Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики
к.е.н. Ю.Г. Чередніченко
ДУ «Інститут економіки природокористування
та сталого розвитку НАН України», м. Київ
Державне регулювання якості життя
населення: водно-екологічний аспект
Державне
регулювання якості життя населення охоплює різні сфери нашого життя поряд
із системами освіти та охорони
здоров'я, державного пенсійного забезпечення поза увагою держави не залишаються
проблеми пов’язані із охороною і відтворенням навколишнього середовища. Така
практика поширена не тільки в Україні,
а й в багатьох розвинутих країнах світу.
Організація
Об’єднаних Націй здійснює допомогу країнам в раціональному використанні
природних ресурсів. Загострення
проблеми глобальної водної кризи, яка викликана збільшенням попиту на світові
водні ресурси для задоволення побутових, комерційних і сільськогосподарських
потреб, а також потреб в галузі базової санітарії, спонукає до співпраці всі
країни світу. В цілях подальшої активізації глобальних дій, направлених на
досягнення, які стосуються водозабезпечення Генеральна Асамблея об’явила
2005-2015 роки Міжнародним десятиріччям дій «Вода для життя». Зокрема, у
програмному документі, щодо забезпечення якості води зазначено, що для виробництва щоденного раціону однієї особи
необхідно приблизно 3000 літрів води, т.б. приблизно в тисячу разів більше, ніж
наші потреби у питній воді. До причин недостатності води відносять: неефективне
використання, погіршення якості води в результаті забруднення, надмірне
використання запасів ґрунтових вод. Необхідні заходи щодо забезпечення більш
раціонального використання обмежених ресурсів прісної води з першочерговою
увагою до таких питань, як попит и пропозиція, якість і кількість.
Проблемі
державного регулювання якості життя населення присвячені праці
С. Айвазяна, О. Берданової, І. Дзюби, В. Жеребіна, Л. Зубченка, В. Куценко, Е. Ліанової, Е. Луценко, Е. Приступа, В. Мандибури, О. Новікової,
А. Ткачева, а водно-екологічний аспект цієї проблеми знайшов своє
відображення у працях учених, які досліджують проблеми сталого розвитку у світі
– Дж. Форрестера, Е. Вексоера, Б. Райзберга та в Україні –
І. Бистрякова, О. Веклич, З. Герасимчук, М. Гродзинського,
М. Долішнього, М. Згуровського, В. Кравціва, М.Хвесика, Є. Хлобистова,
Л. Шостак, та багатьох інших.
Показник
якості життя (Quality of life Index), що створений
міжнародною організацією International Living, сформований за допомогою дев’яти ознак: вартість
проживання, відпочинок та рівень культури, економічна ситуація, стан довкілля,
свобода населення, рівень здоров’я, рівень промисловості, рівень безпеки життя,
кліматичні умови. У дослідженні сталого розвитку регіонів [1] визначена якість
життя як базис для розвитку людського капіталу, що є одним із ключових чинників
національної конкурентоспроможності. Загроза подальшого зниження рівня
національної конкурентоспроможності через істотне погіршення якості життя
обумовлює необхідність реалізації системи цільових заходів для забезпечення
планування і контролю індикаторів якості життя, усвідомлення суспільством
категорії якості життя як одного із визначальних чинників
конкурентоспроможності та соціально-економічного розвитку держави,
запровадження у практику параметрів якості життя як головних результуючих
показників ефективності діяльності органів державного управління на всіх
рівнях.
До категорії
політики «Якість життя » входять наступні індикатори : відпочинок та культура
людей (ILC), стан навколишнього
середовища (IENV), свобода (IF) і здоровя (IHH) людей, стан інфраструктури (IINF), ризик та безпека життя (IRS). Формула розрахунку
категорії «Якість життя» 
. Варто зауважити, що при розрахунку даного показника до
уваги беруться вагові коефіцієнти, отримані в результаті експертних опитувань [1, c. 71].
Автори [2] досліджуючи характеристики якості життя на підставі
проведеного опитування методом анкетування мешканців міста Ізмаїл з метою
вивчення ступеня задоволеності соціальних потреб громадян відзначає, що
найважливіше для особистості це гарантування безпеки на вулиці у вечірній час
(далі за зменшенням значимості стан
доріг та тротуарів; підвищення рівня забезпечення чистоти в місті, екологічної,
санітарно-епідеміологічної безпеки; захист від крадіжок; освітлення вулиць;
забезпечення якості питної води і
т.д.). В цілому результати опитування мешканців міста засвідчили про низький
ступінь задоволеності соціальних потреб, і відсутні проблеми, які в місті
вирішені повністю.
Автори [3]
зазначають, що підвищення якості життя повинно розглядатись як найважливіший
пріоритет всіх рівнів влади, як загальнолюдська ідея, яка здатна впливати на
весь хід розвитку суспільства. Пріоритетом в суспільстві та державі повинна
стати кожна людина та її родина. Зрозуміло, що необхідна цілеспрямована дія зі
сторони держави щодо рівня добробуту населення, його рівня освіти, підтримці
родини, материнства та дитинства, поліпшення здоров’я населення, укріплення
моральних позицій та духовності. Єдиний інтегральний показник успіху такої
державної політики є підвищення якості
життя населення. Дослідники вважають найбільш повною систему критеріїв якості
життя розроблену С.Айвазяном, яка включає і апріорний набір частих критеріїв
синтетичної категорії «Якість екологічної ніші» : промислові викиди СО2
в метричних тоннах (за рік), що приходиться на 1 млн. дол. США виробленого за
рік ВВП; об’єм викидів метану із антропогенних джерел за рік; маса небезпечних
речовин, які викинуті в атмосферу за рік від стаціонарних джерел, яке
приходиться на 1 км2 території; кількість СО, що викинуто в
атмосферу із стаціонарних джерел за рік, яке приходиться в середньому на одну
особу; частина забруднених вод в загальному об’ємі стічних вод, які скинуті в
поверхневі водойми; об’єм скинутих в поверхневі водойми забруднених вод, який
приходиться на 1 км2 території; маса токсичних відходів виробництва
і споживання, яка приходиться на 1 км2 території; площа заповідних
територій, заповідно-мисливських господарств, національних парків, яка припадає
на 1 тис. км2 території.
В дослідженні
[3] ставиться не задача моніторингу рівня якості
життя, а управління якістю життя. Автори вважають, що недостатньо знати
ситуацію необхідно змінити її на краще. Відтак, динаміка якості життя населення
цілком заслуговує того, щоб стати неідеологізованим інтегральним соціально-економічним
критерієм ефективності і результативності діяльності влади. Зміну якості життя
пропонується розглядати як найважливіший інтегральний критерій оцінки
результативності діяльності регіональної адміністрації.
Велика
кількість досліджень породжує різноманітність підходів до вирішення проблеми
державного регулювання якості та рівня життя в екологічному аспекті в цілому їх
можна поділити на три групи статистичний (результат сформований на основі
показників у вигляді агрегованих або інтегрованих індексів ), соціологічний
(дослідження шляхом соціологічного опитування) та комплексний, що поєднує у
собі два попередні підходи.
Дослідження
статистичним методом проводиться шляхом розробки системи індикаторів, кожний з
яких відображає окремі характеристики досліджуваної проблеми, стосовно сталого
розвитку особливо велика кількість агрегованих показників, що містять
екологічний, соціальний та економічний чинники. На основі агрегованих індексів
формуються різноманітні рейтингові оцінки, які в кінцевому підсумку і показують
рівень наближеності розвитку певної території до стійкого. Соціологічні
дослідження методом опитування населення, на нашу думку, характеризуються до
певної міри суб’єктивністю і показують загальний настрій громади ніж реальний
стан проблеми державного регулювання якості життя населення в екологічному
аспекті. Експертна оцінка визначених статистичними методами індикаторів
характеризується більшою адекватністю та достовірністю.
Дослідження [4] свідчить, що в
управлінні водою все ще домінують секторальні підходи, що призводить до
неузгодженого та фрагментарного розвитку та управління водними ресурсами.
Більше того, управління передається переважно організаціям, що працюють за
принципом «згори-донизу», легітимність та ефективність яких все більше піддається
сумнівам. Таким чином, проблеми спричиняються як неефективним управлінням так і
зростаючою конкуренцією за обмежений ресурс.
Необхідно
чітко усвідомити різницю між вартістю та ціною води. Вартість води в
альтернативному розумінні важлива для раціонального розподілу води, як
обмеженого ресурсу (використовуючи концепцію «альтернативних витрат») так, як і
в регуляторному та економічному значенні. Ціна води – це застосування
економічного інструмента для впливу на поведінку, спрямовану на збереження та
ефективне використання водних ресурсів забезпечення стимулів для управління
попитом, забезпечення окупності та для демонстрації готовності споживача
платити за додаткові інвестиції у водне обслуговування [4, с. 11].
Нами
запропоновано доповнити систему державного
моніторингу якості життя населення додатковим показником – ціна
реалізації 1 куб м питної води (або водний
індекс), що може стати суттєвим показником ефективності державного
регулювання якості життя населення зважаючи на збільшення соціального значення
доступності до питної води всіх верств населення із плином часу, особливо у
південних регіонах України.
Вже існують
водні індекси на Dow Jones, наприклад S&P Water Index, (протягом останнього
періоду зріс на 30%) що враховує акції компаній, які здійснюють доставку води,
і не враховують вартість самої води. Проте, Сінгапур та Малазія активно
співпрацюють в площині торгівлі саме водою, крім того активно розвивається
ринок торгівлі правами на видобуток води. Більшість світових експертів
пропонують зробити індикатором міжнародної ціни на прісну воду закупівельну її
вартість на підприємстві, яке опріснює воду.
Зважаючи на
такий стрімкий розвиток водного сектору держава має захистити інтереси
місцевого населення, враховуючи велике соціальне значення доступу до питної
води та нерівномірність розподілу водних ресурсів по території України. Відтак,
на нашу думку, запропонований нами
водний індекс (ціна реалізації 1 куб м питної води) потребує державного
регулювання, як показник якості життя населення у водно-екологічному аспекті.
Література
1.
Сталий розвиток регіонів України [Електронний ресурс] / науковий керівник М.З. Згуровський. – К.: НТУУ
«КПІ», 2009 – Режим доступу – www.activity.wdc.org.ua/ukraine/Isd_ukr-2400dpi-10.pdf
2.
Осипов В.М. Характеристика якості життя населення придунав’я в
соціологічному опитуванні та статистичному вимірі / Осипов В.М., Пивоварчук
І.Д. // Економічні інновації. – 2012. – Вип.47. – С.206-213.
3.
Ткачев А.Н. Качество жизни населения
как интегральный критерий оценки эффективности деятельности региональной
администрации / Ткачев А.Н., Луценко Е.В. // Политематический сетевой
электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета.
– 2004. – №4. – С. 71-85.
4.
Інтегроване управління водними ресурсами // Базові публікації ТДК. – 2007.
– №4. – 40 с. [Електронний ресурс ] – Режим доступу – http://gwp-ukraine.env.kiev.ua/modules.php?name=Downloads&d_op=getit&lid=4