Сіра Евеліна Олександрівна

Львівська комерційна академія

Іноземне фінансування інвестицій в основний капітал України: сучасний стан і проблеми

Основний капітал є рушійною силою економічного розвитку держави і вимагає постійного оновлення. Якщо вдасться забезпечити вітчизняні підприємства необхідними коштами, обладнанням, сировиною, то й вдасться реформувати застарілу структуру економіки, посилити конкурентоспроможність вітчизняного виробника і подолати таким чином економічну залежність нашої держави.

Важливу складову інвестиційного процесу за відсутності в державі власних інвестиційних ресурсів становлять іноземні інвестиції. Іноземним інвестиціям в Україні належить особливе значення, оскільки вони є носіями не тільки грошових ресурсів, але й несуть у собі прояви, що забезпечують сприяння виходу вітчизняних товарів на світові ринки, перейняттю світового досвіду, освоєнню новітніх технологій, іншими словами, несуть ознаки глобалізації та міжнародної інтеграції. За визначеннями експертів, українська економіка потребує на сьогодні близько 40 млрд. дол. США іноземних інвестицій [1; 2].

Особливе значення для України мають портфельні інвестиції, які, попри всі свої недоліки (спекулятивний характер, високий рівень залежності від ефективності багатьох інституцій, ризик швидкого відпливу значних обсягів фінансових ресурсів за кордон), здатні забезпечити вітчизняну економіку коштами, необхідними для масштабної модернізації. Проте, зважаючи на абсолютну непристосованість вітчизняного інвестиційного клімату для значних портфельних інвестицій, увага українських чиновників зосереджена на прямих іноземних інвестиціях [3], тоді як обсяги портфельних інвестицій залишаються мізерними [4, с. 179].

Статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання прямих іноземних інвестицій, хоча частка України у світовому їх потоці є незначною і не перевищує 1% [5, с. 80], а обсяги та темпи зростання прямого інвестування в Україну є значно нижчими у порівнянні з іншими державами Східної Європи. За даними Держкомстату, станом на 1 січня 2011 року до України надійшло 44708,0 млн. дол. США прямих інвестицій, що на 11,6% перевищує показник попереднього року і в 2,6 раз вище за аналогічний показник 2005 року.

Проаналізувавши загальну динаміку іноземного інвестування ми виявили стійке зростання в докризовий період – обсяг інвестування основного капіталу з цього джерела зріс з 1400 млн. грн. у 2000 р. до 6859 млн. грн. в 2008 р., однак із настанням кризи він почав стрімко скорочуватися – у 2009 р. скорочення становило 9,6%, в 2010 – 50%. У 2011 р. в Україну надійшло 6544 млн. грн. іноземних інвестицій, але тривожить те, що більшість іноземних інвестицій, вкладених в Україну, зорієнтовані не на модернізацію виробництва, а на захоплення внутрішнього ринку товарів і послуг, оскільки левова їх частка спрямовується у високорентабельні та швидкоокупні сфери – торгівлю та фінансову діяльність, які не є пріоритетними для розвитку вітчизняної економіки, тоді як стратегічні галузі не залучають необхідних обсягів іноземного капіталу. Основними інвесторами української економіки є, як правило, дрібні фірми, фірми-аутсайдери, які не втримавши конкуренції в своїй країні, залучаючи відпрацьоване обладнання і орієнтуючись на дешеві місцеві ресурси, завдяки вкладанню капіталу у швидкоокупні галузі, очікують на легкі надприбутки в Україні, або ж фірми, які, користуючись прогалинами вітчизняного законодавства, відмивають брудні капітали на території нашої держави. За підрахунками дослідників, лише близько 15% іноземних фірм, що інвестують в українську економіку, можна розцінювати, як надійних партнерів [6, с. 5].

До головних проблем, що перешкоджають залученню іноземних інвестицій в Україну відносимо: політичну та економічну нестабільність; недосконале та мінливе законодавство, відсутність належної інфраструктури; низькі можливості реалізації продукції всередині країни через низький рівень доходів населення. Зазначене свідчить, що Україна є високоризиковою для інвестування державою. Тому наростає потреба зміни пріоритетів держави у зазначеній сфері. Для поліпшення інвестиційного клімату необхідно: внести певні корективи в правове поле інвестиційної діяльності, усунувши в ньому різного роду неузгодженості; забезпечити прозорість судової сфери; подолати корупцію на всіх рівнях влади; лібералізувати умови ведення підприємницької діяльності шляхом суттєвого зменшення рівня бюрократії та спрощення регуляторного середовища; стимулювати внутрішній попит на українську продукцію; знизити фіскальний тиск на бізнес і спростити систему адміністрування податків.

Література:

1. Гальчинський А. Іноземні інвестиції: проблеми та перспективи / А. Гальчинський // Дзеркало тижня. - №36, 17 вересня 2005.

2. ухарський В.С. Зовнішньоекономічна діяльність: організація і управління / В.С. Сухарський. – Тернопіль: Астон, 2007. – 494 с., с. 374.

3. Єфіменко А. Портфельний інвестор / А. Єфіменко // Дзеркало тижня. Україна. – №33, 16 вересня 2011 року.

4. Косякіна О.А. Інвестиційні цілі експортера капіталу та їх відповідність очікуванням реципієнта / О.А. Косякіна // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму, 2011. – №1(4). – с. 178-181

5. Полковниченко. С.О. Вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток економіки України / С.О. Полковниченко, Н.В. Аркадьєва // Науковий вісник ЧДІЕУ, 2010. – №3(7). – С. 79-85

6. Харламова Г. О. Інвестиційна позиція та перспективи інтеграції України у міжнародний інвестиційний простір / Г. О. Харламова // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 20. – С. 3-8.

Відомості про автора

Сіра Евеліна Олександрівна - здобувач кафедри економічної теорії ЛКА

Адреса для розсилки

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.