Економічні науки/7. Облік і аудит

К.пед.н., Овсюк Н.В., Майданюк Є.В.

Вінницький торговельно-економічний  інститут, Україна

Особливості обліку амортизаційних відрахувань основних засобів підприємства

Здійснення амортизаційних відрахувань основних засобів та необоротних активів має важливе значення, адже вони є необхідною умовою відновлення засобів праці.

Метою даної роботи є обґрунтування теоретичних положень сутності амортизаційних відрахувань основних засобів та необоротних активів відповідно до бухгалтерського та податкового обліків.

Як відомо, основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства, вони є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів.

Питанням обліку амортизаційних відрахувань основних засобів займались такі вчені як Мочерний С.В., Виговська Н.Г., Ткаченко Н. М., Бутинець Ф. Ф., Малюга Н. М., Саблук П. Т., Дем’яненко М. Я. та багато інших український та зарубіжних спеціалістів в даній галузі.

У Податковому кодексі визначення термінів «амортизація» та «вартість активів, яка амортизується» схожі з формулюваннями П(С)БО 7.

У пп. 14.1.3 Податкового кодексу наведено, що амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

У пп. 14.1.19 Податкового кодексу зазначено, що вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, це – первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості [3].

Не є ідентичними поняття «знос» та «зношування». Зносу підлягають всі створені основні засоби – як діючі, так і недіючі, незалежно від їх участі в процесі виробництва (виробничі і невиробничі). Зношування – це економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності, основа амортизації. Виходячи з сутності амортизації як відображення об’єктивних процесів, що існують при виробничому споживанні основних засобів, з’ясовано, що величина амортизації відхиляється від величини зносу таким же чином, як ціна від вартості. Це пояснюється тим, що знос окремих основних засобів відбувається по-різному внаслідок виробничих умов, індивідуальних для кожного підприємства, і впливу морального зносу [1].

Знос як економічна категорія не має прямого зв’язку з нарахованою сумою амортизації, оскільки може відшкодовуватись шляхом ремонту за рахунок собівартості або заміни за рахунок прибутку. Він є первинним по відношенню до амортизації і має бути основою для розрахунків таких параметрів амортизаційних процесів, як строк корисного використання, вартість, що амортизується, норми амортизації [2].

В сезонному виробництві неспівпадання зносу основних засобів з реальним формуванням амортизації як джерела простого відтворення надто очевидне, тому навіть лише з цих міркувань не можна твердити про тотожність розглядуваних понять.

У бухгалтерському обліку амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.

В податковому обліку застосовуються такі самі  методи нарахування амортизації[3].

Згідно з ст. 144 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI амортизації підлягають: 

-         витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; 

-         витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; 

-         витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; 

-         витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; 

-         капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту;

-         сума переоцінки вартості основних засобів;

-         вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів; 

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: 

-         утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; 

-         ліквідацію основних засобів;

-         придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

-         витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм. 

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: 

-         витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

-         витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

-         витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

-         вартість гудвілу;

-         витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів [3].

            Отже, амортизація - це важливе питання в економічній, фінансовій та податковій політиці. Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування. Відомо, що при великих масштабах виробничого потенціалу щорічні амортизаційні відрахування представляють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів суспільства і держави.

З вищесказаного випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та гармонізації обліку. І саме гармонізація бухгалтерського і податкового обліків має базуватися на вимогах методики саме бухгалтерського обліку, який більш повно враховує амортизаційну політику підприємства. В понятті амортизації та в порядку її нарахування існує ряд неузгодженостей, які повинні бути усунені, оскільки в основу амортизаційного процесу, як у податковому так і у бухгалтерському обліку і в економічній теорії покладено економічні процеси.

Література

1.Виговська Н.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи. / Житомирський інженерно-технологічний інститут – Житомир 2009. – 340с. 

2. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - К.: Академія, 2011. - 472с.

3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями від 01 вересня 2012 року.