Економічні науки/ 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки.

 

ст. Кобак І.М.

Одеський Національний Політехнічний Університет

Важливість іноземних інвестицій на сучасному етапі розвитку

 

Трансформація соціально-економічної моделі  українського суспільства  призвела до формування нового інвестиційного механізму, головним  завданням якого є підвищення ефективності інвестування. Це зумовлено тим, що інвестиції впливають на глибинні відтворювальні процеси  і є визначальним чинником економічного зростання будь-якої країни.

 Інвестиційна активність  суб'єктів господарювання визначається інвестиційним кліматом, однак клімат ще не гарантує досягнення очікуваних результатів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Низькі показники ефективності функціонування народного господарства загалом і інвестиційної діяльності зокрема, призводять до втрати позитивної динаміки зростання національною економікою і  конкурентних переваг на світових ринках.

У процесі розробки і реалізації інвестиційних проектів перед субєктами інвестиційної діяльності  постають питання оцінювання ефективності інвестиційних проектів в умовах значної невизначеності і ризику. В сучасних умовах, на етапі інституціоналізації національного ринку капіталу, що супроводжується відділенням відносин власності від відносин управління, традиційні  управлінські підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття інвестиційних рішень не відповідають вимогам, що висуваються  власниками підприємств.

 Економічна діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій. Міжнародний досвід оцінки ефективності інвестиційних проектів  та еволюція методик свідчить про глобальний характер проблеми, тому особливої актуальності набуває адаптація  міжнародного аналізу ефективності інвестиційних проектів до умов української економіки.

Згідно з законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

Ø     кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

Ø     рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

Ø     майнові права інтелектуальної власності;

Ø     сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

Ø     права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; 

Ø     інші цінності.

В більшості випадків в літературі виділяються два, іноді три види інвестицій (Рис. 1.1. Види інвестицій).

            

 

 

 

Ø      

Чисті інвестиції

 
 

 


Рис. 1.1. Види інвестицій

Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції – це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Інтелектуальні інвестиції – підготовка фахівців на курсах, передача досвіду, ліцензій і ноу-хау, сумісні наукові розробки і ін.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний рівень зростання економіки. У результаті інвестування коштів в економіку збільшуються обсяги виробництва, підвищується рівень національного доходу, розвиваються і йдуть уперед в економічному суперництві галузі і підприємства, задовольняючи якнайбільше попит на ті чи інші товари і послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше збільшення виробництва, тобто тут відбувається постійно повторюваний процес.

Отже, інвестиції, що утворюються за рахунок національного доходу в результаті його розподілу, самі зумовлюють його зростання, розширене відтворення. При цьому що ефективнішими будуть інвестиції, то більшим слід очікувати національний дохід, то значніші будуть абсолютні розміри нагромадження (при цій його частці), що знову можна вкладати у виробництво. За досить високої ефективності інвестицій приріст національного доходу може забезпечити підвищення частки нагромадження при абсолютному зростанні споживання.

            З усіх інвестицій переважна частка припадає на капітальні вкладення в розширене відтворення, основним джерелом яких є національний дохід. Про розмір цих вкладень, які називають ще чистими інвестиціями, можна судити по приросту основних фондів, хоча точної відповідності між ними за Залученню інвестицій перешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією. 
            Тому для стимулювання залучення інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи: стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування; диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України; надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.
            Політика України як молодої незалежної держави щодо активізації процессу залучення інвестицій, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.  

            Отже сьогодні мета нашої держави полягає в тому, щоб за нинішніх умов знайти шляхи й методи, які дали б змогу залучати якомога більше інвесторів, які допоможуть Україні отримати нові перспективи розвитку.

 

Література:

1.     Азоєв Г.Л. Інвестиції: аналіз, стратегія і практика.- К.: Освіта, 2009.- 376 с.

Науковий керівник                                                      к.е.н., доц. Лапін О.В.