Державний борг та його вплив на соціально-економічний стан України в умовах фінансової кризи

Актуальність проблеми. Довготривала внутрішня й зовнішня розбалансованість фінансової системи призвела до хронічного дефіциту бюджету і платіжного дисбалансу, що сприяло стрімкому зростанню державного боргу України. Враховуючи складність ситуації, сьогодні особливої актуальності набуває питання формування ефективної системи управління державним боргом, а саме: управління його розміром та структурою, застосування спеціальних форм і методів прямого і опосередкованого впливу на процес його формування та погашення. Макроекономічні диспропорції у фінансовому секторі держави постійно загострюються проблемами, що виникають у сфері управління державним боргом. Їх прояв особливо посилився у період наростання темпів фінансової кризи та її наслідків. На сьогоднішній день можна стверджувати,  що діючі традиційні форми та методи управління ним не мають позитивного впливу на соціальні та економічні процеси, а навпаки призвели до прискорення деформаційних процесів та гальмування економіки і не спонукають до ефективно розвитку України [2, с.35] Аналіз останніх досліджень та публікацій. Оскільки система управління державним боргом визначає ефективність фінансової політики держави та вміння державою виконати покладені на неї економічні функції, цій проблематиці присвячено чимало наукових праць таких українських дослідників як: В.А Андрущенко, О.І. Барановський, Б.Г. Болдирьов, Т.П. Вахненко, Н.В. Зражевська, Я.В Онищук, О.В. Плотнікова, О.С. Поважний та ін. Мета наукового дослідження полягає у дослідженні сучасного стану державного боргу та його вплив на соціально-економічний розвиток України в умовах фінансової кризи. Основні результати дослідження. В реаліях української економіки державний борг  тісно пов'язаний із економічною безпекою держави, адже поглиблює виникнення не лише фінансових, а й соціально-політичних проблем. Для кращого розуміння матеріалу пояснимо значення термінів: «державний борг», «гарантований борг», «внутрішній борг», «зовнішній борг». Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур. Гарантований борг - це загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.
Внутрішній державний борг — це сукупність зобов´язань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації. Зовнішній державний борг — це сукупність боргових зобов´язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку. Його економічна суть найбільш повно розкривається через виконання наступних двох функцій, а саме: фіскальної (залучення потрібних коштів для покриття бюджетного дефіциту)та регулятивної (регулювання обсягів грошової маси шляхом проведення НБУ операцій купівлі-продажу державних цінних паперів. Теоретичні питання щодо сутності державного боргу вітчизняні вчені досліджують постійно. В науковій літературі з питань державних фінансів можливо знайти різні або близькі за змістом точки зору на сутність державного боргу. Так, Василик О.Д. стверджує, що існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених зобов’язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам [1, с.18]. Значне збільшення державного боргу в довгостроковій перспективі має самі негативні наслідки для функціонування як соціальної політики держави, так і політики щодо економічного розвитку. Особливо негативне значення для економіки країни має зовнішній державний борг та борг, що виникає у суб’єктів господарювання, особливо у фінансовій сфері, наприклад, в банківському секторі. Кінцевим соціально-економічним підсумком державного боргового фінансування є те, що життя сучасного покоління помітно може покращитися, але тягар наслідків поточного бюджетного дефіциту ляже в основному на майбутні покоління[3, с.222] Для фінансування своїх потреб держава може мобілізовувати додаткові фінансові кошти у формі державного кредиту. У цьому випадку держава стає позичальником, а інші економічні суб’єкти країни, зокрема населення і підприємницькі структури та інші держави, їх фінансово-кредитні установи, міжнародні фінансово-кредитні організації — кредиторами. Використання позикових фінансових ресурсів державою та її економічними суб’єктами забезпечує формування боргів та відсотків за позикові кошти. Державний борг формується як за сумою зобов’язань самої держави, так і за сумою тих зобов’язань, де держава виступає гарантом, тобто в реальності вона не є позичальником, але вимушена надавати гарантії за зобов’язаннями економічних суб’єктів, перш за все, державних підприємств, організацій, установ щоб вони мали можливість запозичувати кошти на внутрішньому або зовнішньому фінансовому ринку для здійснення відповідних фінансово-економічних заходів щодо своєї операційної або інвестиційної діяльності. Існування державного боргу в умовах ринкової економіки є об’єктивним економічним явищем, обумовленим необхідністю виконання самою державою та її агентами різних суспільних функцій. Водночас фінансові потреби суспільного розвитку набагато більші, ніж та сума фінансових ресурсів, яку вдається мобілізувати державі та її економічним суб’єктам на момент реальної потреби в грошових коштах. Небажання держави та її економічних суб’єктів жити відповідно існуючим фінансовим можливостям є основною причиною виникнення державного боргу [3, с.226] Завдяки зростанню бюджету держава поступово забезпечувала відповідні заходи щодо економічного і соціального регулювання стану країни і її регіонів. Бюджет відображає відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси. Через бюджет здійснюються фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями країни з метою вдосконалення структури суспільного виробництва й забезпечення соціальних гарантій населенню. Проте необхідно зазначити, що в Україні бюджетні ресурси обмежені, а тому постійно триває пошук додаткових джерел наповнення державного й місцевих бюджетів для забезпечення життєдіяльності суспільства. З метою додаткового залучення фінансових ресурсів Україна постійно вдавалася до державних запозичень, обсяги яких постійно зростали [4]. Розмір державного боргу країни є важливим показником її економічного та фінансового стану та перспектив розвитку країни. Тенденція до зростання державного боргу України простежується упродовж останніх трьох років, її визначають високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, нестабільна ситуація з рефінансуванням боргів попередніх років, а також тиск боргових виплат на державні фінанси. Проведемо аналіз стану зовнішнього боргу України за останні роки (табл. 1)

Таблиця 1

Динаміка показників зовнішнього боргу України у 2010-2012 рр.

№ З/п	Рік	30.11.10	30.11.11	30.11.12
1	Державний та гарантований державою борг:	51,23	59,09	61,68
2	в т. ч. внутрішній борг	18,74	20,78	25,44
3	в т. ч. зовнішній борг	32,50	38,30	36,23
4	Державний борг:	38,92	44,51	48,99
5	в т. ч. внутрішній борг	16,99	19,11	23,94
6	в т. ч. зовнішній борг	21,94	25,39	25,05
7	Гарантований державою борг:	12,31	14,59	12,68
8	В т. ч. внутрішній борг	1,75	1,67	1,50
9	в т. ч. зовнішній борг	10,56	12,91	11,48

Аналізуючи дані показники зовнішнього боргу сектору загального державного управління потрібно зазначити, що за період 2010-2012 років обсяг державного та гарантованого боргу України має тенденцію до зростання, а саме - зріс на 10,45 млрд. дол. у 2012 році. Дана тенденція спричинена активною політикою запозичень як України як у зовнішньому, так і у внутрішньому секторах. В тому числі, внутрішній борг з 2010 до 2012 року зріс на 6,7 млрд. дол. у 2012; зовнішній борг зріс на 3,73 млрд. дол. З 2010 до 2012 року. Фінансова криза звузила можливості держави виконувати свої зобов’язання щодо погашення боргу та платежів відсотків за ним. Тому ми вважаємо, що Україні необхідно здійснити відповідні заходи для скорочення абсолютного показника зовнішнього боргу, більш пильно приділяти увагу боргу економічних суб’єктів, зокрема комерційних банків та акціонерним компаніям не фінансового сектору. В умовах фінансової кризи визначилось, що українські банківські установи в останні кілька років здійснили значні запозичення на зовнішньому ринку на короткий термін. Це дуже негативно вплинуло на фінансово-економічну ситуацію в країні, що спонукало урядові органи узяти додатковий кредит у МВФ з метою забезпечити виконання банківською системою зобов’язань перед іноземними фінансово-кредитними установами [4]. Висновки. Дослідження стану державного боргу в Україні засвідчили про стрімке зростання його обсягів, що негативно впливає на стан соціально-економічних процесів та економічну безпеку держави. Застосування оптимізаційних заходів у вирішенні проблем боргової політики потребують формування ефективної системи управління державним боргом, складовими якої мають бути дієві принципи, функції та методи управління, що будуть направлені на об’єкт управління задля досягнення державою поставленої мети у процесі управління державним боргом України.

Список використаних джерел

1. Новікова К.І. Державний борг в системі фінансової безпеки держави: внутрішні та зовнішні загрози в умовах глобалізації / К.І.Новікова // Економічний простір. – 2011. -№ 47. – с.16 – 24.

2. Економіка України в післявиборчий період та порядок денний для уряду. К., НІСД. 2006. с. 35

3. Режим доступу: http://ua-ekonomist.com

4. Мних А. М. Сучасні способи оптимізації боргової політики України для оздоровлення економіки / А. М. Мних // Облік і фінанси АПК. – 2010. №4. С. 147- 149.

5. 3. Коблик І. І. Внутрішні державні запозичення: оцінка та перспективи розвитку / І. І. Коблик // Науковий вісник НЛТУ України : [збірник науково-технічних праць]. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.03. – С. 222-228.