Бутрик Г.О., к.е.н., доцент Ангеліна І.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

Вступ. Сучасний етап розвитку економіки України та її інтеграція до світового економічного простору, зумовлюють необхідність пошуку для вітчизняних підприємств нових способів взаємодії із зовнішнім середовищем. Винятково актуального значення набуває стратегічний аналіз, який розглядається як виконання відповідної функції управління, орієнтованої на перспективу і такої, що має високий ступінь невизначеності. Він стає дієвим інструментом, який дозволяє співставляти результати оцінки зовнішнього та внутрішнього середовищ і розробляти ефективну модель перспективного розвитку підприємства в динамічних умовах.

Перші наукові праці, де розглядається практичний досвід процесу стратегічного аналізу, трактується його суть в широкому аспекті, – опубліковано в роботах відомих зарубіжних і вітчизняних науковців і практиків: І. Х. Ансоффа, Ю. К. Боумена, Е. Г. Долана, Ю. В. Макогона, Д. К. Сарделя, А. Дж. Стрикленда, А. Д. Стонера, А. А. Томпсона, П. Хейне та ін. Проблемам методології стратегічного аналізу приділяють увагу і вітчизняні науковці: А.П. Наливайко, К.І. Редченко, В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко, З.Є. Шершньова, В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань, П.Л. Гордієнко та ін.

Метою дослідження є розкриття сутності, визначення мети та об’єктів стратегічного аналізу, встановлення його значення для управління підприємством.

Основна частина. Стратегічний аналіз – це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть вплинути на конкурентне становище підприємства у довгостроковій перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства [7].

За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.

Стратегічний аналіз характеризується такими головними ознаками, що мають виняткове значення при прийнятті управлінських рішень [2, 7]:

     орієнтація на майбутнє (довгострокова спрямованість);

     високий рівень невизначеності;

     глобальний характер, важливість наслідків рішень для підприємства.

Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень та вибір найоптимальнішого із них.

Об’єктами стратегічного аналізу, як правило, виступають окремі стратегічні господарські підрозділи, стратегічні зони господарювання, сектори бізнесу або окремі продукти [4, 5, 7, 9].

Предметом стратегічного аналізу є слабкі місця та загрози, стратегічні переваги та потенціал об’єкта дослідження, які при певному поєднанні з іншими факторами внутрішнього та зовнішнього середовища формують альтернативні напрями дій, які сприяють досягненню стратегічних цілей та виконання місії підприємства

Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (підприємства і його структурних одиниць) та зовнішнього оточення.

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у певному середовищі. Підприємство знаходиться у стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Стратегічний аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства.

Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових [1, 4, 8, 9]:

– макросередовища (загального);

– мікросередовища (операційного);

– внутрішнього середовища.

Макросередовище – це елементи, які прямо не пов’язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Основними його компонентами виступають політичні, економічні, соціальні та технологічні.

Основним призначенням стратегічного аналізу зовнішнього середовища є виділення істотних факторів, що найбільшою мірою впливають на успіх діяльності підприємства, постійне контролювання їх зміни з метою передбачення нових можливостей, що відкриваються, і потенційних загроз. Результати аналізу дозволяють підприємству вчасно спрогнозувати появу загроз і можливостей, розробити сценарії розвитку тієї або іншої ситуації і стратегію реалізації місії та досягнення цілей організації.

Мікросередовище – це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього. Це, насамперед, споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, партнери.

Внутрішнє середовище – це сукупність факторів, що визначають процеси діяльності підприємства. Це виробництво, маркетинг, фінанси, персонал тощо.

Аналіз внутрішнього середовища розкриває ті внутрішні можливості і той потенціал, на який може розраховувати підприємство у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей [2, с. 20]. Аналіз внутрішнього середовища дозволяє також, більш вірно сформулювати місію і краще усвідомити цілі організації.

Роль стратегічного аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; вчасно реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на цьому етапі діяльності господарюючого суб’єкта; визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього середовища, які у поєднанні дають змогу досягти його стратегічних цілей.

Висновок. В умовах мінливого середовища, для ефективного функціонування підприємства важливого значення набуває стратегічний аналіз, який дозволяє не тільки виявляти можливості та загрози зовнішнього оточення, але й формувати альтернативні стратегії щодо досягнення підприємством стійкого довгострокового росту в умовах жорсткої конкуренції.

Питання особливостей використання стратегічного аналізу у практиці діяльності вітчизняних підприємств знаходяться на стадії формування та потребують, крім теоретичних досліджень, врахування галузевих особливостей, подальшої теоретичної та практичної розробки.

 

Список використаних джерел:

1.   Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008. – 396 с.

2.   Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2006. – 404 с.

3.   Мартиненко В.П. Стратегія життєздатності підприємств промисловості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с.

4.   Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2006. – 336 с.

5.   Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2008. – 227 с.

6.   Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. – К.: КНТЕУ, 2007. – 302 с.

7.   Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. Видання 2-ге, доповнене. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2008. – 272 с.

8. Стратегічне управління: Навчальний посібник / За ред. В.В. Горлачука. – Миколаїв: Вид-во ПП “Шамрай”, 2010. – 440 с.

9. Грант Р.О. Современный стратегический анализ: Учебник. – 7-е изд., перераб. и доп. – Спб.: Питер, 2012. – 5449 с.