Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Шафранська Т.Ю., Лихочас Я.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Венчурний капітал як фактор інноваційно-інвестиційного розвитку

Інноваційні процеси відіграють в сучасній економіці надзвичайно важливу роль, а визначення та врахування їх особливостей є неодмінною умовою забезпечення ефективності економічної стратегії держави. Вивчення та аналіз досвіду економічно розвинутих країн свідчить, що одним з важливих механізмів активізації інноваційної діяльності в умовах ринкового господарювання є розширення обсягів венчурних інвестицій та формування системи венчурного інвестування в рамках національної інноваційної моделі розвитку економіки.

В наукових вітчизняних та зарубіжних працях темі венчурного капіталу приділяється увага з боку як українських, так і російських вчених, серед яких: Л.Л. Антонюк, В.О. Василенко, О.О. Лапко, Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, А.Т. Каржаув, П.Г. Гулькін, А.А. Дагаєв. Однак, на сьогоднішній день не повною мірою проаналізовано можливості адаптації зарубіжного досвіду венчурного фінансування до сучасних ринкових умов в Україні.

У сучасних умовах активізація інноваційних процесів як держави, так і підприємства потребує пошуку нових альтернативних джерел фінансових ресурсів. Аналіз світової практики показав, що одним з таких джерел є венчурний капітал як найбільш життєздатна і ефективна форма інвестиційного капіталу. Венчурний капітал - це акціонерний капітал, що представляє собою комбінацію фінансових, людських та інтелектуальних ресурсів, орієнтований на отримання надприбутків в результаті проривного зростання інвестованої компанії (інноваційної компанії), і характеризується високим ризиком. Як правило, венчурний капітал інвестується в проекти, в яких немає шансу на одержання фінансування від кредитних установ.

Венчурна інвестиція володіє лише їй властивими ознаками, що робить її ефективним інструментом фінансування інноваційної діяльності:

- це довготермінова інвестиція з розрахунку на 5-10-річний термін окупності (інколи залежно від потенціалу компанії інвестиція здатна повернути себе вже через 2-3 роки);

- вкладення здійснюються шляхом участі в капіталі або частково через надання довготермінової безпроцентної позики;

- для венчурного інвестора важливим є бачення виходу з проекту по завершенні визначеного проміжку часу – в більшості випадків це здійснюється шляхом продажу своєї частки існуючим власникам або іншому стратегічному інвестору;

- венчурний інвестор забезпечує керівництво компанії також і консультаційною підтримкою, досвід роботи в різних сферах діяльності забезпечує розвиток підприємства;

- для венчурного інвестора важливим є швидкий розвиток компанії, нарощування її вартості, що здійснюється через реінвестування прибутку без будь-яких вилучень у формі відсотків чи дивідендів;

- потенціал розвитку підприємства повинен бути більшим, ніж ризики, пов'язані з інвестицією, для забезпечення інвестору необхідної норми прибутку.

Венчурні інвестиції, зазвичай, спрямовуються у нові компанії, що швидко зростають. Найважливішою рисою венчурного інвестування є участь інвестора у господарській діяльності компанії, органах управління з метою сприяти збільшенню її вартості та подальшого продажу своєї частки.

У всьому світі розвинений ринок венчурного капіталу забезпечує не лише пожвавлення науково-технічного розвитку, але й є ефективним механізмом пошуку, відбору та впровадження інноваційних технологій. Не випадково країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина, Великобританія) виступають сьогодні провідними експортерами продукції високих технологій.

У контексті фінансування інноваційної діяльності в Україні роль венчурного капіталу залишається незначною. Відповідно, для забезпечення ефективного використання науково-технологічного та інтелектуального потенціалу України, враховуючи значний інвестиційний потенціал і стимулюючий вплив на економіку венчурних фондів, доцільно впровадження низки заходів, а саме:

1. Створення Державного венчурного фонду, що має здійснювати пряме надання капіталу венчурним фондам та інноваційним підприємствам (у вигляді прямих інвестицій або кредитів під низькі відсотки).

2. Розроблення Концепції розвитку національної венчурної індустрії.

3. Удосконалення законодавства щодо венчурного фінансування.

4. Перегляд та запровадження схеми податкового стимулювання інноваційної діяльності.

5. Створення фінансових стимулів для інвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств.

6. Запровадження вторинного ринку сертифікатів венчурних фондів через прийняття законопроектів, які регулюють діяльність на фондовому ринку.

7. Підвищення рівня інформування громадськості про діяльність венчурних фондів.

8. Врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців.

9. Започаткування необхідних умов для розвитку неформального венчурного фінансування.

10. Розвиток венчурної та інноваційної інфраструктури, важливими елементами якої є технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій, венчурні фонди; проведення інноваційних конкурсів, експертних рад, венчурних ярмарків національного та регіонального рівня.

Відтак, перехід економіки на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку потребує активізації венчурного капіталу як механізму фінансування інноваційних процесів.