Дибченко О.І, гр. БС-09-МБ

Науковий керівник: к.е.н., доцент Тодосейчук Г.С.

ДонНУЕТ імені Михайл Туган-Барановського

 

Стратегічні напрями планування інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий ринок

 

     Актуальним питанням сьогодення є інтеграція діяльності вітчизняних комерційних банків у світову фінансову систему, яка характеризується процесами глобалізації. Інтеграційні процеси у банківському секторі характеризуються впровадженням у діяльність банків програм інституціонального розвитку, систем модернізації і автоматизації, міжнародної банківської стандартизації, реалізація яких сприяє формуванню загальнонаціональної клірингової системи, отриманню права кредитування за рахунок кредитів Всесвітнього банку та інших міжнародних кредитних ліній. Зазначені інтеграційні процеси потребують відповідного механізму планування  міжнародної   діяльності   банку.

     Планування  банківської діяльності, зокрема,  міжнародної   – це процес визначення цілей на майбутнє й розробка шляхів їх досягнення. Планування є основою для розвитку внутрішньої системи банку з урахуванням впливу зовнішніх факторів і є однією з функцій банківського менеджменту. Планування  вимагає всебічного і інтегрованого оцінювання банківської  діяльності  – сильних і слабких сторін, організаційної та фінансової структури, фінансових результатів, кадрової політики, контрольних функцій  банку [3].

     Інтеграція економіки України у світовий фінансовий ринок неможлива без розвитку банківської сфери, в першу чергу, за рахунок вливання іноземного капіталу. Протягом останніх років український банківський сектор розвивався досить динамічно та має домінуючий вплив на фінансове середовище. Незважаючи на кризові події 2008–2009 років та сповільнення економічних процесів, спостерігалися позитивні тенденції в розвитку українського банківського сектора. Поточний стан національної банківської системи дає змогу позитивно оцінити перспективи її подальшого розвитку та вплив банківського сектора на економіку нашої держави.

     Серед основних вчених-економістів, які розглядали та розглядають питання інтеграції банківської системи України, є Андрущенко В., Фішер І., Даниленко А., Петерс Е., Роуз П., Новицький В., Пахомова Ю., Басова А. І., Торкановский В. С., Колеснікова В. І. Однак це питання й досі залишається недостатньо вивченим через постійні зміни на світовому фінансовому ринку.

Дослідженням конкурентоспроможності українських банків в умовах експансії іноземного капіталу займалися такі вчені, як Геєць В. В., Камаєв В. Д., Савченко І. П., Д’яконова І. І., Юргелевич С., Савельєв О., Ліневич Ю., Кубів С. та ін.

     Метою статті є вивчення загального стану банківської системи України, доцільності її інтеграції у світовий фінансовий простір, а також розробка стратегічних напрямів планування міжнародної діяльності банківського сектору України.

     Експансія українського банківського ринку іноземними інвесторами від часу здобуття незалежності проходила поступово. Перший банк із 100% французьким капіталом (Креді Ліоне Україна) з’явився у 1993 році. Більше пожвавлення у залученні іноземного банківського капіталу відбулося у 1996-1998 рр., після подолання інфляційних процесів та встановлення визначених «правил гри» на банківському ринку. До початку світової фінансової кризи 2008-2009 рр. кількість банків з часткою іноземного капіталу збільшувалася зі сталою тенденцією: так, кількість банків з іноземним капіталом зросла з 19 станом на 01.01.2005 р. до 53 станом на 31.12.2008 р., а частка іноземного капіталу в структурі статутного капіталу банківської системи України зросла з 9,5% до 36,5% відповідно. Проте в період розпалу кризи, спостерігався відтік іноземного капіталу з вітчизняного банківського ринку [2].

На сьогодні, станом на 1 січня 2013 р. в Україні діяли 53 банки з іноземним капіталом із 176 зареєстрованих, у тому числі 22 - зі 100% іноземного капіталу, а частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків становила 39,5% (таблиця 1).

Таблиця 1

ПОКАЗНИКИ

РОКИ

2010

2011

2012

2013

Кількість діючих банків

197

198

198

176

З них з іноземним капіталом

51

56

53

53

У т. ч. зі 100% іноземним капіталом

18

21

22

22

Частка іноземного капіталу в уставному капіталі банків, %

35,8

38,0

41,9

39,5

 

     В Україні немає суттєвих законодавчих перешкод для входження іноземного капіталу на вітчизняний фінансовий ринок. Іноземний капітал займає значне місце в банківській системі України. Підвищення його ролі позитивно впливатиме на розвиток банківської системи загалом внаслідок посилення міжбанківської конкуренції. Українське законодавство дає можливість створювати в нашій незалежній державі комерційні банки з іноземним капіталом, але з обов’язковою вимогою до них, а саме — іноземні банки повинні діяти у правовому полі України, на території якої вони будуть мати економічний зиск. Допуск філій іноземних банків на національний фінансовий ринок у першу чергу повинен слугувати нашим національним інтересам.

     Вищенаведені дані свідчать про те, що темпи опанування іноземними банками вітчизняних фінансових ринків доволі високі. У зв’язку із цим перед державними органами виникає низка завдань:

     - визначити обсяги іноземного капіталу, які потрібні Україні для забезпечення ефективного розвитку національної економіки, реалізації її інноваційної моделі за раціонального використання власних фінансових ресурсів;

      - визначити пропорції між потужностями іноземних і вітчизняних банків, що можуть вважатися раціональними в умовах України;

     - виробити напрями щодо забезпечення конкурентоспроможності банківської системи за присутності іноземних банків на вітчизняних фінансових ринках;

     - знизити ризики втрати позицій вітчизняними банками за наявності конкурентних переваг іноземних банків.

     На європейському ринку банківських послуг можна виокремити три основні категорії банків. До першої категорії належать міжнародні гіганти, активи яких сягають трильйонів євро. Це UBS (Швейцарія), активи якого сягають 1121 млрд., HSBC (Великобританія) — 936 млрд., BNP Paribas (Франція) — 906 млрд. євро та інші. До другої категорії належать регіональні групи з активами до двохсот мільярдів євро (наприклад, Raiffeisen International, SEB, Erste bank). Третя — локальні банки. Поки що найбільший інтерес до українського ринку виявляють представники двох останніх - ті, кому не по кишені придбання в Західній Європі. Саме за таким сценарієм купували банки в Польщі, Угорщині та Чехії. Там спочатку з’явилися регіональні фінансові групи з Австрії та Італії, а потім поприходили найбільші гравці,що швидко скупили місцеві банки [4].

     На українському фінансовому ринку присутні майже всі великі європейські фінансові групи. Свій інтерес до України «матеріалізували» угорський ОТР Ваnk, французький BNP Paribas (Укрсиббанк), шведський SEB Group (банк «Ажіо»), голландський TBIF Financial Services Group (ВА-Банк), російські «Ренесанс-капітал» (банк «Лідер»), Банк Москви, Банк НРБ і Внєшторг-банк (відкрили дочірні банки, а ВТБ купив банк «Мрія») тощо. Водночас так логічно не завершеною залишилася угода щодо придбання італійським Вапка Іntesa Укрсоцбанку. Практичний інтерес до вітчизняних банків виявили також австрійський Erste Bank (банк «Престиж»), чеська РРF

Group (Агробанк, Приватінвестбанк), грецький Eurobank Ergasias («Універсальний»), «Русский стандарт» (АІСбанк). Французька фінансова група Credit Agricole, яка придбала Індекс-банк.

     Серед основних причин збільшення частки банків з іноземним капіталом на банківському ринку України слід виділити наступні [5]:

     По-перше, іноземні банки вже не можуть розширювати свою діяльність на національних ринках, бо вони вже отримали максимально можливу частку ринку згідно з національним антимонопольним законодавством. Так, у країнах Бенілюксу, Великобританії, Ірландії, Швеції банківський ринок уже висококонцентрований.

     По-друге, на діяльність банків значний тиск чинить розвиток різноманітних способів залучення коштів позичальниками поза банками, що змушує їх збільшувати обсяги операцій.

     По-третє, зростаючий попит на кредитні ресурси з боку населення України (уже сьогодні одним із приоритетних напрямків діяльності українських банків є кредитування).

     По-четверте, Україна потенційно може стати плацдармом для виходу іноземних банків на ринки Росії та Казахстану.

     Також, слід визначити чинники, які приваблюють міжнародні фінансові установи до України:

     1) власний банківській сектор є не досить розвинутий;

     2) сусідство України з Євросоюзом та її євроінтеграційні процеси.

     Отже,  стратегічними   напрямами   міжнародної   діяльності  вітчизняних  банків , що потребують застосування відповідного механізму планування , є такі:

     - на основі сприятливої кон'юнктури світового ринку нарощувати власні інвестиції за кордоном, кооперуючи зусилля з підприємствами, продукція яких користується попитом на відповідних зовнішніх ринках;

    - якісно удосконалювати структуру, географію, форми, характер і види операцій закордонної мережі банку.

     В цьому випадку, кількісним показником оцінки інтеграції банків у світову фінансову систему є чиста інвестиційна позиція, що визначається як різниця між іноземними активами і пасивами.

     Тому стратегічним завданням оптимізації каналів збуту банків України є встановлення рівноваги між трьома варіантами реалізації банківських продуктів і послуг [6]:

     -стандартизовані базові продукти і послуги без консультацій;

     -продукти і послуги з активними консультаціями;

     -вирішення фінансових проблем клієнтів з мікросегментуванням та інтенсивними консультаціями.

     Диверсифікованість банківської діяльності за рахунок надання позабалансових послуг обумовлена підвищенням ролі консультаційних та інформаційних послуг. Значно збільшилися консультаційні послуги в галузі фінансового консультування, злиття і поглинання, пошуку стратегічного інвестора, міжнародного податкового планування, приватизації і банкрутства.

     Збільшення позабалансових послуг пов'язане з ростом кількості інформаційних послуг. В умовах сучасної світової фінансової системи інформаційні ресурси трансформуються в реальні економічні ресурси, інформаційні послуги перетворюються в об'єкт споживання і виробництва, у результаті чого банк виконує функції інформаційного і консультаційного центру для клієнтів.

     В умовах глобалізації значно збільшилася частка нових банківських послуг з кредитування транснаціональних корпорацій. Так, великі банки з розгалуженою міжнародною мережею надають клієнтам право обирати країну, валюту і процентну ставку кредиту. Такий тип кредитування одержав назву мультивалютної кредитної лінії. Велику популярність здобувають мультиопціонні кредитні лінії – поєднання звичайних кредитних ліній із правом позичальника обирати різні інструменти фінансового ринку, що дозволяє клієнтові обирати із широкого кола банківських продуктів і послуг найбільш дешеві джерела фінансування.

     Банківська система України як регулятор грошового обігу та центр мобілізації фінансових ресурсів та їх перерозподілу має значний вплив на національну економіку. Присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази економікро-соціального розвитку.

     Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансовий ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. До цих заходів можна віднести наступні:

     - гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародними нормами права;

     - спрощення системи виходу українських банків на міжнародний ринок з боку національного законодавства та розширення спектра послуг, які можуть надаватися вітчизняними банками;

     - забезпечення доступу до світового фінансового ринку шляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові операції;

     - здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку;

     - проведення банками України за кордоном аналізу зовнішніх ринків для виявлення можливостей розширення присутності на них та запобігання введенню обмежувальних заходів з боку інших держав.

     Вирішення основних питань про масштаби та конкретні форми розширення присутності іноземного капіталу на ринку банківських послуг має бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку нашої держави, підвищенню української конкурентоспроможності,

економічної безпеки, а також зміцненню грошово-кредитної системи України.

 

Література

 

1)Офіційний сайт Національного Банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua

2)Основні показники діяльності банків в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/

3)Коваленко В. В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика / В. В. Коваленко // Монографія: Cуми ДВНЗ «УАБС НБУ» - 2010. – 228 с.

4)Станіславик О. В. Інтеграція банківської системи України у світовий фінансовий ринок : проблеми та перспективи / О. В. Станіславик,

О. С. Литвиненко // Економічний простір. —2011. — № 26. — С. 148–161.

5)Іноземний банківський капітал в Україні. Газета Цінні папери в Україні. – № 24. – 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=669&pub=5179

6)Чуб О. О. Концептуальні засади банківського нагляду в умовах глобалізації. / О. О. Чуб // Фінанси України. - 2009. - № 7. – С. 47-51.

7)Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник НБУ. - 2009. - № 10. – С. 60-65.

8)Івасів І. Вплив іноземних банків на банківську систему України [Текст] / І. Івасів, Р. Корнилюк // Вісник НБУ. – 2011. - №10. – С. 84-91.