к.держ упр. Алфьорова І.Є., Фіногєєва В.Є.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Політика антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства

У роботі досліджено економічний механізм виникнення кризового стану підприємства, напрями попередження та управління підприємством в кризових ситуаціях. Розглянуто суть поняття банкрутство підприємства та еволюцію поглядів на антикризове управління підприємством. Досліджено чинники, які обумовлюють виникнення банкрутства підприємства; висвітлено суть і роль антикризового управління у попередженні виникнення банкрутства підприємства. Запропоновано та обґрунтовано проведення ряду послідовних дій у попередженні виникнення банкрутства підприємства.

Ключові слова: криза, кризовий стан підприємства, антикризове управління, банкрутство.

I. Вступ. Під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, в якому воно вже знаходиться. Таке трактування сутності антикризового управління не націлює його на попередження кризових явищ. Таким чином, невирішеним є питання розгляду антикризового управління як процесу запобігання виникнення кризи у майбутньому в діяльності підприємства. У зв’язку з цим, у системі антикризового управління доцільно акцентувати увагу саме на попередження та проведення профілактичних заходів з недопущення кризових явищ.

II. Постановка завдання. Метою даної роботи є визначення особливостей та обґрунтування необхідності антикризового управління у запобіганні банкрутства підприємства.

III. Результати. На даний час в Україні відсутній конкретний практичний і системний підхід до ідентифікації загрози неплатоспроможності, розробки та впровадження ефективних заходів щодо запобігання банкрутству підприємства. У зв’язку з цим зростає актуальність такого напряму дослідження як ролі антикризового управління у попередженні ймовірності виникнення банкрутства, а при його виникненні - розробка ефективних заходів подолання.

Фахівці часто під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямоване на вихід підприємства з кризового стану, у якому воно вже знаходиться. Ці напрями найшли відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Г.О. Партин., Н.Є. Селюченко, І.О.Бланка, О.М.Бондар, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева, Л.О.Лігоненко, О.В.Мозенкова, В.С Пономаренко, З. Є. Шершньова, О. О Шапурова, О.О.Терещенка, Е.О.Уткін.

Антикризове управління виступає важливою складовою цілісної системи управління підприємством та характеризується самостійною професійною діяльністю, яка має основну мету – запобігання кризовим явищам та подолання їх у діяльності матеріальних та фінансових підприємства. Загальновідомо, що нормальний фінансовий стан підприємства досягається завдяки раціональному використанню активів, мінімізації витрат, грамотному управлінню та скоординованій роботі однодумців.

Загальновизнано, що антикризове управління слід розглядати як один з функціональних напрямів управління підприємством(як різновид організації), тобто згідно з концепцією М. Мескона, як «процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, аби сформулювати та досягти цілей, що стоять перед організацією». Виживання, тобто можливість існувати якомога довше, є найважливішим завданням більшості організацій, тому антикризове управління, безперечно, є складовою менеджменту підприємства в цілому . Цей погляд зору підтверджується у визначенні антикризового управління проф. Е.О. Уткіна — «складова загального менеджменту на підприємстві використовує його кращі прийоми, засоби та інструменти, орієнтується на запобігання можливим ускладненням у діяльності підприємства, забезпечення його стабільного успішного господарювання». Однак окремими українськими дослідниками, зокрема в роботі Н.В. Туленкова, висловлюється думка, що будь-яке управління організацією повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій [2].

Головна мета антикризового фінансового управління є встановлення управління, яке здатне передбачати, попередити, подолати та знизити ймовірність виникнення фінансової кризи і одночасно утримувати фінансову стійкість та стабільний розвиток підприємства.

Для ефективного проведення діагностики загрози банкрутства підприємства та впровадження механізмів його фінансової стабілізації антикризове фінансове управління підприємством повинне базуватися на визначених принципах реалізації.

Розглянемо зміст кожного з принципів антикризового фінансового управління:

а) принцип постійної готовності до реагування обумовлює об’єктивну ймовірність виникнення криз на підприємстві, визначає необхідність постійної готовності менеджерів до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якому етапі його функціонування;

б) принцип превентивної дій передбачає, що краще запобігати загрозі фінансової кризи, ніж здійснювати її локалізацію і забезпечувати нейтралізацію її негативних наслідків;

в) принцип терміновості реагування передбачає, що, чим раніше будуть застосовані елементи антикризового фінансового управління щодо кожного виявленого кризового симптому, тим більші можливості скорішого відновлення порушеної рівноваги матиме в своєму розпорядженні підприємство;

г) принцип адекватності реагування обумовлює можливість «включення» окремих елементів нейтралізації загрози фінансової кризи і її ліквідації, яка повинна виходити з реального рівня такої загрози і бути адекватного рівню;

д) принцип комплексності рішень, що ухвалюються, стверджує, що практично кожна фінансова криза має комплексний характер, тобто стосується функціонування різних підсистем підприємства, а отже, вимагає комплексного характеру від сформованої системи антикризових фінансових заходів, що розробляються і реалізовуються;

ж) принцип альтернативності дій передбачає наявність і розгляд максимально можливої кількості альтернативних проектів щодо нейтралізації окремої кризи;

з) принцип адаптивності обумовлений необхідністю високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкої адаптації до тієї чи іншої форми кризи, змінними умовами зовнішнього та внутрішнього фінансового середовища;

і) принцип пріоритетності використання внутрішніх ресурсів передбачає, що в процесі антикризового фінансового управління, особливо на ранніх стадіях діагностики фінансової кризи, підприємство повинне розраховувати переважно на внутрішні фінансові можливості її нейтралізації;

к) принцип оптимальності зовнішньої санації визначає, що в процесі вибору форм зовнішньої санації і складу зовнішніх санаторів на стадії глибокої фінансової кризи слід виходити з системи певних критеріїв, яка розробляється в ході антикризового фінансового управління і має бути достатньою та необхідною для вчасного погашення кризи;

л) принцип ефективності визначає необхідність зіставлення ефекту від антикризового фінансового управління з витратами на реалізацію його заходів та з наявними фінансовими ресурсами;

м) принцип управління першими симптомами визначає, що ефективність антикризового фінансового управління залежить від своєчасного визначення перших симптомів кризи;

н) принцип введення інновації у діяльність підприємства передбачає, що ефективність антикризового фінансового управління залежить від інноваційних технології, які повинні проваджуватися своєчасно на всіх підрозділах підприємства [1, с. 680].

Виникненню кризового стану підприємства передує цілий ланцюг економічних явищ, що пов’язані причинно-наслідковими зв’язками. Їх прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх передумов виникнення банкрутства відносять: економічні, політичні, демографічні, податкове законодавство, посилення міжнародної конкуренції, банкрутство боржників тощо. Про негативні внутрішні явища можуть свідчити певні економічні сигнали, до яких відносять [3 , с. 332]:

1) різкі зміни оптимальних значень статей балансу як у пасиві, так і в активі;

2) дефіцит обігових коштів;

3) отримання збитків від реалізації продукції;

4) значне перевищення темпів зростання витрат над отриманим чистим доходом;

5) падіння попиту на продукцію підприємства незалежно від його галузевої належності;

6) погіршення усіх показників діяльності підприємства

7) недосконалий механізм ціноутворення;

8) відсутність договірної дисципліни;

9) відсутність юридичної служби;

10) відсутність перспективного планування;

11) відсутність джерел довгострокового фінансування капіталовкладень,

12) наявність незавершених капіталовкладень;

13) зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей тощо.

Запровадження антикризового управління на підприємстві сприятиме попередженню виникнення банкрутства підприємства. Антикризовим управлінням може займатися спеціально створений відділ на підприємстві, працівники якого мають достатній рівень знань або аудитори чи аудиторські фірми. Процес антикризового управління має базуватися на досить детальному та ґрунтовному аналізі фінансового стану підприємства.

Фінансовий менеджмент виробив цілий комплекс оціночних показників причин розвитку кризи і виникнення загрози банкрутства, а саме: рівень прибутковості; оборотність активів та капіталу, тенденції їхнього розвитку; обсяги збитків за окремими ризиковими подіями(втрата основних фондів, товарно-матеріальних запасів, списання дебіторської заборгованості, збитки по інвестиційних проектах, банкрутство структур, співвласником яких є підприємство); обсяг і рівень накладання штрафних санкцій за порушення податкового, валютного, митного та інших видів законодавства; рівень фінансового важеля.

Антикризове управління підприємством має здійснюватись за такими етапами:

- діагностика кризового стану й загрози банкрутства підприємства;

- визначення мети й завдань антикризового управління;

- визначення суб’єкта антикризової діяльності;

- оцінка часових обмежень процесу антикризового управління;

- оцінка ресурсного потенціалу антикризового управління;

- розробка антикризової програми підприємства;

- упровадження антикризової програми й контроль за її виконанням;

- розробка й реалізація профілактичних заходів щодо запобігання повторенню кризи [3, c. 330].

Антикризове управління повинне, перш за все, забезпечити фінансову стабілізацію на підприємстві, вчасно попереджувати та приймати адекватні заходи щодо усунення складнощів у його діяльності. Цього можна досягти при послідовному виконанні наступних дій:

) систематичний розрахунок чистого робочого капіталу. Цей показник важливий тому, що дає можливість підприємству сплатити свої зобов’язання, збільшити виробництво і використати перевагу;

) контроль поточної і перспективної платоспроможності підприємства у динаміці, оскільки, тут важливо враховувати фактор часу, а саме своєчасно перетворити активи в готівку або зайняти кошти саме в той момент, коли це необхідно для підприємства [5, c. 147].

IV. Висновки. Вплив сукупності негативних зовнішніх і внутрішніх політичних, економічних та інших чинників об’єктивного і суб’єктивного характеру на діяльність підприємства може спричинити виникнення банкрутства підприємства. Процес діагностики банкрутства на підприємстві є важливим напрямом антикризового управління, проведення якого не можна нехтувати. При цьому варто обирати не просто найбільш прийнятну модель оцінювання вірогідності банкрутства з існуючих, розраховувати показники фінансового стану, враховуючи стан економіки в Україні загалом і в галузі зокрема, застосовувати ряд експертних методів для врахування чинників, які неможливо обчислити (світова фінансова криза, нестабільність законодавства тощо), а також застосовувати у практичній діяльності вище приведену послідовність здійснення процедур у попереджені виникнення банкрутства підприємства.

Литература:

1. Багацький В.М. Антикризове управління підприємством: [навч. посіб.] / В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; [за заг. ред. З. Є. Шершньової]. – К. : КНЕУ, 2007. – 680 с.

2. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : підручник / Л. О. Лігоненко. — К. : Київ. нац. торг .- ек он. ун-т , 2005. — 824 с.

3. Партин Г.О., Селюченко Н.Є. Фінансовий менеджмент [Текст]: [навч. посібн.] – Львів: Вид-во НУ «ЛП», 2010. – 332 с.

4. Уткин Е.О. Антикризисное управление/ Уткин Е. А. – М.: ТАНДЕМ«Экос», 2008. – 330 с.

5. Шапурова О. О. Політика антикризового управління/ О. О. Шапурова // Актуальные проблемы экономики.—2008. — № 8. — 147 с.