К.е.н. Коцеруба Н.В., студентка Матвійчук К.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ : ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ

 

Постановка проблеми. Наразі в Україні існує ряд проблем у системі державного фінансового контролю, викликаних не лише недосконалістю  нормативно-правового забезпечення, а й, зокрема, впливом світової фінансової кризи. Саме в  умовах нестабільної економічної ситуації у країні значно зростає актуальність підвищення ефективності операцій з фінансовими ресурсами – що й має забезпечувати державний контроль.

  Державний фінансовий контроль являє собою різновид фінансового контролю, що здійснюється уповноваженими органами державного фінансового контролю, його сутність полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтрольному об'єкті, спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу (володіння, використання) та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб'єкта фінансових правовідносин у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України [4].

Забезпечення удосконалення системи фінансового контролю в Україні повинно стати передумовою ефективного функціонування державних фінансів, зокрема: дотримання економічної безпеки держави, збалансування державного та місцевих бюджетів, досягнення фінансової самодостатності регіонів, секторів і галузей економіки, збільшення захищеності фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства, і як результат – підвищення престижу держави.

Аналіз останніх досліджень. Вивченням проблемних питань щодо реформування і вдосконалення системи державного фінансового контролю присвячуються роботи таких вітчизняних науковців: О.Є. Бавико, І.В. Басанцова, С.В. Ермішова, Т.В. Кальченка, В.М. Карпова, В.Ф. Піхоцького, Л.А. Савченка, В.К. Симоненка,  І.Б. Стефанюка,  В.О. Шевчука.

Постановка завдання. Метою цієї роботи  є  визначення основних проблем системи державного фінансового контролю, а також напрямків удосконалення діяльності контрольних органів. Наразі, в Україні нормативно-законодавче забезпечення потребує суттєвого реформування в сфері державного фінансового контролю.

Виклад основного матеріалу. Складні економічні процеси, які сьогодні відбуваються практично у всіх країнах світу, істотно стримують розвиток такого важливого складника державного управління, як фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль – це складова частина управління економічними об'єктами та процесами, що полягає в спостереженні за об'єктом з метою перевірки відповідності об'єкта спостереження бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами [5].

Згідно чинного законодавства забезпечення Державного фінансового контролю здійснюють:

·       Верховна Рада України;

·       Кабінет Міністрів;

·       Національний банк;

·       Міністерство фінансів;

·       Фонд державного майна;

·       Рахункова палата;

·       Державна податкова служба;

·       Державна фінансова інспекція.

Упродовж усього існування незалежної України було прийнято низку нормативно-правових документів, що регламентують порядок здійснення фінансового контролю (Бюджетний кодекс, Господарський кодекс, постанови  Кабінету Міністрів України, стандарти державного фінансового контролю) , різноманітні закони та інші нормативно-правові акти, але це не привело до значного покращення рівня фінансової дисципліни у використанні бюджетних коштів. Надзвичайно вагомим кроком у  напрямку реформування системи державного контролю стало розроблення та прийняття Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня  2005 року [1].

Проте, незважаючи на значну кількість нормативно-правових документів в галузі державного фінансового контролю, в даний час в Україні відсутній єдиний нормативно-правовий акт, що узагальнює структуру, суб'єкти та об'єкти державного фінансового контролю - це спричиняє ряд суперечностей в правовому полі регулювання державного фінансового контролю [6]. Про це свідчить негативна тенденція стосовно зростання фінансових правопорушень та економічних злочинів. Підтвердженням цього є статистичні дані, наведені на рис. 1.

C:\Users\User\Desktop\Screen-Shot-2013-10-09-at-1.24.jpg

Рис. 1. Кількість перевірених підприємств та обсяг виявлених порушень

органами ДФІ (ДКРСУ) за 2007-2012 рр.

Отже, на основі рис. 1 можемо зазначити, що спостерігається досить високий рівень незаконних витрат ресурсів від 40% до 60%, що разом із показниками нецільових витрат ресурсів, а також недоотриманням коштів свідчить про зменшення фінансової дисципліни на рівні бюджетних установ та організацій.

Згідно з чинним законодавством, органи Державної фінансової інспекції контролюють такі об'єкти – це міністерства, державні фонди, бюджетні установи тощо, а на розпорядників бюджетних коштів, статусом вищих від міністерств, їхня компетенція не поширюється, а це, зокрема, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Рахункова палата, Верховний суд України, Служба безпеки України та інші органи [3]. Зважаючи на це, органи Державної фінансової інспекції можуть здійснювати перевірки "непідконтрольних" об'єктів лише за їх ініціативою. Зростання порушень свідчить не тільки про необхідність посилення контролю, а також вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим,що у свою чергу сприяє скоєнню злочинів. Таким чином, спостерігається тенденція до збільшення кількості правопорушень, що зумовлюють нагальну потребу у реформуванні діючої системи державного фінансового контролю.

Проаналізувавши основні особливості системи державного фінансового контролю в Україні можна визначити ряд недоліків, які існують у функціонуванні системи державного фінансового контролю.

До основних вад сучасної системи державного контролю можна віднести такі:

1.     Переважна більшість контрольних та перевіркових процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці методи дають змогу лише виявити фінансові порушення, констатувати негативні явища, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.

2.     Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.

3.     Неусвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій.

4.     Низький рівень дієвості механізму адміністративних стягнень. (Зазвичай сума штрафу за нецільове або незаконне використання бюджетних коштів значно менша за обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання посадових осіб, і не може забезпечити повною мірою відшкодування цих збитків).

5.     Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.

6.     Неврегульованість діяльності та перетин функцій суб'єктів фінансового контролю.

Зважаючи на існуючі недоліки можні сказати, що заходи, спрямовані на реформування діючої системи державного фінансового контролю повинні бути визначені з урахуванням умов розвитку фінансової системи України. При цьому державний фінансовий контроль повинен здійснюватися не лише в законодавчо визначених межах, але й мати превентивний характер та бути ризик-орієнтованим і економічно ефективним [2].

Заходи з реформування існуючої системи державного контролю повинні забезпечувати :

1.   Гармонізацію правового поля системи державного фінансового контролю та внесення відповідних змін до законодавства з акцентуванням уваги на зростанні прозорості суб’єктів державного фінансового контролю з одночасним розмежуванням завдань та обов’язків інспекційних підрозділів, підрозділів внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю з метою уникнення дублювання повноважень та функцій та переходу від інспектування до внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту;

2.   Призначення органом нагляду за станом реформування системи державного фінансового контролю Міністерства фінансів України, а органом гармонізації системи внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю[3]; 

3.   Створення служб внутрішнього фінансового контролю в усіх органах державного сектора;  правове забезпечення гарантування незалежності, соціального захисту і відповідальності працівників системи державного фінансового контролю в Україні; 

4.   Удосконалення кадрового забезпечення органів системи державного фінансового контролю, розроблення навчальних програм та програм сертифікації працівників за міжнародними зразками;          

5.   Покращення матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю; 

6.   Створення сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури з поглибленням публічного контролю за діяльністю системи державного фінансового контролю загалом.

Отже, дослідивши особливості системи державного фінансового контролю в Україні, можна зробити висновок, що усунення існуючих недоліків у функціонуванні системи державного фінансового контролю та трансформація на її сучасну модель зі зміною пріоритетів та вимог у здійсненні контролю дасть змогу поліпшити стан державного фінансового контролю в Україні та зменшити кількість фінансових зловживань.

 

Література :

1.     Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р., № 158-р.

2.     Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль: регіональні аспекти: монографія / І.В. Басанцов. – К.: Вид. дім "Корпорація", 2010. – 234 с.

3.     Ермішова С. В. Внутрішній аудит в системі державного фінансового контролю [Текст] / С. В. Ермішова // Економіка і організація управління. – Випуск № 3, 2011. – С. 149–158.

4.     Приходченко Л. Забезпечення ефективності державного управління: стандартизація внутрішнього контролю та аудиту [Текст] / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць ОРІДУ. – Вип. 4 (32). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. – C. 145–152.

5.     Бавико О. Є. Правове регулювання державного фінансового контролю [Електронний_ресурс]_//_О.Є._Бавико.–_Режим_доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr/pravo/2010_2/files/LA210

6.     Піхоцький В.Ф. Система державного фінансового контролю як інструмент  соціально-економічного розвитку [Електронний ресурс]  //

В.Ф. Піхоцький // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/ VNULP/Menegment/2009_647/32.pdf.