Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

К.е.н. Гузенко О.П., Коваленко Д.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

Напрямки поліпшення інвестиційного клімату України

 

 

Проблема покращення інвестиційного клімату не нова для вітчизняної та світової науки. Попри це сьогодні відсутній усталений понятійний апарат щодо даної категорії, хоча для визначення шляхів поліпшення інвестиційного клімату України все ж необхідне її розуміння. Тож розглянувши основні напрями трактування, ми виокремили загальні ознаки, що характеризують поняття інвестиційного клімату, а саме: позитивний ефект для інвесторів, суб'єктів інвестування, держави та суспільства; інтегральна оцінка; система умов, наявність стимулів і можливостей для інвестиційної діяльності; гарантії держави; ризикованість інвестицій; ефективність економічної політики держави [1].

Варто зазначити, що основною проблемою інвестиційної привабливості України є все-таки законодавча. Так, за оцінкою експертів можна виділити дві основні причини гальмування процесу реформ в даному аспекті — це повільні темпи прийняття змін на законодавчому рівні й незадовільне виконання прийнятих законів [3].

Можна виділити ще одну проблему, яка полягає у незадовільній диверсифікації джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн – основних інвесторів [4].

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає 82 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 15075,5 млн дол., Німеччина – 7432,7 млн дол., Нідерланди – 5040,8 млн дол., Російська Федерація – 3706,1 млн дол., Австрія – 3300,7 млн дол., Велика Британія – 2396,0 млн дол., Віргінські Острови (Брит.) – 1805,7 млн дол., Франція – 1796,8 млн дол., Швеція – 1578,6 млн дол. та Швейцарія – 1085,1 млн дол. [4].

Запорукою поліпшення інвестиційного клімату в Україні вбачається реалізація комплексу заходів за такими напрямками:

– подолання бюрократичних бар’єрів та корупції – упорядкування дозвільної системи; захист прав інвесторів і суб'єктів інвестування; протидія корупції та злочинності; зняття обмежень на репатріацію прибутків;

– економічний – макроекономічна стабільність; зважене використання податкових та митних пільг, а також регулювання цін і тарифів; перегляд сучасної амортизаційної політики; детінізація капіталів; лібералізація валютного ринку та руху капіталу; використання державних закупок і державного замовлення; фінансування науки; стимулювання запровадження інновацій;

– розвиток інвестиційної інфраструктури - упорядкування процедур (приватизації, тендерів, оренди); рекламно-інформаційна підтримка вітчизняних виробників; розширення співробітництва у ланцюгу "бізнес – органи державного управління – органи місцевого самоврядування – громадськість"; поглиблення державно-приватного партнерства в різних сферах діяльності; доступність та захист інформації;

– політичний – консолідація зусиль різних політичних партій; спадковість пріоритетів розвитку економіки;

забезпечення чіткого правового поля в інвестиційні діяльності – чіткі, зрозумілі та стабільні "правила гри";

– соціальний – реформування системи соціального забезпечення населення [1,2].

На нашу думку, варто відмітити ряд позитивних кроків у цьому напрямі, які вже здійснено:

За підсумками рейтингу Світового банку "Ведення бізнесу 2013" (Doing Business 2013) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (до 137 місця із 185 країн), а і увійшла до списку із 23 країн світу-найбільших реформаторів умов ведення бізнесу у 2011–2012 роках, які оцінює даний рейтинг.

Україна також увійшла до списку країн-лідерів зростання у рейтингу серед країн СНД на ряду із Вірменією (+18 позицій до 32 місця), і на 9 позицій скоротила своє відставання від Росії, яка зайняла 112 місце у рейтингу Doing Business 2013.

У рейтингу Doing Business 2013 за субіндексом "Сплата податків" Україна не лише покращила свої позиції на 18 місць, а й потрапила до десятки країн – найбільших реформаторів даної сфери діяльності за останні 7 років – 6 місце [4].

Як висновок зазначимо, Україна постійно потребує дієвих заходів стосовно поліпшення інвестиційного клімату, оскільки обрала ринковий орієнтир розвитку.

 

Література:

1.                 Мельниченко О. А. Інвестиційний клімат: сутність та напрямки його покращення в Україні / О. А. Мельченко  – [Електронний доступ]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2012_14_1/    Melnichenko.pdf

2.                 Савчук Н. Стан інвестиційного клімату України та напрями його покращення / Н. Савчук – [Електронний доступ]. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik8/fail/Savchuk.pdf

3.                 Коваленко С.О. Інвестиційний клімат України та напрями його покращення / С. О. Коваленко – [Електронний доступ]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2012_38/12ksaaun.pdf

4.                 Харун О.А., Годлевська М.А. Інвестиційний клімат та напрями його покращання в системі конкурентоспроможності національної економіки / О.А.Харун, М.А.Годлевська – [Електронний доступ]. – Режим доступу: http://mevhnu.com/load/2013/1_regionalni_mekhanizmi_formuvannja_konkurentnogo_potencialu_ta_perspektivi_jikh_vikoristannja/31-1-0-253