Економічні науки /6. Маркетинг та менеджмент

д. е. н. Щекович О.С., Голобородько Т.В., Капканець В.С.

ДВНЗ "Криворізький національний університет", Україна

Шляхи удосконалення системи стратегічного менеджменту на гірничодобувних підприємствах України

У сучасних умовах господарювання використання нових виробничих та управлінських технологій, посилення конкуренції, глобалізація світової економіки зумовлюють необхідність застосування стратегічного підходу до управління вітчизняними підприємствами. В свою чергу, ефективна діяльність гірничодобувних підприємств України у довгостроковому періоді, їх економічне зростання визначаються правильним вибором стратегічних орієнтирів, що дозволяють оптимально використовувати технічний та людський капітал й інші ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємств. Таким чином, на сьогодні винятково важливим стає організація такої системи управління, яка змогла б забезпечити адаптацію гірничодобувних підприємств до швидких змін умов ведення господарської діяльності.

Ефективна система стратегічного менеджменту на гірничодобувних підприємствах формується з урахуванням їх фінансових можливостей та факторів внутрішнього й зовнішнього середовища, і при цьому забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємств умовам, які склалися на вітчизняному та світовому ринках залізорудної сировини.

Базисом стратегічного управління підприємствами гірничодобувної галузі є стратегія розвитку промислового виробництва, спрямована на довгострокову перспективу, яка дозволяє підприємствам за набагато коротший проміжок часу адаптуватись до реалії ситуації на ринку, а також своєчасно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Таким чином, удосконалення системи стратегічного менеджменту можливе лише за рахунок завчасної розробки ефективної стратегії розвитку підприємства, яка передбачає вирішення наступних питань:

а) підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства;

б) покращення фінансового стану підприємства на основі результатів аналізу його фінансово-економічної діяльності за минулий період;

в) забезпечення стратегічної стійкості (стійкості щодо поставленої мети);

Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на ринку залізорудної сировини можна забезпечити шляхом:

− підвищення обсягів виробництва та реалізації залізорудної продукції, і як наслідок − збільшення частки ринку;

− зниження собівартості виробленої продукції за рахунок зменшення питомої ваги постійних витрат;

− удосконалення структури основних засобів підприємства, збільшення їх активної частини;

− удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;

− підвищення одиничної потужності гірничого устаткування, що передбачає: механічне посилення найбільш відповідальних деталей та вузлів в прохідницькому обладнанні, виробничих машинах та агрегатах; підвищення основних параметрів виробничих процесів; механізацію та автоматизацію не тільки основних виробничих процесів та операцій, але й допоміжних і транспортних операцій; модернізацію застарілого гірничого обладнання, або заміну його сучасною технікою та технологіями;

− підвищення інтенсивності використання виробничих потужностей та основних фондів шляхом удосконалювання технологічних процесів;

− ефективний вибір сировини, її підготовка до виробництва відповідно до вимог заданої технології та якості товарної продукції, що випускається;

− поліпшення технічного обслуговування залізнично-дорожнього транспорту і зростання його продуктивності;

− зниження капітальних вкладів у будівництво приміщень та промислових споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;

− ліквідація штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємства, шахт, цехів і виробничих ділянок тощо.

Досить важливим етапом у забезпеченні ефективної стратегії розвитку вітчизняних гірничозбагачувальних підприємств є покращення їх фінансового стану. Враховуючи суттєві проблеми фінансового становища підприємств гірничодобувної галузі в умовах фінансової кризи, а також необхідність стабілізації їх фінансової стійкості в умовах економічної нестабільності, варто вжити наступних заходів:

− усунення зовнішніх факторів банкрутства;

− удосконалення поточного календаря, тобто фінансового документа, в якому докладно відображається грошовий обіг підприємства;

− пошук додаткових грошових надходжень від реалізації основних засобів підприємства;

− реорганізація виробничих запасів;

− стягнення заборгованості з метою прискорення оборотності коштів за допомогою використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, облік векселів, форфейтинг, примусове стягнення);

− поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня, проведення енерго- та ресурсоощадних заходів;

− розмежування виплат кредиторам за ступенем пріоритетності для зменшення відтоку коштів, зменшення виплат коштів за рахунок перегляду планів капітальних вкладень;

− забезпечення фінансового становища підприємств в середньостроковій перспективі, що виявляється у стабільному надходженні виручки від реалізації в достатньому рівні ліквідності активів, призупинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість;

− забезпечення стійкого фінансового становища підприємств у довгостроковій перспективі, створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів;

− створення стабільної фінансової бази гірничодобувних підприємств.

Комплекс заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності гірничодобувних підприємств та покращення їх фінансово-економічного стану узагальнюється в процесі забезпечення їх стратегічної стійкості. Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що стратегічна стійкість підприємства – це здатність організацій формувати, розвивати і тривалий час підтримувати конкурентні переваги, забезпечуючи належний рівень ліквідності та платоспроможності в умовах динамічного ринкового середовища і всупереч впливу факторів ризику та невизначеності.

Система заходів для підтримки стратегічної стійкості гірничодобувних підприємств згідно розробленої стратегії повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємств;

- розробку заходів зі зниження зовнішньої вразливості підприємств;

- впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття відповідних ризикових і нестандартних рішень;

- координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їх результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових стратегічної стійкості підприємства, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.

Так, якщо моніторингом виявлено недостатній рівень фінансової стійкості підприємства, то мають бути реалізовані наступні дії:

- оптимізація руху фінансових ресурсів підприємства і врегулювання фінансових відносин;

- розрахунок прогнозних значень реалізації послуг і планів капіталовкладень, собівартості продукції тощо;

- розробка проектів перспективних і поточних фінансових планів, прогнозних балансів та бюджетних коштів;

- визначення джерел фінансування господарської діяльності, а також бюджетне фінансування, довго- та короткострокове кредитування;

− координація фінансових підрозділів підприємства.

Отже, на сьогодні для гірничодобувних підприємств України винятково важливою постає проблема розробки оптимальної стратегії існування на довгостроковий період. Формування такої стратегії передусім залежить від ефективності організації системи стратегічного менеджменту на підприємстві, поліпшення та удосконалення якої можливе за рахунок реалізації комплексу запропонованих заходів.

Література:

1. Ареф'єва О.В. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи її забезпечення / О.В. Ареф'єва // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 8. – С. 83 – 90.

2. Кайлюк Є.М. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Є.М. Кайлюк, В.М. Андрєєва, В.В. Гриненко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 279 с.

3. Костирко Л. А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта: методологія і організація: Монографія / Л.А. Костирко – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2002. – 110 с.