Економічні науки / 7. Облік і аудит

К.е.н Яковишина Н.А., Поліхун Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

 

Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, а також місцеві бюджети, які включають обласні, міські, районні, селищні та сільські бюджети. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося: крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги та ін. Джерела та призначення фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування.

Чимало вітчизняних дослідників займаються вивченням питання обліку фінансування бюджетних установ. Серед них, зокрема, варто відзначити: Атамаса П.Й., Василика О.Д., Джога Р.Т., Дем’янишина В.Г., Матвеєва В.О., Свірко С.В., Фаріона І.Д. та ін. Однак ряд питань пов’язаних з асигнуванням бюджетних установ в сучасних установах потребують подальшого дослідження.

Метою даного дослідження  є визначення сутності, принципів і форм фінансування бюджетних установ.

Бюджетними установами та організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджету  та здійснюють свої видатки відповідно до кошторису як головного планового і фінансового документа. Під поняттям "фінансування" розуміють забезпечення бюджетних установ грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності.

Бюджетне фінансування – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного й безоплатного надання бюджетних коштів юридичним на проведення заходів, передбачених бюджетом [2].

Установи, підприємства й організації фінансуються за рахунок того бюджету, в якому були передбачені для них необхідні асигнування. Бюджетні асигнування – це планові суми, в межах яких можуть здійснюватися видатки з бюджету.

Організацію фінансування покладено на фінансовий орган, який здійснює виконання відповідного бюджету. Органи Державної казначейської служби України перераховують кошти з казначейського рахунка на рахунки розпорядників коштів: керівників міністерств, відомств, органів місцевих адміністрацій, керівників окремих установ, які є розпорядниками коштів бюджету. Залежно від обсягу прав, обов’язків розрізняють розпорядників коштів за державним бюджетом трьох ступенів – головні, другого ступеня та третього ступеня. Крім цього, в процесі фінансування державні фінансові органи здійснюють також контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

В основу процесу фінансування бюджетних установ покладено такі основні принципи [1]:

‒ безповоротність надання коштів, тобто отримані бюджетною організацією кошти не повертаються до джерела фінансування, адже бюджетна організація не має власних доходів для компенсації витрачених сум;

‒ цільове призначення наданих коштів, тобто отримані з бюджету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до передбачених у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджетних установ;

‒ зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджетною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план (заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану.

Успішне виконання бюджету за видатками визначається чітким додержанням своїх функцій усіма юридичними особами: фінансовими органами, банками та розпорядниками коштів. Виділяють такі форми бюджетного фінансування :

1) бюджетні інвестиції, які можуть здійснюватись у вигляді фінансування капітальних вкладень, проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством;

2) бюджетні кредити – це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємництва на поворотній і платній основі;

3) кошторисне фінансування, яке означає виділення бюджетних асигнувань на основі спеціального планово-фінансового документу – кошторису, визначає у безповоротному і безоплатному порядку обсяги коштів на фінансування певних об'єктів (програм, заходів) з визначенням їх цільового призначення і розподілом за окремими періодами фінансування;

4) державні трансферти – це невідплатні й безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, які не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу.

Висновки. Таким чином, бюджетне фінансування відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства, оскільки соціально-культурні галузі практично не мають додаткових надходжень фінансових ресурсів для власного розвитку. Видатки з державного бюджету є основним джерелом фінансування та необхідністю для існування бюджетних установ, а сам процес фінансування бюджетних установ пов'язаний із правовим регулюванням такого фінансування. Проведене дослідження виявило такі форми бюджетного фінансування: бюджетні  інвестиції; бюджетні кредити; кошторисне фінансування й державні трансферти. Найпоширенішою формою сьогодні є кошторисне фінансування, яке полягає у виділенні бюджетних коштів відповідним установам  в межах їхніх кошторисів доходів і видатків.

Література:

1. Атамас П.Й. Облік в бюджетних установах: Навчальний посібник /                  П.Й. Атамас. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 288с.

2. Гуцайлюк Л. Облік фінансування бюджетних установ / Л. Гуцайлюк // Галицький економічний вісник. ‒ 2010. ‒ №3(28). ‒ С.191-196