Економічні науки/2. Фінанси і банківська справа

Сачко І. І. студентка;

Інститут економіки та менеджменту

 Східноєвропейський національний

університет імені Л. Українки, м. Луцьк

Науковий керівник: Борисюк О. В.

Проблеми та перспективи розвитку лізингових відносин в Україні

Рівень розвиненості лізингових відносин є показником розвиненості економіки всієї країни. В країнах, що розвиваються, питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництві досягає 25 – 30%, в Україні цей показник складає лише 1,5%. Виходячи з цього, виникає проблема у розвитку лізингових відносин в Україні.

Лізинг – це комплекс майнових відносин, в яких одна сторона (лізингодавець) надає майно в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін і за певну плату. Разом із тим, це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків з якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку[2, ст. 11-15].

Об’єктом лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будинки споруди, системи комунікацій та інше, незаборонене законодавством до вільного обігу на ринку.

Суб’єктами лізингу виступають сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкту лізингу. Їх можна умовно поділити на прямих і непрямих. Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:

1.                 лізингодавець, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу;

2.                 лізингоодержувач, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

3.                 продавець лізингового майна – суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та продає майно власне майно, як об’єкт лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, які кредитують лізингодавця і є гарантами угод.

Лізинг також виконує важливі функції. Серед них слід виділити фінансову, виробничу та збутову.

Фінансова функція полягає у зменшенні оподаткованого прибутку підприємства, оскільки орендну плату зараховують до валових витрат, а застосування механізму прискореної амортизації сприяє не лише зменшенню оподаткованого прибутку в лізингоодержувача, але й прискоренню технічного оновлення виробництва.

Виробнича функція полягає в оперативному розв’язанні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання в умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу до нових технологій і техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєння нових сегментів ринку за рахунок залучення саме тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

Основними видами лізингу є оперативний та фінансовий лізинг, а правовими критеріями є строк використання майна та обсяг обов’язків лізингодавця.

Оперативний лізинг характеризується тим, що строк лізингу набагато коротший чим строк служби майна, та лізингові платежі не покривають повної вартості майна, яке є предметом лізингу. У зв’язку з цим лізингодавець вимушений здавати його в тимчасове користування декілька разів, оскільки для нього зростає ризик по відшкодування залишкової вартості предмету лізингу. В таких випадках лізингові платежі є вищі, ніж при фінансовому лізингу.

При фінансовому лізингу строк користування майном наближується до строку амортизації та експлуатації всієї чи більшої частини вартості майна. При цьому лізингоодержувач  практично повністю сплачує вартість майна лізингодавцю.

До основних проблем, що значно перешкоджають розвитку лізингових відносин в Україні можна віднести:

1.                 не сформованість на загальнодержавному рівні політики перспектив розвитку лізингового кредиту;

2.                 надто жорстка система оподаткування лізингових операцій;

3.                 низький попит на товари вітчизняного виробництва;

4.                 низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

5.                 недосконала нотаріальна реєстрація договорів лізингу;

6.                 слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

Разом із тим, протягом останніх років ринок лізингу в Україні швидко зростає. Сьогодні іноземні банки входять на ринок спрощуючи доступ до фінансування та збільшуючи можливості таких фінансових інструментів як лізинг. В подальшому очікується збільшення кількості лізингових компаній, засновниками яких є банки. Це сприятиме більш широкому розповсюдження лізингу як альтернативного інструменту фінансування.

Упродовж останніх років кількість лізингових компаній збільшилась на 30%. Цьому сприяло декілька факторів:

1.                 зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок;

2.                 зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців;

3.                 швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів.

Розвиток лізингових послуг в Україні може стати доступним фінансовим механізмом та каталізатором розвитку капіталомістких галузей економіки, особливо машинобудування.

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про фінансовий лізинг»та деяких інших законодавчих актів» розроблено з метою усунення існуючих розбіжностей у визначення поняття «лізинг», удосконалення механізмів здійснення операцій лізингу, створення необхідних умов для залучення інвестицій в оновлення техніки та технології.

Цей законопроект дозволить:

- здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави;

- прискорити розвиток малого та середнього бізнесу;

- збільшити розмір інвестицій у національну економіку;

- підвищити обсяги реалізації нового обладнання;

- поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку[1, ст. 106-113].

Таким чином розглянуті проекти позитивно вплинуть на розвиток ринку лізингу та сфери виробництва, усуваючи різні у чинному законодавстві суперечності[3, ст. 5-6].

На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг є простою та ефективною фінансовою схемою, яка поєднує інтереси власників фінансового капіталу та виробників. Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно привести комплекс наступних заходів:

1.                 впровадити зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;

2.                 зробити зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

3.                 впровадити надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

4.                 організувати створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;

5.                 розробити державну програму підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;

6.                 реформувати податкове законодавство в частині стимулювання лізингових операцій;

7.                 зробити організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування.

Література:

1.Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні/ Я.В. Онищук // Фінанси України – 2005;

2. Рязанова Н.О. Податок на прибуток підприємств та лізинг в Україні / Н.О. Рязанова // лізинг в Україні – 2009;

3. Шевчук Ю.А. термінологія та класифікація лізингу / Ю.А. Шевчук // Лізинг в Україні – 2008.