Донецький національній університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Біліцька Н.Р.

Науковий керівник:

к.е.н.,доцент

Ващенко Л.О.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ І РИЗИКУ

 

Функціонуючи в умовах ринку, суб’єкт господарювання в кожний момент часу поставлений в рамки  коли від нього вимагається прийняти необхідне рішення: розробити шлях досягнення певної мети. Прийняття управлінських рішень завжди пов’язано з значним ризиком, його наслідками можуть бути: недосяжність цілей; зменшення потенціалу; фінансові втрати; кризовий стан. Багато рішень з підприємницької діяльності доводиться приймати в умовах, коли необхідно вибирати напрями дій із кількох можливих варіантів, результати здійснення яких важко прогнозувати. Оцінка ризиків при плануванні дозволяє компаніям заздалегідь визначити і пом'якшити потенційні втрати, забезпечуючи основу для прийняття якісних рішень і внесення покращень в управлінський процес [3, с. 4].

Актуальність теми полягає у тому, що проблеми прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику останнім часом все зростає. Складності, які виникають в процесі пошуку унікальних управлінських рішень в непередбачуваних ситуаціях завжди мали місце, але нажаль за останні декілька років їхня роль значно підвищилась.

Проблемам теорії, методології і практики прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності присвятили велику кількість наукових праць вітчизняних вчених: Ф.Ф. Бутинець, Л.І. Донець, В.М. Костриченко, В.І. Скіцько, М.В. Шубан.

Віддаючи належне науковим напрацюванням, слід зазначити, що питання прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику потребують подальшого наукового дослідження. Багато питань на сьогоднішній день залишаються невирішеними і дискусійними.

Невизначеність і ризик у господарській діяльності відіграють важливу роль, вміщуючи в собі протиріччя між планованим і дійсним, тобто джерело розвитку підприємницької діяльності. Виробляти рішення в ситуації невизначеності підприємцю не тільки не вигідно, але й загрозливо, тому основною вимогою є переведення невизначеності в ризик. Особливостями прийняття рішень в умовах невизначеності є:

       об'єктивна присутність невизначеності;

       необхідність вибору з альтернативних варіантів;

       можливість оцінити альтернативний вибір через характеристики імовірності [3].

Прийняття рішення за умов невизначеності характеризується, тим що неможливо однозначно передбачити їх наслідки. Для ситуацій з істотним рівнем невизначеності підходять такі правила прийняття рішення:

1. Якщо найнижчий можливий показник чистої поточної вартості (далі ЧПВ) більший від нуля, необхідно приймати проект. ЧПВ – економічна вартість проекту, розрахована шляхом підсумовування його витрат і доходів, які він буде приносити протягом часу свого функціонування, і віднімання першої суми з останньої. Якщо в результаті розрахунків чиста поточна вартість виявляється позитивною, проект повинен бути прибутковим. Майбутні витрати і доходи повинні дисконтуватися за відповідною процентною ставкою.

2. Якщо найвищий можливий показник ЧПВ менший від нуля, необхідно відхилити проект.

3. Якщо максимальна величина ЧПВ більша від нуля, а мінімальна – менша від нуля, треба підрахувати ENVP. Якщо ENVP більша від нуля, то потрібно приймати проект.

4. Якщо криві кумулятивного розподілу ймовірностей двох взаємовиключних проектів не перетинаються, необхідно вибирати варіант з кривою розподілу ймовірностей, яку зсунуто якнайдалі праворуч.

5. Якщо криві кумулятивного розподілу ймовірностей двох взаємовиключних проектів перетинаються, потрібно керуватися показником ENPV. Якщо показники ENPV однакові, враховуються параметри ризику кожного альтеративного проекту [5; 1, с. 197].

Ризиків у господарській діяльності в умовах ринкових відносин уникнути не можна. Для одержання економічного прибутку доводиться свідомо йти на прийняття ризикового рішення.

Значну частину серед всієї кількості ризиків на підприємстві займають управлінські ризики. Цей вид ризиків являє собою запланованих або незапланованих спричинених управлінськими рішеннями ситуацій, які можуть виникнути або при виконанні рішень, або через деякий час. Саме управлінські ризики поєднують в собі ряд інших ризиків таких, як: технологічні і соціальні, правові та організаційні [4].

Для вибору обґрунтованого варіанту управлінського рішення в умовах ризику використовується такий алгоритм експертизи кожного альтернативного варіанту:

1. Розраховують прогнозні значення результативних показників кожного альтернативного варіанта.

2. Розраховують коефіцієнт варіації результату.

3. Порівнюють середній очікуваний дохід з коефіцієнтом варіації на пропонований альтернативний варіант рішення.

4. Порівнюють імовірність одержання максимально позитивного і мінімально негативного результату кожного варіанта рішення.

5. Розраховують і порівнюють показники ризик-віддачі по кожному варіанту рішення [2, с. 224].

На рис. 1 зображена відмінність між ризиком і невизначеністю при прийнятті рішень, при яких можливі такі ситуації:

 


                                    А                      В                      Б

Рис.1. Відмінність між ризиком і невизначеністю при прийнятті рішень.

А – точка, що характеризує рішення, які приймаються тільки в умовах невизначеності.

Б – точка, в якій приймаються рішення в ситуації ризику.

Найчастіше в господарській практиці підприємець приймає рішення в ситуації В, тобто коли підприємець має певну інформацію про потрібну йому подію, або доступ до такої інформації і має можливість зробити висновки про ймовірність того чи іншого результату.

Необхідною умовою ефективності прийняття рішення є перехід менеджера з точки В до точки Б [3, с. 4].

Таким чином, процес прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності може бути організований різними способами. Говорячи про процес прийняття управлінських рішень, не можна не згадати про управлінський персонал, який приймає безпосередню участь при прийнятті управлінських рішень. Дуже багато залежить від їхніх знань та кваліфікації, відповідності певних загальноприйнятим критеріям, таким як: відповідна освіта та відмінні знання, гнучкий розум і практична кмітливість, достатній стаж роботи, знають передовий вітчизняний і зарубіжний досвід підприємства. 

Отже, процес прийняття стратегічних рішень підприємства в умовах ризику та невизначеності є циклічним, і повинен мати безперервний характер. Своєчасне виявлення проблем і прийняття відповідних стратегічних рішень, що містять придатний для конкретного підприємства рівень ризику, дозволить уникнути значних негативних наслідків у майбутньому.

Література

1.                 Бутинець Ф.Ф. Моделі і методи прийняття управлінських рішень в аналізі і аудиті: навч. посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2008. – 349 с.

2.                 Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навч. посібник. – К. Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

3.                 Костриченко В.М., Красовська Ю.В., Красовський В.Р. Економічний ризик та методи його вимірювання: конспект лекцій. – К: КНЕУ, 2006. – 54 с.

4.     Лазебна О. Специфіка прийняття управлінських рішень за умов невизначеності та ризику – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/53-474-1, вільний – Назва з екрана. 

5.      Скіцько В.І. Прийняття рішень в умовах невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику / В.І. Скіцько // Моделювання та інформаційні системи в економіці: Зб. наук. праць - К.: КНЕУ, 2009. – Вип. 79. – С. 52-61.

6.     Шубан М.В. Вибір в умовах невизначеності та ризику  – Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-219967.html, вільний – Назва з екрана.