Економічні науки/7. Облік і аудит

К.е.н. Копняк Н.І., Майданюк Є.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Особливості формування собівартості продукції у сільському господарстві

Розвиток ринкових умов господарювання диктує необхідність поліпшувати економічну інформацію, яку використовують для прийняття управлінських рішень. Важливо правильно формувати собівартість продукції в системі бухгалтерського обліку для вибору альтернатив підприємницької діяльності в сільському господарстві, в якому значна частина готової продукції може бути використана для внутрішніх виробничих потреб.

Проблему формування собівартості продукції висвітлили Ф.Ф. Бутинець [1], П.Т. Саблук [2], Ю.С. Цал-Цалко [3] та інші вчені у монографіях та дисертаціях, прийнято П(С)БО 30 «Біологічні активи» щодо особливостей відображення господарських операцій у сільському господарстві. Проте не звернута увага на те, що в сільському господарстві значна частина готової продукції споживається всередині підприємства для виробничих цілей, а також широко використовується праця господарів та їх сімей.

У ринкових відносинах собівартість має важливе значення. Вона пов’язана з іншими економічними категоріями. Управління витратами і собівартістю дає можливість робити обґрунтовані рішення про доцільність виробництва окремих видів продукції, визначення цін на вироби, обчислення рівня рентабельності, побудову внутрішньогосподарських відносин, необхідність застосування організаційно-технічних заходів тощо.

В. П. Завгородній пише: «В процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби виробництва та предмети праці. Усі затрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, що виражені в грошовій формі, складають собівартість продукції». Одночасно вчений зазначає, «що собівартість – важливий показник використання ресурсів» [4].

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві має забезпечувати оперативне, достовірне й повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції, трудових, матеріальних і грошових витрат на виробництво продукції за підприємством загалом та за окремими його структурними підрозділами (бригадами, цехами, фермами тощо).

Облік витрат і виходу продукції здійснюють у розрізі окремих об’єктів (виробництв, видів або груп культур чи тварин, продукції переробної промисловості).

В сільському господарстві створені такі економічні взаємовідносини, які диктують необхідність визначати окремий вид собівартості продукції, яку можна назвати «ринкова собівартість». Це обумовлено специфікою оцінки головних складових собівартості – оплати праці і матеріальних витрат. Необхідність обчислення «ринкової собівартості» постає в ринкових умовах з метою підрахунку витрат на виробництво продукції, визначених за ринковими цінами.

В сільському господарстві України майже все сільське населення зайняте на своїх земельних ділянках. Вони виробляють біля 90 % сільськогосподарської продукції. Але при її обчисленні не враховується праця фермерів, членів їх сімей і селян – землевласників, що штучно занижує рівень собівартості продукції.

Жива праця – головна умова здійснення процесу виробництва, а тому вона повинна враховуватися у собівартості продукції.

Серед галузей економіки застосування «ринкової собівартості» є найбільш характерною для сільського господарства через значне виробниче споживання власної продукції.

Визначення «ринкової собівартості», як і виробничої, потрібно здійснювати в системі бухгалтерського обліку з метою надання керівнику інформації про втрачену вигоду внаслідок споживання частини готової продукції поза каналами реалізації. Таким чином, буде формуватися інформація для вибору альтернативи з метою прийняття рішення.

Отже, з метою обчислення реальної собівартості продукції потрібно враховувати витрати праці селян, які здійснюють її виробництво. Для цього доцільно проводити нарахування оплати праці не нижче від установленого мінімуму заробітної плати в державі.

В сільському господарстві значна частина готової продукції використовується для внутрішнього виробничого споживання – насіння на посів, корми для годівлі тварин. Разом з цим є промислова переробка сільськогосподарської продукції – помел зерна на борошно, переробка насіння соняшнику на олію, переробка молока, сушіння, квашення, консервування овочів та фруктів тощо [1].

Якщо продукція, яку можна було б продати, використана для внутрішньогосподарських виробничих потреб, то логічно її оцінювати за цінами реалізації, а не на рівні собівартості. Це доводять такі аргументи:

1) готова продукція може бути продана і за неї одержана виручка, що відшкодує собівартість та принесе чистий прибуток підприємству;

2) якби не було власної готової продукції, то для здійснення виробництва потрібно було б купувати відповідну продукцію (сировину) і платити за неї справедливу ціну;

3) фактична собівартість продукції рослинництва визначається лише в кінці року, а використання її може бути відразу після збирання врожаю, а тому собівартість продуктів переробки (борошно, м’ясо та інша) також можна вирахувати лише в кінці року, що не дає можливості мати інформацію для своєчасного прийняття управлінських рішень.

У формуванні цін на сільськогосподарську продукцію собівартість розглядається як фактична і нормативна. Фактична собівартість складається в реальних умовах, а нормативна - виходячи з нормативних витрат, передбачених прогресивною для конкретних умов технологією виробництва продукції [2].

Отже, в сільському господарстві доцільно вираховувати окремий вид собівартості продукції, яку запропоновано назвати «ринкова собівартість». Під час її визначення власну готову продукцію, використану у процесі виробництва, оцінюють за справедливою вартістю.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2008. – 448 с.

2. Саблук П.Т. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях) / П.Т. Саблук. – К.: ІАЕ, 2010. – 532 с.

3. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч.посібник / Ю.С. Цал-Цалко. - Київ: ЦУЛ, 2009. – 656 с.

4. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с использованием национальных стандартов) / В.П.Завгородний. – К.: «А.С.К.», 2008.-848 с.