Костроміна О. С., ст. 5-го курсу, гр. ФУДмвн-51

Вінницький інститут економіки, Україна

Державне регулювання страхового ринку України

 

Актуальність теми. Проблема управління розвитком страхового ринку є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці сучасного вітчизняного страхування. Важливість її дослідження пов’язана з тим, що ця система дотепер остаточно не сформувалася як об’єкт державного регулювання: змінюється стан самого страхового ринку, триває постійне удосконалення нормативної бази страхування, відбуваються зміни в діяльності державних регулюючих органів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблем, пов’язаних із державним регулюванням ринку страхових послуг, здійснили такі українські вчені як: Андрушків І. П., Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Барановський О. І., Булгакова С. О., Василенко А. В., Василенко Л. І., Внукова Н. М., Вовчак О. Д., Машина Н. І., Микитюк І. С., Мойсеєнко І. П., Навроцький Д. А., Ротова Т. А., Фурман В. М., Нечипорук Л. В., Островерх Р. Е., Сухонос С. Л., Шірінян Л. В., Самойловський А. Л., а також іноземні вчені: Дерябина А. А., Шарма П., Шахов В. В., Хужамов Л. Т. та інші.

Метою статті є визначення ринку страхових послуг України як особливого об’єкта державного регулювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, забезпечення ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників[1].

Ринок страхових послуг згідно Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” є складовою ринку фінансових послуг[3]. Конкретного визначення поняття „державне регулювання ринку страхових послуг” немає, але у фінансово-економічному словнику запропоноване визначення „ державне регулювання ринку фінансових послуг ”, як „здійснення державного комплексу заходів щодо регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за ними з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам”.[2]

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України проводить Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та його органи на місцях.

Розглянемо також існуючі методи державного регулювання. До таких методів відносяться: економічне адміністрування, інституційне регулювання, стратегічне і тактичне планування, регулювання фінансової діяльності і грошове - кредитне регулювання[2].

Створення стабільного страхового ринку, здатного конкурувати в умовах глобалізації та забезпечувати Україні гідне місце на світовому ринку є стра­тегічним завданням держави. Держав­на політика має бути направлена на концентрацію страхового ринку.

Крім вдосконалення системи державного регулювання вітчизняного ринку страхування на сьогоднішній день з повною очевидністю постала  необхідність вдосконалення також держав­ної політики в цій галузі економіки України. Це, зокрема, формування не­обхідної законодавчої бази та ефектив­ного механізму регулювання та нагля­ду за страховим ринком як необхідних компонентів в системі адаптації украї­нського страхового законодавства до європейських та світових стандартів [5].

Страхове законодавство є фундаментом для будівництва страхового ринку у країні. Воно повинне визначати загальні принципи організації страхової діяльності, форми організації  державного регулювання в страхуванні тощо. Одним з важливих напрямів, спрямованих на вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні є створення платоспроможного попиту населення на страхові послуги. Це питання повинне вирішуватися, з одного боку, шляхом формування потреби населення в організації свого страхового захисту за допомогою страхування, а з іншого - підвищенням рівня життя, що буде сприяти створенню умов для задоволення даної потреби.

Якщо на початку формування страхового ринку в нашій країні основна увага державного регулювання була зосереджена на організації системи допуску до цього виду діяльності, то сьогодні все більшу увагу варто приділяти аналізу фінансового стану вже функціонуючих страховиків, дотри­манню ними законодавств й інших правових норм для того, щоб вчасно реагувати на можливі збої в їхній роботі. Це буде сприяти підвищенню стійкості вітчизняної страхової систе­ми і зростання авторитету страховиків перед потенційними споживачами страхових послуг.

Для вирішення цього питання необхідно, зокрема, розширити обсяг повноважень органу державного страхового нагляду у сфері контролю за фінансовою діяльністю стра­хових організацій і можливості застосування заходів впли­ву до страховиків, чия платоспроможність викликає сумніви, а також розробити процедури фінансового оздоровлення страховиків у випадках, коли виникає загроза невиконання ними своїх страхових зобов’язань [4].

Незважаючи на активну нормотворчу діяльність новоствореного регулятора страхового ринку України великою проблемою залишається відсутність при прийнятті нових чи вдосконаленні існуючих законодавчих актів ґрунтовного аналізу впливу цих проектів на соціально-економічні процеси в суспільстві та економіці.

В усіх розвинених державах світу акумульовані через страхування кошти служать джерелом значних інвестицій в національну економіку, а світова практика  свідчить про постійне зростання інвестиційних фондів страхових компаній[5].

Оскільки в Україні в сучасних умовах недостатність внутрішнього капіталу є серйозною проблемою, то збільшення обсягу інвестиційних можливостей вітчизняних страховиків є одним з найважливіших чинників, що впливають на збільшення економічного ефекту від страхування. Саме завдяки таким довготерміновим капіталовкладенням у найпріоритетніші науково-господарські галузі економічного комплексу України можна забезпечити фінансування виробництва конкурентоспроможних товарів та послуг, що в свою чергу сприятиме розвитку експортного потенціалу нашої держави.

Висновок. Таким чином, політика  держави щодо розвитку вітчизняного ринку страхування повинна базуватися на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників, вдосконаленні нормативно-правової бази, запровадженні міжнародних принципів та стандартів, а також концентруватись на вирішенні зазначених вище наболілих проблем, що стримують поступальний розвиток національного страхового ринку. Із вдосконаленням державної страхової політики можна очікувати на підвищення ефективності страхової діяльності та створення сприятливих умов щодо використання значного потенціалу страхування для розвитку економіки України.

 

Література:

1.     Плиса В. Й. Страхування: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

2.     Сухонос С. Л. Механізм державного регулювання ринку страхових послуг України // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2010. - №1. - С. 131-136.

3.     Тищенко, Д. О. Державне регулювання страхової діяльності в Україні // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №22. - С.74-76.

4.     Тищенко Д. О. Необхідність вдосконалення системи державного регулювання страхування в Україні // Ринок цінних паперів України. - 2012. - №9. - С.95-100.

5.     Філонюк О.Ф. Страховий ринок України як об’єкт державного регулювання // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №22. - С. 73-77.