Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Шафранська Т.Ю., Шавлак В.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та шляхи її розвитку

Інвестиційна діяльність завжди перебуває в центрі уваги економічної думки, так як спричиняє відчутний вплив на макроекономічний розвиток країни. Сучасний розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з інвестиційними процесами, які є рушійною силою інтеграції економіки у світове господарство за рахунок оновлення основних фондів, переведення капіталів, передачі технологій, інновацій та управлінського досвіду. Залучати, використовувати чи обмежувати інвестиції керівництво кожної країни визначає суб’єктивно відповідно до своїх соціально-економічних та національних особливостей. Проблема інвестування є актуальною в більшості країн світу, тож Україна не є винятком.

Проблеми інвестування України висвітлено в працях багатьох вітчизняних вчених-економістів, таких як: Л.М. Борщ, А.П. Гайдуцький, Б.В. Губський, А.П. Дука, Т.В. Майорова, А.А. Пересада та інші.

У період трансформації економіки суттєво зростає роль інвестиційної діяльності в державі. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить успіх перетворень, насамперед, у сферах економічного, політичного та соціального життя. Інвестиційну діяльність можна розглядати з двох позицій – у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні інвестиційна діяльність — це діяльність, пов'язана із вкладенням коштів в об'єкти інвестування з метою одержання прибутку. У вузькому розумінні інвестиційна діяльність, власне інвестування, визначається як собою процес перетворення вирішальне значення мають результати господарської діяльності інвестиційних галузей. Їх технічний рівень, організація виробництва, здатність до засвоєння інновацій здійснюють основний вплив на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів [1, 2].

Сьогодні Україна стоїть на шляху всебічних і всепоглинаючих перетворень. За таких умов проблема налагодження стабільного інвестиційного процесу стає однією з першочергових. На даний час інвестиційний клімат в Україні не може бути охарактеризований як сприятливий через низку проблем, зокрема: нестабільність нормативно-правової бази; постійні коливання курсу національної грошової одиниці; недостатній рівень розвитку валютного регулювання; низький рівень забезпечення привабливості об’єктів інвестування, інвестиційної діяльності банків; недостатня кількість вільних економічних зон та інше.

За даними Державної служби статистики України у І кварталі 2013 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1559,7 млн.дол.США прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), що становить 176,2% до відповідного періоду 2012 року [2]. Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 квітня 2013 р. становив 55708,9 млн. дол. США, що на 1,3% більше обсягів інвестицій на початок 2013р. та в розрахунку на одну особу населення складає 1226,7 дол. США.  До основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр (17692,2 млн.дол.США), Німеччина (6124,0 млн.дол.США), Нідерланди (5260,8 млн.дол.США), Австрія (3420,4 млн.дол.США), Велика Британія (2609,0 млн.дол.США), Франція (1761,1 млн.дол.США), Швеція (1700,0 млн.дол.США) та Швейцарія (1160,6 млн.дол.США) [2].

При цьому слід зазначити, що в окремих сферах діяльності відбулося зменшення капітальних інвестицій у січні-березні 2013 порівняно з відповідним періодом 2012 року, зокрема: діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування  (на 66,5 %); транспорт,  поштова та кур’єрська діяльність (на 52,6%); освіта (49,0%); тимчасове розміщування й організація харчування (на 28,9%) та ін.

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у січні-березні 2013 року освоєно 55,2 відсотка капіталовкладень. [2]. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 25,0 відсотків. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно відповідно 1,7 відсотка та 2,0 відсотка капітальних інвестицій. Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості.

Очевидно, що для економічного та соціального розвитку країни потрібна активізація інвестиційних процесів в Україні. Держава повинна всебічно сприяти розвитку інвестиційної діяльності, а саме: дотримуватися активної позиції щодо залучення інвестицій; підтримувати на державному рівні програми та проекти зарубіжних та вітчизняних інвесторів; створювати сприятливий інвестиційний клімат; партнерські відносини між державою та інвестором; розвивати інвестиційний ринок та сприяти його інтеграції у світовий простір. І все це буде позитивно впливати на покращення основних макроекономічних показників розвитку держави та зміцнять її позиції на світових інвестиційних ринках.

Література

1. Петренко Л. М. Теоретичні аспекти дослідження інвестиційної діяльності / Л. М. Петренко // Економічні науки. – 2012. – № 22. – С. 1-4.

2. http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Галан Л.В. Шляхи та перспективи активізації інвестиційної діяльності в ринкових умовах [Електронний ресурс] / Л. В. Галан // Економічний вісник університету. – 2012. – №1. – Режим доступу – http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2012_19_1/Galan.pdf