Ольга Ігнатьєва, магістрант з обліку й аудиту

Наук. кер. Мороз С.І. к.е.н., доц.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Проблеми автоматизованого обліку

податку на додану вартість

Організація обліку податків є найбільш проблемним аспектом системи обліку підприємства. Слід визнати, що суттєвою характеристикою обліку податків, окрім кількості платежів, які сплачує підприємство та форм різноманітної звітності, є процедури зібрання облікової інформації, що потрібна для ведення податкового обліку. Вирішення проблеми накопичення достовірної, повної інформації з метою вчасної сплати та подання звітності лежить в площині використання інформаційних технологій [1].

Проблемам обліку податку на додану вартість (ПДВ) присвячені роботи таких фахівців, як  Г.В. Нашкерська, В.К. Орлова, С.В. Хома, Н. А. Ривак тощо. Але, з огляду на зміни у нормативах ведення податкового обліку, серйозні санкції при їх порушенні, вдосконаленні автоматизованих облікових систем, зазначені проблеми лишаються актуальними.

При автоматизації облікових операцій з розрахунку податку на додану вартість, слід врахувати ряд особливостей.

1. Підприємство може одночасно вести облік операцій, які підпадають під різні ставки оподаткування (0% чи 20%), або звільняються від оподаткування.

2. Існують господарські операції, які включаються в розрахунок податкового кредиту та зобов’язань й такі, які не включаються. Відповідно й облік вказаних операції потрібно вести окремо.

3. Розрахунок сум ПДВ відбувається за першою подією, якою може бути відвантаження товарів чи отримання оплати. При цьому слід врахувати, що первинні документи бухгалтерського обліку, за якими фіксуються операції оплати-відвантаження не є підставами для включення суми в кредит чи зобов’язання. Формування суми ПДВ до сплати чи відшкодування здійснюються лише на підставі виписаних належним чином податкових накладних покупця чи постачальника [2].

4. На підприємстві циркулює два потоки податкових документів: податкові накладні, які виписують при реалізації товарів з частковою реєстрацією в податковій службі, й податкові накладні, що надходять від зовнішніх контрагентів. Обидва потоки документів потрібно чітко контролювати, щоб уникнути проблеми не включення сум у розрахунок ПДВ чи введення подвійних документів.

5. Для операцій придбання можливий пропорційний розподіл ПДВ (ст. 199 Податкового кодексу).

Вказані особливості ускладнюють процедуру формування зобов’язань з ПДВ, що призводить до:

- невірного визначення суми податку до сплати;

- помилок у заповненні податкових декларацій;

- недостовірного обліку ПДВ.

Автоматизований облік вирішує цю перелічені проблеми лише частково. Так, наприклад, в пакеті «1С: Бухгалтерія для України 8» визначається схема оподаткування для кожної господарської операції [4]. Зокрема, для вирішення проблеми контролю руху податкових накладних, система пропонує такі поняття як: ПДВ очікуваний, що формується за даними оперативного обліку, а не на підставі податкових документів та ПДВ підтверджений – формується з виписаних чи отриманих податкових документів.

Також для відображення ПДВ в обліку, в плані рахунків передбачено ряд спеціальних рахунків:

-  6412 «Розрахунки по ПДВ» для обліку зобов’язань з ПДВ. На цьому рахунку аналітичний облік не ведеться. Сальдо на рахунку підтверджується податковими документами;

-  643 «Податкові зобов’язання» - для обліку зобов’язань з ПДВ;

- 644 «Податковий кредит» – для обліку податкового кредиту з ПДВ.

Накопичення інформації щодо ПДВ в системі проводиться в двох групах регістрів [4]:

1. Службові остаточні регістри накопичення, які контролюють процес відвантаження та оплати. В них за кожним документом, пов’язаним з контрагентами, фіксується вся інформація про податкові параметри операції – ставка ПДВ, вид діяльності для ПДВ.

2. Регістри обліку очікуваного й підтвердженого ПДВ. Дозволяють вивіряти суми підтверджених й непідтверджених податкового зобов’язання та кредиту.

Наведений алгоритм дає змогу спростити процедуру нарахування та розрахунку ПДВ. Проте, складнощі автоматизованого обліку ПДВ пов’язані не стільки з недосконалістю програмного забезпечення, а й зі складністю самого механізму формування податкового зобов’язання, визначеного законодавством.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що пошук вирішення проблем автоматизації облікових процедур розрахунку податку на додану вартість об’єктивно слід шукати не лише в площині інструментарію програмного забезпечення, але й у спрощенні самої процедури обліку і сплати податку.

Література

1. Гарасим П.М. Система оподаткування та її інформаційно-облікове забезпечення: навч. посіб / П.М. Гарасим, О.М. Десятюк, Г.П Журавель. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 736с.

2. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: / http://www.dtkt.com.ua

4. Шаталов А.М. «1С:Бухгалтерия для Украины: первые шаги». – Фирма 1С. – 2009. – С. 276.