Економічні науки/11. Менеджмент

 

Климчук А.О., Король К.Є.

 

Вінницький торговельно-економічний інститутКиївського національного торговельно-економічного університету, Україна

 

 Соціальна відповідальність та етика у менеджменті

 

У наш час важливе значення має етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов’язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

Менеджмент політичних і ділових організацій несе перед суспільством і юридичну і соціальну відповідальність.

         Юридична – це додержання законів і норм регулювання, які визначають, що дозволено, а що не дозволено робити організації.

 Соціальна відповідальність – це певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.

          Ставлення організації до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого і передбачає такі ступені: протидія, оборона, пристосування та сприйняття її соціальної відповідальності як складової її менеджменту.

 Ці зусилля привели до створення в 70-х роках концепції соціальної відповідальності ділових організацій, яку називають концепцією корпоративної соціальної відповідальності, і що вона охоплює п’ять ключових положень:

 1. Органи державної влади мають створювати умови і показувати приклади турботи про соціальну відповідальність.

 2. Бізнес має діяти як двосторонньо відкрита система: - з одного боку враховувати потреби суспільства, а з іншого – бути відкритим перед суспільством у своїй діяльності для громадськості.

 3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з метою обгрунтування правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.

 4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

 5. Ділові організації, як і населення, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами сфер їхньої діяльності. На цих результатах створився «Залізний закон відповідальності», за яким фірми, які його порушують, у довгостроковій перспективі чекає фіаско через втрату іміджу в районі своєї діяльності.

Переваги та недоліки соціальної відповідальності

 Визначення підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають свої преваги та недоліки; зокрема Кузьмін О.Є визначає такі переваги[2] :

 - забезпечує довгострокові перспективи розвитку суспільства;

 - створює можливості впливу на зміни суспільства;

 - допомагає розв’язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації;

 - формує норми моралі в організації;

 - забезпечує встановлення доброзичливих відносин між підприємцями(менеджерами) та іншими членами суспільства тощо;

 Недоліки:

 - порушення принципів максимізації прибутку;

 - зростання собівартості продукції у зв’язку зі збільшенням витрат на соціальні потреби;

 - неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству

 В свою чергу Осовська І.В. додає до них[1]:

 Переваги:

 - зміна потреб і надій широкої публіки

 - наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем.

 Недоліки:

 - нестача вміння вирішувати соціальні проблеми, тобто невміння задовольнити соціальні потреби, непрофесіоналізм.

 - застосування соціальної відповідальності тільки з рекламною метою.

         Культура є своєрідним сприятливим мікрокліматом в організації, який дає змогу персоналу продуктивно розв’язувати завдання організації як соціальної системи.

Головним фактором формування тієї чи іншої культури є ті цінності, які сповідує персонал і насамперед вищі керівники організації.

Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах, чи навіть організаціях набувають однакової оцінки. Одні організації, керівники вважають за прийнятне приховувати доходи від оподаткування, а інші – ні. Одні керуються принципом: «Закони порушувати можна, лише не попадатись», а інші – ні.

Етика – це система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Тобто розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців[3].

Отже, соціальна відповідальність — це готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Вона допомагає забезпечити довгострокові перспективи розвитку суспільства, створювати вплив на зміни суспільства, розв’язувати соціальні проблеми, в тому числі й працівників організації, формує норми моралі в організації і т. п[3].

 Соціальна відповідальність поділяється на:

 Не правову соціальну відповідальність: моральна, політична, корпоративна, релігійна.

 Також до видів соціальної відповідальності відносять:економічну відповідальність, етичну відповідальність, прийняту на себе відповідальність.

 Для успішного управління організація повинна вміти пристосовуватися і відгукуватися на проблеми, які виникають в соціальному середовищі, щоб зробити це середовище більш сприятливим для організації, для чого застосовується соціальна відповідальність, яка укладається за допомогою соціального контракту.

 Етика менеджменту зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

 

 

 

Література

1. Осовська Г.В.,Осовський О.А «Основи менеджменту»:3-є видання,-К.: «Кондор», 2008р.

2.О.Є.Кузьмін, О.Г. Мельник «Основи менеджменту», підручник – К.: «Академвидав», 2003р.

3. «Основи менеджменту» за ред. М. Мескон, М. Альберт, Ф.Хедоурі; переклад англійської мови – М.: «Дело», 2000р.

4. Кредісов А. І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників.-К.: Т-во „Знання”, 1999.-556с.