те, що НБУ проводив валютні інтервенції на міжбанківському ринку з метою підтримки курсу гривні, негативне сальдо рахунку поточних операцій продовжувало зростати і у 2008 р. складало мінус 12763 млн. дол.

Обсяги припливу іноземного капіталу протягом 2014–2016 рр. можуть бути суттєвими: так, досвід Польщі, яка спочатку також підписала угоду про асоційоване членство з ЄС, а потім стала членом Євросоюзу, показує, що в цілому за 2003–2012 рр. в країну надійшло 101,9 млрд. євро. В основному, це прямі інвестиції, які спрямовувалися ЄС на модернізацію інфраструктури Польщі, підтримку наукових досліджень, розвиток малого бізнесу, фінансування освіти тощо [3].

Стосовно припливу портфельних інвестицій, то очікувати їх великі обсяги після підписання Угоди не варто, хоча ймовірність ризику надмірної присутності нерезидентів на фінансовому ринку України залишається суттєвим. Українське законодавство сьогодні обмежує проведення операцій з цінними паперами нерезидентами, зокрема, згідно чинного законодавства, операції нерезидентів з ОВДП, які завжди були привабливими для іноземних інвесторів у зв’язку з високою дохідністю урядових цінних паперів, можуть обслуговувати лише ті банки-резиденти, які уклали відповідні угоди з НБУ. На підставі угоди з уповноваженими банками НБУ може обмежувати обсяги придбання нерезидентами ОВДП. При формуванні цих обмежень враховуються потреби Міністерства фінансів для покриття дефіциту бюджету, розподіл за строками погашення обсягів платежів за ОВДП, які придбані нерезидентами на попередніх торгах, тенденція зміни валютного курсу, що визначена основними показниками грошово-кредитної політики НБУ. Дані обмеження відіграють інтегруючу роль при спільному функціонуванні ринків валюти та ОВДП. Проте, вітчизняне законодавство має багато прогалин та колізій, якими навчилися успішно користуватися в своїй діяльності нерезиденти.

Отже, оцінюючи ризики та перспективи активізації інтеграційних процесів України з ЄС для фінансового сектора України, необхідно зазначити, що незалежно від результатів Саміту, національний фінансовий сектор потребує серйозних зрушень, і ця потреба є об’єктивною. У випадку підписання Угоди є можливість забезпечити інтенсивнішу і якіснішу конвергенцію з європейською політикою розвитку і регулювання фінансових ринків. З іншого боку, щоб забезпечити реальну якість таких масштабних перетворень, головним завданням державної політики є запобігання небезпеці подальшого закріплення несприятливого профілю національного фінансового посередництва як механізму обслуговування притоків іноземного капіталу та звуження суверенітету в питаннях монетарної політики

Література:

1. Європейська інтеграція України: внутрішні чинники і зовнішні впливи // Національна безпека і оборона. – 2013. – №4-5.

2. Рожкова К.І. Корпоративне управління в банках України: стан та ключові проблеми // Вісник Інституту економіки та прогнозування. – 2012. – С.76–88.

3. Молдован А. Интеграция в ЕС: опыт Польши и вызовы для Украины // А. Молдован // Зеркало недели. – 2013. – № 79.