Экономические науки /6. Маркетинг и менеджмент

Луцик Б.А.

Слухач ОРІДУ НАДУ при Президентові України

Сучасні тенденції розвитку готельно-ресторанного бізнесу в Одеської області

Оцінка розвитку туристичної та готельної сфери передбачає визначення соціально-економічної ефективності діяльності суб’єктів національного ринку, де галузевий аналіз поєднується з регіональним. Але якщо галузевий аналіз передбачає визначення рівня споживання населенням туристичних послуг та структуру цього споживання, то регіональний аналіз проводиться з метою визначення наступного:

– рівня розвитку та територіальної диференціації сфери туристичного споживання, гостинності, санаторно-курортних послуг;

– елементів територіальної структури туристичної галузі регіону, що дозволяє оцінити територіальну доступність туроператорської, турагентської, рекреаційної мережі до потенційного споживача.

За своїм туристичним потенціалом Одеська область займає одне з провідних місць в Україні. Особливість економіко-географічного розташування, розвинута транспортна мережа, сприятливі природно-кліматичні умови, наявність пам'яток природи, архітектури, історії і культури, цілющих грязей та джерел мінеральних вод створюють сприятливі передумови для формування високорентабельної туристично-рекреаційної галузі [1].

В області налічується більше 800 курортно-оздоровчих установ і закладів, які приймають і обслуговують туристів і відпочиваючих, зокрема: близько 30 санаторіїв, 35 пансіонатів і будинків відпочинку, 50 дитячих оздоровниць, 600 баз відпочинку, 120 готельних господарств.

Однак, переважна більшість закладів оздоровлення та відпочинку мають невисокий рівень та асортимент послуг, слабку матеріально-технічну базу, сезонність в роботі [3].

До негативних ознак галузі слід віднести:

– відсутність чітких і стабільних механізмів економічного регулювання господарських відносин, економічних важелів і стимулів розвитку туристично-рекреаційної сфери, сприятливого інвестиційного клімату, в тому числі стимулюючого податкового законодавства;

– низький рівень соціальної інфраструктури загального призначення;

– відчутний дефіцит висококваліфікованих кадрів для туристсько-рекреаційної індустрії;

– санітарно-екологічна ситуація у багатьох туристсько-рекреаційних центрах досить напружена і вимагає для свого покращення додаткових інвестицій.

Для вирішення цих питань була розроблена “Програма розвитку туристично-рекреаційної галузі Одеської області на 2011-2015 роки [5].

Програма визначила основні напрямки і форми діяльності обласної державної адміністрації, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з формування в Одеській області сприятливої для подальшого становлення та ефективного функціонування туристично-рекреаційної галузі регіону правового, організаційно-управлінського, економічного та інформаційного простору.

Ця Програма покликана стимулювати ефективне використання наявних рекреаційних ресурсів області, підвищити рівень міжгалузевого співробітництва, забезпечити прозорість, конкурентоспроможність і іноваційність процесу ринкових відносин у туристично-рекреаційної галузі, визначити перспективи її подальшого розвитку [5].

Основне завдання, яке покликана вирішити ця програма, – це збільшення туристичного потоку в область. Сприяти зростанню кількості туристів буде створення нових туристичних маршрутів та брендів, формування сучасних турпродуктів і розширення переліку туристичних послуг. В цієї програмі визначені наступні напрямки розвитку туристично-рекреаційної сфери:

– розвиток туристичної інфраструктури міста;

– підвищення конкурентоспроможності регіонального туристичного продукту;

– інформаційно-рекламне забезпечення туристично-рекреаційної сфери;

– підготовка кадрів та науковий супровід.

Нова програма з розвитку туристичної індустрії Одеської області дозволить створити додаткові робочі місця для місцевих жителів завдяки введенню в експлуатацію нових і реконструйованих закладів готельної індустрії, місць відпочинку і розваг. Крім того, реалізація програми сприятиме підвищенню конкурентоспроможності регіонального туристичного продукту та туристичної привабливості Одеської області. У результаті з'явиться можливість створити якісно новий туристичний продукт суб'єктами туристичної діяльності з використанням інноваційних технологій, що дозволяють надавати більш високий рівень сервісу і послуг мандрівникам і туристам.

У ході реалізації завдань програми з розвитку туризму регіону буде вдосконалюватися система інформаційного забезпечення індустрії туризму та готельного бізнесу, що дозволить мандрівникам отримувати більш якісний і рівний доступ до інформації, що стосується засобів розміщення, туристичної інфраструктури, екскурсійного обслуговування та інших питань [5].

Дослідження досвіду України та Одеського регіону зокрема в процесах інтеграції показує, що на ринку готельних послуг з'являються регіональні готельні ланцюги, маркетингові консорціуми, які використовують франчайзингові технології для формування стратегії конкурентоспроможності.

Серед них: «Чорне море» – готельний бренд, що об'єднує сьогодні шість готелів в Одесі та Одеській області. З метою управління і підтримки єдиних стандартів якості і персоніфікованого обслуговування відбулось об'єднання готелів класу люкс під брендом Premier Hotels. На сьогодні учасниками мережі Premier Hotels є 7 готелів: «Прем'єр Палас» у Києві, «Ореанда» в Ялті, «Дністер» у Львові, «Аврора» і «Космополіт» в Харкові, «Стар» в Мукачеві і «Відрада» в Одесі.

Компанія «VS Energy International N.V.» зайнялася розвитком мережі тризіркових готелів під брендом Accord Hotels. «VS Energy» виступає керуючою компанією «Прем'єр Інтернешнл», яка об'єднує дев'ять люксових готелів під брендом прем'єра і п'ять готелів під брендом Accord Hotels. Зокрема, це Premier Palace, «Русь» і «Баккара» у Києві, «Юність» в Одесі та інші. Перший готель під брендом Accord Hotels був відкритий у 2009 році.

В останні два-три роки інвестори і власники готелів цікавляться готелями рівня «2-3 зірки», відзначають учасники ринку. Даний сегмент менш за все насичений До того ж зараз складно залучити інвестиції під будівництво великих об'єктів. Експерти вважають, що інвестиції в будівництво тризіркового готелю на 150-200 номерів становитимуть 25-30 мільйонів доларів, для чотирьох-і п'ятизіркових – не менше 50 мільйонів доларів. Однак річна прибутковість готелю рівня «3 зірки» становить 20-25%, тоді як «4-5 зірок» – до 40% [4].

Отже, глобалізація у готельному бізнесі набуває широкого розповсюдження як на світовому, так і на національному та регіональному ринках. Об'єднання у готельні мережі та маркетингові консорціуми сприяє підвищенню конкурентоспроможності готельних підприємств. Підставою для пошуку конкурентних переваг є аналітична робота з вивчення стану та тенденцій розвитку ринку загалом та активності конкурентів зокрема.

Аналізуючи стан розвитку готельного бізнесу в Одеському регіоні, цілком логічним та актуальним, на наш погляд, є порівняння його з іншими регіонами нашої держави.

Останнім часом суттєву конкуренцію підприємствам готельного господарства і, в тому числі, великим готелям, створюють фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які переважно утримують невеличкі готелі та є власниками приватних будинків та квартир, кількість яких за останні роки інтенсивно зростає. Вони пропонують відвідувачам повний спектр основних та додаткових готельних послуг при значно нижчій їхній вартості.

Основні проблеми готельного господарства на сучасному етапі: проблема забезпеченості готельними місцями, проблема сертифікації послуг в Україні, складні економічні умови, в яких змушені виживати готельні об’єкти - значні витрати на утримання та експлуатацію номерного фонду і проблема платежів готелів за комунальні послуги, значний податковий тиск, високі тарифи на готельні послуги тощо. Це призвело до скорочення переліку послуг готельних підприємств, низької якості обслуговування, що сприяло зменшенню попиту на готельні послуги, зниження завантаженості готельних об’єктів.

Слабка підтримка готельної діяльності з боку держави, проблема інвестиційної активності, сезонність завантаження і нерівномірність завантаження по регіонах України, виникнення конкуренції на готельному ринку між готельними підприємствами та індивідуальними засобами не готельного типу, використання готелів не за призначенням, відсутність надійної і достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відповідної конкуренції на цьому ринку ще більше затримує вихід України на світовий туристський ринок [4].

Отже, проведені дослідження трансформаційних процесів дозволили звернути увагу на сучасні тенденції щодо подальшої інтеграції підприємництва в готельно-ресторанній та туристичній сфері, створення франчайзингових ланцюгів туристичних та готельних підприємств. На регіональному ринку це зумовлює підвищення попиту на конкурентоспроможні туристичні пропозиції.

Список використаної літератури

1. Готелі та інші місця для короткотермінового проживання. 2012. Статистичний бюлетень – К. : Державний комітет статистики України, 2012 // [Електронний ресурс] : – Електрон. текстові дані. – К. : Держкомстат України. – 2012.

2. Нечаюк Л.І. Готельно–ресторанний бізнес: менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Центр навчальної літератури; Київський національний ун-т культури і мистецтв. / Л.І. Нечаюк, Н.О. Телеш. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 346 с.

3. Опанащук Ю. Я. Суть та класифікація готельних підприємств / Ю. Я. Опанащук. - // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. - 2008. - № 2. - С. 347-351.

4. Портал обзорів та новин «Art.TheLib.Ru». Готельний ринок України: проблеми та перспективи розвитку [Електронний ресурс]. –  2012. – Режим доступу: http://art.thelib.ru/business//gostinichniy_rinok_ukr

5. Програма розвитку туристично-рекреаційної галузі Одеської області на 2011-2015 роки. Одеса: 2011.