Економічні
науки / 7. Облік і аудит
К.е.н
Яковишина Н.А., Поліхун Т.В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
ОСНОВНІ
АСПЕКТИ ОБЛІКУ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Основним джерелом коштів бюджетних установ є
державний бюджет, а також місцеві бюджети, які включають обласні, міські,
районні, селищні та сільські бюджети. Останнім часом коло джерел фінансування
бюджетних установ значно розширилося: крім коштів державного та місцевих
бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за
надані послуги, гуманітарної допомоги та ін. Джерела та призначення
фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки
визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи
фінансування.
Чимало вітчизняних дослідників займаються
вивченням питання обліку фінансування бюджетних установ. Серед
них, зокрема, варто відзначити: Атамаса П.Й., Василика
О.Д., Джога Р.Т., Дем’янишина В.Г., Матвеєва В.О., Свірко С.В., Фаріона І.Д. та
ін. Однак ряд питань пов’язаних з асигнуванням бюджетних установ в сучасних
установах потребують подальшого дослідження.
Метою даного дослідження є визначення сутності, принципів і форм фінансування бюджетних установ.
Бюджетними установами та
організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок
коштів бюджету та здійснюють свої
видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа.
Під поняттям "фінансування" розуміють забезпечення бюджетних установ
грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності.
Бюджетне фінансування – це сукупність грошових відносин,
пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду
держави, які реалізуються шляхом безповоротного й безоплатного надання
бюджетних коштів юридичним на проведення заходів, передбачених бюджетом [2].
Установи, підприємства й організації фінансуються за
рахунок того бюджету, в якому були передбачені для них необхідні асигнування.
Бюджетні асигнування – це планові суми, в межах яких можуть здійснюватися
видатки з бюджету.
Організацію фінансування покладено на фінансовий орган,
який здійснює виконання відповідного бюджету. Органи Державної казначейської
служби України перераховують кошти з казначейського рахунка на рахунки
розпорядників коштів: керівників міністерств, відомств, органів місцевих
адміністрацій, керівників окремих установ, які є розпорядниками коштів бюджету.
Залежно від обсягу прав, обов’язків розрізняють розпорядників коштів за
державним бюджетом трьох ступенів – головні, другого ступеня та третього
ступеня. Крім цього, в процесі фінансування державні фінансові органи
здійснюють також контроль за економним і цільовим використанням бюджетних
коштів.
В основу процесу фінансування бюджетних установ покладено
такі основні принципи [1]:
‒ безповоротність надання коштів, тобто отримані
бюджетною організацією кошти не повертаються до джерела фінансування, адже
бюджетна організація не має власних доходів для компенсації витрачених сум;
‒ цільове призначення наданих коштів, тобто
отримані з бюджету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до передбачених
у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджетних установ;
‒ зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану
бюджетною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план
(заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану.
Успішне виконання бюджету за видатками визначається
чітким додержанням своїх функцій усіма юридичними особами: фінансовими
органами, банками та розпорядниками коштів. Виділяють такі форми бюджетного
фінансування :
1) бюджетні інвестиції, які можуть здійснюватись у
вигляді фінансування капітальних вкладень, проектного фінансування конкретного
інвестиційного проекту та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні
підприємством;
2) бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету
суб'єктам підприємництва на поворотній і платній основі;
3) кошторисне фінансування, яке означає виділення
бюджетних асигнувань на основі спеціального планово-фінансового документу –
кошторису, визначає у безповоротному і безоплатному порядку обсяги коштів на
фінансування певних об'єктів (програм, заходів) з визначенням їх цільового
призначення і розподілом за окремими періодами фінансування;
4) державні трансферти – це невідплатні й безповоротні
платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання
товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу.
Висновки.
Таким чином, бюджетне фінансування відіграє важливу роль
у соціально-економічному розвитку суспільства, оскільки соціально-культурні
галузі практично не мають додаткових надходжень фінансових ресурсів для
власного розвитку. Видатки з державного бюджету є основним джерелом
фінансування та необхідністю для існування бюджетних установ, а сам процес
фінансування бюджетних установ пов'язаний із правовим регулюванням такого
фінансування. Проведене дослідження виявило такі форми бюджетного фінансування:
бюджетні інвестиції; бюджетні кредити;
кошторисне фінансування й державні трансферти. Найпоширенішою формою сьогодні є
кошторисне фінансування, яке полягає у виділенні бюджетних коштів відповідним
установам в межах їхніх кошторисів
доходів і видатків.
Література:
1. Атамас П.Й. Облік в бюджетних установах: Навчальний посібник /
П.Й. Атамас. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 288с.
2. Гуцайлюк Л. Облік фінансування бюджетних установ / Л. Гуцайлюк //
Галицький економічний вісник. ‒ 2010. ‒ №3(28). ‒ С.191-196