Экономика / 6. Маркетинг и менеджмент

Семенова Оксана Сергіївна

студентка спеціальності «Психологія»,

науковий керівник Дашко І. М.

Криворізький факультет Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет»

Мотивація як функція менеджменту

В даний час не викликає сумнівів той факт, що робота з персоналом - одна з основних функцій управління організацією. Для того щоб ефективно використовувати наявні в організації людські ресурси, необхідно керівнику організації пройти через розуміння мотивів діяльності робітників.

Мотив (від лат. Moveo) – це внутрішня спонукальна сила, що примушує людину до здійснення певних дій або вести себе певним чином, заради задоволення певних потреб. Потреби виступають як ідеальний внутрішньо спонукальний мотив людської діяльності. Процес спонукання людей до праці, який передбачає використання мотивів поведінки людини для досягнення особистих цілей або цілей організації отримав назву – мотивація.

Одна з найвідоміших теорій мотивації була розроблена Абрахамом Маслоу. Його теорія ієрархії потреб припускає, що в основі мотивації людини лежить комплекс потреб, причому потреби конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку (рис.1).

8.1

 

 

 


Рис. 1. Ієрархія потреб по А.Маслоу

А. Маслоу виділив п'ять основних типів мотивуючих потреб (у порядку зростання).

 Таким чином, задоволення потреб людини відбувається послідовно: спочатку фізіологічні, потім потреби в безпеці, в приналежності та ін.

Існує ше одна популярна теорія мотивації, а саме двофакторна теорія запропонована Ф. Герцбергом. В основі лежить дослідження, що мотивація до праці формується під впливом двох основних груп факторів (рис. 2).

8.2

Рис. 2. Фактори і мотиватори

Перша з них, гігієнічні фактори, пов'язана з присутністю чи відсутністю таких елементів як умови праці, заробітна плата, політика компанії, правила і міжособистісні відносини між людьми. Негативні гігієнічні фактори обумовлюють невдоволення індивіда процесом праці. Але позитивні фактори усього лише рятують співробітників від негативних емоцій; вони ніяк не впливають на задоволеність працею, не мотивують до більш високих результатів.

Рівень задоволення працею визначається другою групою факторів - мотиваторами, тобто потребами вищих рівнів, враховуючи досягнення, визнання, відповідальність і можливості для зростання. Ф. Герцберг вважав, що під час відсутності мотиваторів людина ставиться до своєї роботи нейтрально. З появою мотиваторів у неї виникає спонукання до праці, що починає приносити задоволення. Таким чином, гігієнічні фактори і мотиватори принципово по різному впливають на мотивацію.

Для задоволення потреб вищих рівнів А. Маслоу пропонує такі методи:

Соціальні потреби :

- Давайте співробітникам таку роботу, яка б дозволяла їм спілкуватися;

- Створюйте на робочих місцях дух єдиної команди;

- Створюйте умови для соціальної активності членів організації за її стінами .

Потреби в повазі :

- Задавайте їм позитивний зворотний зв'язок з досягнутими результатами;

- Високо оцінюйте і стимулюйте досягнуті підлеглими результати;

- Залучайте підлеглих до формування цілей і розробки рішень;

- Просувайте підлеглих по службі;

- Забезпечуйте навчання і перепідготовку, які підвищують рівень компетентності.

Потреби в самовираженні :

- Забезпечуйте підлеглим можливості для навчання і розвитку, які дозволяли б повністю використати їх потенціал;

- Давайте підлеглим складну і важку роботу, яка вимагає від них повної віддачі;

- Стимулюйте і розвивайте у підлеглих творчі здібності.

Таким чином, якщо керівники бажають мотивувати людей з потребою успіху, вони повинні ставити перед ними завдання з помірним ступенем ризику, делегувати їм достатні повноваження у вирішенні поставлених завдань, регулярно і конкретно стимулювати їх у відповідності з досягнутих результатів.

Для цього необхідно створити в організації систему спонукальних мотивів, використовуючи які можна впливати на поведінку і мотиви персоналу організації, спрямовуючи поведінку працівників у потрібному напрямку.

Список використаних джерел:

1. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Евразия, 1999.

2. Осовская Г.В., Осовски О.А. Основы менеджмента Учебное пособие / К.: "Кондор", 2006. - 664 c.