Попова В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ В ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішній час заборгованість у тому числі дебіторська є одним з найбільших негативних явищ в економіці України. Велика сума заборгованості, яка існує між українськими підприємствами, призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Питання оцінки дебіторської заборгованості стали предметом дослідження таких вчених-економістів, як: Сопко В., Завгородній В., Олійник О., Шигун М., Бондаренко О., Білик М., Плотніченко І., Бутинець Ф., Матицина Н., Нашкерська Г. та ін..

Мета – висвітлити аспекти дебіторської заборгованості та її роль в діяльності підприємства.

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики обліку розрахунків з дебіторами.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

У П(С)БО «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається як сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість – сума боргів, які належать підприємству, від юридичних або фізичних осіб у результаті господарських взаємин із ними. Зазвичай борги виникають унаслідок продажів у кредит. Відзначимо, що сьогодні практично жоден суб’єкт господарської діяльності не існує без дебіторської заборгованості, оскільки її створення й існування можна пояснити простими об’єктивними причинами: для організації-боржника – це можливість використання додаткових, причому безкоштовних, оборотних засобів; для організації кредитора – це розширення ринку збуту товарів, робіт, послуг.

Дебіторську заборгованість можна розглядати в трьох аспектах: по-перше, як засіб погашення кредиторської заборгованості, по-друге, як частку продукції, проданої покупцям, але ще не сплаченої, і, по-третє, як один з елементів оборотних активів, що фінансуються за рахунок власних або позикових засобів. Отже, дебіторська заборгованість є часткою оборотного капіталу організації. Вона може виникнути внаслідок невиконання договірних зобов’язань, надмірно сплачених податків, стягнутих зборів, пені, виданих грошових сум під звіт.

Дебіторська заборгованість умовно можна поділити на нормальну і прострочену дебіторські заборгованості. Заборгованість за відвантажені товари, роботи, послуги, термін оплати яких не настав, але право власності вже перейшло до покупця; або постачальникові (підрядчикові, виконавцеві) перерахований аванс за постачання товарів ( виконання робіт, надання послуг), - це нормальна дебіторська заборгованість. Заборгованість за товари, роботи, послуги, не сплачені у встановлений договором термін, - прострочена дебіторська заборгованість. Наслідками її виникнення є:

· касові розриви місцевих бюджетів і необхідність їх фінансування за рахунок овердрафтів або допущення простроченої кредиторської заборгованості;

· зниження кредитоспроможності підприємства за оцінкою фінансових установ-кредиторів;

· необхідність додаткових інвестицій власника ( акціонерів), зниження привабливості бізнесу;

· зниження рентабельності активів, і як наслідок, вартості бізнесу.

Прострочена дебіторська заборгованість, у свою чергу, може бути сумнівною й безнадійною. Наявність у структурі дебіторської заборгованості значної частки сумнівної, безнадійної свідчить про погіршення якості дебіторської заборгованості, внаслідок відволікання та «замороження» коштів підприємство втрачає можливості раціонально управляти ресурсами та ефективно організовувати діяльність. За таких умов погіршується фінансовий стан підприємств, знижується рівень фінансової безпеки. Суб’єкту підприємницької діяльності необхідно управляти дебіторською заборгованістю та вирішувати такі завдання:

· вибір умов продаж, які забезпечують гарантоване надходження грошових коштів;

· обмеження допустимого рівня дебіторської заборгованості;

· визначення системи знижок і надбавок для різних груп покупців;

· прискорення вимоги боргів;

· зменшення бюджетних боргів;

· здійснення оцінки упущених альтернатив від можливого використання коштів, «законсервованих» у дебіторській заборгованості.

Варто зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку класифікації. Так, доцільним є поділ дебіторської заборгованості за ступенем дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану ( виникає внаслідок недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань товарно-матеріальних цінностей і коштів). Поділ дебіторської заборгованості на ці два види дає можливість простежити порушення фінансово-розрахункової дисципліни і виявити: неякісну роботу контрагента – відсутність коштів у покупця, незадовільну організацію роботи його бухгалтерії; неякісну роботу підприємства-постачальника – порушення договорів поставки.

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками. Послаблення умов розрахунків має переваги і недоліки.

Отже, дебіторська заборгованість, негативно впливає на розвиток як підприємства, так і економіки країни в цілому: по-перше, спричиняє кризу неплатежів: по-друге, завдає значних втрат для державного бюджету у вигляді скорочення різноманітних платежів та податків тощо. Криза неплатежів призводить до гальмування розвитку ринків, на яких працюють підприємства ( внаслідок недоотримання грошових коштів, які б підприємства могли вкладати у свій подальший розвиток), платіжна криза є значною проблемою у національній економіці в цілому.

Література:

1. Кузенко Т.Б., Сизова В.С. Управління дебіторською заборгованістю як фактор забезпечення фінансової безпеки підприємств / Т.Б. Кузенко, В.С. Сизова// Вісник економічного транспорту і промисловості. – 2010. -№29. – С.124-126.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 8.10.1999р. №237.

3. Єлісєєва О. Проблеми обліку дебіторської заборгованості підприємств у контексті розвитку товарного кредитування/ О. Єлісєєва, В. Гуня, В. Бєлозерцев // Економіст: наук. та громад.-політич. журнал 2012. №11. – С.68-73.

4. Бабій Л.І. Вдосконалення обліку безнадійної дебіторської заборгованості / Л.І. Бабій // Економіка та держава: Міжнар. Науково-практ. журнал 2004.- 2012 №9. – С. 23-25.

5. Новицька Н.В. Теоритичні аспекти понять «дебіторська заборгованість» і «кредиторська заборгованість» / Н.В. Новицька // Актуальні проблеми економіки: наук. екон. журнал 2001. – 2012 №2(128). – S.I. – C.286-290.

6. Боярко І.М. Оптимізація дебіторської заборгованості підприємства / І.М. Боярко // Економіка. Фінанси. Право: щоміс. інформ.-аналіт. журнал 1995. – 2010 №9. - S.I. – С.19-25.

7. 35 положень (стандартів) бухгалтерського обліку [ Текст ]: зб.офіц.текстів законів станом на 25 січня 2013р./ [ уклад. Ю.І. Руснак ].- К.: Центр учбової літератури, 2013.-298[1]c. – 978-617-673-026-2.