Еконномические науки / Финансовые отношение

Куньовська О.Й., науковий керівник доц. Клочковський О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Основні проблеми та фактори впливу на бюджетні видатки

Важливим інструментом впливу на економічні та соціальні процеси в державі є державні видатки. Видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Актуальність дослідження даної статті визначається тим, що саме з допомогою державних видатків забезпечується досягнення граничного рівня добробуту кожного члена суспільства. Тому є надзвичайно важливим раціональне використання таких видатків, що має стати основою соціально-економічного розвитку.

Метою написання статті є дослідження бюджетних видатків України у сучасних умовах та зміна їх впливу на розвиток суспільства. Зазначене питання розглядається у двох аспектах: перший включає розгляд проблем системи видатків, другий – аналіз факторів, що впливають на їхні зміни.

Питання використання державних видатків як інструменту бюджетної політики, розглядається в працях таких учених, як Р. Рем, Р. Барро, А. Вагнер, М. Спенсом та ін.

Щодо України, то вдосконалення бюджетної стратегії вивчають Н. Богомолова, В. Лагутін, О. Молдован, О. Рожко, В.Федосов та ін. Ринкові відносини вимагають раціонального розподілу бюджетних коштів, тому головним завданням бюджетної політики на сьогодення є оптимізація управління ними та підвищення результативності державних видатків на всіх рівнях бюджетної системи.

Система бюджетних видатків представляє собою взаємопов’язану сукупність окремих елементів, що характеризують економічні відносини, які виникають в результаті розподілу грошових коштів держави та забезпечують реалізацію її завдань і функцій. В цьому сенсі постає важливе завдання – формування такої обґрунтованої системи видатків, елементи якої були б збалансовані між собою, а їх сукупність забезпечувала б максимально ефективне досягнення мети бюджетної системи [2].

Для характеристики системи бюджетних видатків розглянемо їх класифікацію. В першу чергу, в залежності від рівня бюджетної системи розмежовуються видатки Державного та місцевих бюджетів. Так, з Державного бюджету здійснюються видатки на державне управління – законодавчу, виконавчу, судову владу; міжнародну  діяльність; фундаментальні та прикладні дослідження; національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави; державні інвестиційні проекти; програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони природного середовища, обслуговування державного боргу; проведення виборів і референдумів тощо.

Видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист, культуру та мистецтво, житлово-комунальне господарство та ін. розмежовуються між Державним та місцевими бюджетами. Загальні тенденції розмежування видатків зберігаються – на протязі останніх років. Частка видатків Державного бюджету в сукупних видатках Зведеного бюджету коливалась від 66 до 78%, що значно перевищує показники багатьох країн (Російської федерації, країн Прибалтики, Європейської спільноти та ін.) [1].

В цілому процес планування системи видатків представляє собою складну процедуру, яка базується на принципах обґрунтованості, збалансованості та пріоритетності витрат. При цьому ключовим принципом планування видатків є необхідність дотримання пропорційності розподілу коштів. Водночас, залишається актуальною проблема обґрунтування норм витрат бюджетних коштів по окремих статтях. Формування системи видатків має враховувати і особливості певного року, такими в 2012 р. були проведення Чемпіонату Європи з футболу, вибори до Верховної ради тощо.

Важливими проблемами щодо змін в обсягах бюджетних видатків є істотне зростання державного боргу України, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, посилення тиску боргових виплат на державні фінанси. Так у наслідок великого боргового навантаження, накопиченого за попередні роки, видатки державного бюджету з обслуговування державного боргу зросли у 1,5 рази. А це у свою чергу потребує вжиття активних заходів у сфері макроекономічної політики, спрямованих на зменшення боргового навантаження. Велике значення у визначенні обсягу бюджетних видатків мають інституційні та політичні фактори. Державні видатки закріплюються у законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями. Найбільше це проявляється під час передвиборної компанії [3].

Планування видатків має бути чітко пов’язане із забезпеченням ефективності вирішення конкретних проблем. Зокрема, метод передбачає середньострокове бюджетне планування (на термін від 3 до 5 років), обґрунтування системи видатків на основі визначених у бюджетних програмах цілей, системну спрямованість на узгодження видатків з ефективністю їх здійснення.

Проведений аналіз проблем формування видаткової частини бюджету дозволяє сформулювати ключові напрями удосконалення:

1. Забезпечення більшої прозорості видаткової частини.

2. Формування окремих бюджетів – стратегічного та поточного. Таке формування базується на використанні різних методологічних підходів.

3. Подальше впровадження програмно-цільового методу. Необхідним є встановлення прямого зв’язку між формуванням видатків і досягненням конкретних результатів по бюджетним програмам, в тому числі необхідним є поширення програмно-цільового методу і на місцеві бюджети [1].

4. Трансформація системи державних видатків у контексті стимулювання економічного зростання. Неприпустимим є фінансування галузей, що сприяють розвитку виробничого, людського та ін. капіталу по остаточному принципу. Збільшення частки економічних видатків сприятиме нарощенню обсягів виробництва, і як наслідок, забезпечить збільшення доходної частини бюджетів.

6. Дотримання загальних принципів удосконалення бюджетної системи. Принципи видаткової політики формуються на базі вимог до бюджетної системи країни, що закріплені Бюджетним кодексом [3].

Державні видатки є інструментом забезпечення справедливого розподілу державних благ із метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного громадянина. Їх обсяг і структура постійно змінюються, оскільки залежать від економічної ситуації. Проте, ефективність видатків зумовлена більше їхньою структурою, ніж обсягами, яка визначається важливістю заходів, що фінансуються з бюджету, для забезпечення розвитку суспільства. Обсяг і структура державних видатків залежать від багатьох факторів. Насамперед вони визначаються обсягом ВВП країни, обсягом доходів держави, неподаткових надходжень до бюджету та інших факторів.

Важливим фактором змін в обсягах бюджетних видатків є істотне зростання державного боргу України, високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, посилення тиску боргових виплат на державні фінанси. Не менш важливим чинником впливу на обсяг видатків є вкладання бюджетних коштів у розвиток людини. Держава, впливаючи на поступове піднесення якості людського капіталу та на відповідне використання їхнього потенціалу, примножує можливості країни у забезпеченні економічного зростання [3].

Політичні сили, що перебувають при владі, також можуть впливати на уряд з вимогами збільшити чи зменшити окремі статті видатків. Вони закріплюються в законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями. Роль держави в регулюванні економіки та збільшенні бюджетних видатків суттєво зростає під час виникнення надзвичайних ситуацій. У цих випадках збільшуються державні витрати, які надалі важко піддаються зменшенню.

Починаючи з 2002 року, у бюджетний процес запроваджено програмно-цільовий метод формування бюджету. Одним із елементів цього методу є паспорт бюджетної програми, за яким визначається мета, завдання, напрями діяльності, а також сума коштів, необхідних для виконання бюджетної програми та інші характеристики. Велике значення у визначенні обсягу бюджетних видатків мають інституційні та політичні фактори. Державні видатки закріплюються в законах, довготермінових програмах, договорах з міжнародними організаціями [1].

Отже, удосконалення системи бюджетних видатків є об’єктивно необхідною умовою та підґрунтям реалізації комплексу економічних реформ в країні. Реалії економічного сьогодення вимагають використання сукупності виважених форм, методів і принципів перерозподілу видатків між рівнями бюджетної системи, економічними характеристиками операцій тощо з метою посилення ефективності виконання функцій і завдань держави та забезпечення її сталого соціально-економічного розвитку.

При цьому структура видатків має віддзеркалювати стратегію трансформації економічних відносин і базуватися на оцінці впливу державних рішень на майбутній розвиток країни.

Проведений аналіз обсягів і структури бюджетних видатків дозволяє констатувати, що необхідно вживати заходів для підвищення їх ефективності по всіх напрямах. Крім того, потрібно розробити заходи, що спонукають бюджетні установи і державні підприємства до ефективнішого використання бюджетних коштів та впровадження більш ефективніших технологій.

Список використаних джерел

1. Богомолова Н.І. Ефективність бюджетної політики в системі фінансової безпеки держави / Н.І. Богомолова // Ефективна економіка, 2011. – №11. [Електронний ресурс].

2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2456-17/page.

3. Лагутін В. Д. пріоритети координації бюджетної та монетарної політики в Україні /В. Д. Лагутін // Фінанси України. – 2011 №10. – С.9