К.г.н. Савранчук Л.А.,
Мирза І.
Чернівецький національний університет, Україна
ПОЗИТИВИ ТА РИЗИКИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ У РЕГІОНАХ СВІТУ
Культурний туризм –
переміщення туристів за межі їх постійного мешкання, мотивоване комплексно чи
частково інтересом відвідування визначних культурних пам’яток, включаючи
культурні події, музеї й історичні місця, художні галереї, драматичні і музичні
театри, концертні майданчики і місця традиційного проведення часу місцевого
населення, що відбивають історичну спадщину, сучасну художню творчість і
виконавські мистецтва; традиційні цінності, види діяльності з метою отримання
нової інформації, досвіду і вражень для задоволення їх культурних потреб.
Культурний туризм є
різновидом туризму, де культура є фундаментом: для формування туристичної
атрактивності дестинації; для мотивації туристичної діяльності; для
напрацювання і споживання туристичних послуг.
Роль та значення
культурного туризму у регіонах світу: позитивна динаміка у
соціально-економічному розвитку дестинації; додавання нових рис до іміджу
дестинації, підтримання та збереження культурної спадщини; формування
толерантності та національної терпимості.
Культурний туризм –
духовне залучення особистості до оригінальних багатств поліетнічної культури
світу через подорожі та екскурсії. Його можна розглядати як алгоритм, що надає
всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і
релігійними цінностями певної країни.
Основою культурного
туризму є історико-культурний потенціал країни, що включає все соціокультурне
середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської
діяльності. Для його масовості потрібне певне скупчення об’єктів культурної
спадщини, серед яких можна виділити і пам’ятки археології, культову і цивільну
архітектуру; пам’ятки ландшафтної архітектури; історичні міста; поселення;
музеї, театри, виставкові зали та ін.; соціокультурну інфраструктуру; об’єкти
етнографії, народні промисли та ремесла, центри прикладного мистецтва; технічні
комплекси і споруди.
Об’єкти, відвідувані
туристами, сприяють їх духовному збагаченню, розширенню світогляду. Культура є
одним із основних елементів туристичної мотивації. Туризм є важливим засобом
створення культурних зв’язків та міжнародного співробітництва. Рівень
культурного розвитку надає сприятливого іміджу регіону на туристичному ринку.
Складники і чинники культурного розвитку можуть бути шляхами розподілу
інформації про туристичні ресурси місцевості. Кожен регіон повинен пропонувати
на туристичний ринок оригінальні культурні комплекси і слідкувати за їх
функціонуванням і збереженням на тривалий історичний період. Найбільший інтерес
у туристів викликають такі складові культури народів світу, як мистецтво,
наука, релігія, історія та ін.
На сьогодні на
туристичному ринку Західної Європи існує така структура споживання послуг
культурного туризму:
1.
“Цілеспрямовані” культурні туристи, налаштовані на
задоволення своїх культурних інтересів та потреб у першу чергу. Ця категорія
зросла за нашими підрахунками з 1995 р. по сьогодні з 15 % до
35 % [за даними 1].
2.
“Симбіотичні” культурні туристи, налаштовані на
відвідування визначних пам’яток культури паралельно із здійсненням іншої
туристичної активності. Їх частка досягає 30 %.
3.
“Дотичні” культурні туристи, налаштовані, коли
“дісталися” дестанації, скористатися з можливості відвідування її культурних
визначних пам’яток. Їх налічується близько 20 %.
4.
“Соціальні ” культурні туристи, налаштовані на можливість
відвідання культурних пам’яток чи подій “задурно” (по запрошенню чи акції).
Частка таких – 15 %.
Можна зробити висновки, що
переважає (65 %) частка туристів, у яких культурна мотивація є “паралельною”.
Специфіка культурної
складової у туристичному продукті залежить від позиції мотивів культурного
споживання: цілеспрямованої, симбіотичної, дотичної чи соціальної.
Суттєвим важелем при виборі
місця проведення конференцій, самітів, змагань є ступінь розвитку і презентації
місцевої культури.
Ще один важливий аспект
використання елементів культури у туризмі – допомога у вирішенні проблеми
сезонного коливання попиту шляхом запропонування різноманітних форм
міжсезонного туризму.
Оптимістичні прогнози МТО
відносно інтенсивного збільшення кількості туристів та прибутків від них можуть
бути знівельовані останніми економічними кризами.
Суттєво зросла
зацікавленість до відвідування об’єктів, які внесені до ”Списку світового
надбання, що має видатну універсальну цінність“ ЮНЕСКО. Тенденція зростання
туризму у світі знаходиться у залежності від кількості пам’яток всесвітньої
спадщини в державах [табл. 1], рівня їх економічного розвитку та політичної стабільності
країни. Останнім часом прийнято ряд проектів під егідою ЮНЕСКО, які присвячені
заходам по збереженню об’єктів всесвітньої культурної і природної спадщини.
Розвиток культурного туризму повинен враховувати потреби охорони об’єктів
спадщини.
Серед соціальних ризиків
розвитку туризму у світі:
1.
Негативний вплив на екологічну ситуацію через збільшення
транспортного потоку;
2.
Погіршення стану культурної і природної спадщини через
збільшення кількості туристів, які відвідують пам’ятку;
3.
Забруднення побутовими відходами і будівництво негативно
відбиваються на стані спадщини;
4.
Незручності для життя місцевого населення (зміна звичок,
способу життя);
5.
Проблема низької свідомості і культури певної категорії
туристів.
Залучення інновацій у сферу
туризму досягається і за рахунок культурних компонентів. На сьогодні в Європі
проходить від 1 до 2 тисяч міжнародних фестивалів за рік. Американські музеї
відвідує щороку понад 220 млн. відвідувачів. Елементи культури включають у
різні форми міжсезонного туризму для вирішення проблеми сезонного коливання
попиту. МТО прогнозує, що на 2015 рік кількість туристів, за попередніми
розрахунками, буде становити 940 млн. осіб, а 2020 р. –
2,6 млрд. чол. [1].
Особливої уваги
заслуговують конвенції та рекомендації ЮНЕСКО з охорони культурної спадщини,
основні принципи яких отримали підтримку на засіданнях різних організацій СОТ.
Таблиця
Розподіл культурної спадщини ЮНЕСКО за регіонами і країнами світу (складено
авторами за даними [1])
|
Регіон |
К-ть об’єктів |
Країна із найбільшою к-тю |
К-ть об’єктів |
|
Західна Європа Північна Європа Південна Європа Східна Європа Південно-Східна Європа |
122 33 115 65 33 |
Німеччина Швеція Італія Європейська частина Росії Болгарія |
32 14 41 14 9 |
|
Європа |
368 |
Італія |
41 |
|
Північна та Центральна
Азія Південно-Західна Азія Південна Азія Південно-Східна Азія Східна Азія |
17 58 46 27 56 |
Росія в азіатській
частині Туреччина Індія Індонезія Китай |
9 9 26 7 33 |
|
Азія |
204 |
Китай |
33 |
|
Північна Америка |
33 |
США |
20 |
|
Латинська Америка |
118 |
Мексика |
26 |
|
Північна Африка Західна Африка Центральна Африка Східна Африка Південна Африка |
38 23 7 24 19 |
Марокко, Туніс Сенегал Демокр. республіка Конго Ефіопія Південна Африка |
по 8 5 5 8 7 |
|
Африка |
111 |
Марокко, Туніс, Ефіопія |
по 8 |
|
Австралія і Океанія |
20 |
Австралія |
16 |
|
Світ |
854 |
Італія |
41 |
Таким чином можна зробити
висновок, що проблеми ризиків для спадку ЮНЕСКО найбільш актуальні для
регіонів: Європа (368 об’єктів), Азія (204), Латинська Америка (118) та країн:
Італія (41 об’єкт), Китай (33), Мексика (26).
Важливою складовою процесу
розвитку туризму в Україні, без сумніву, є й критерій збереженості та
використання з туристичною, тобто пізнавальною метою, об’єктів
культурно-історичної спадщини, що складає основу так званого культурного
туризму.
Потреба пришвидшеного
використання історико-культурного потенціалу рідного краю - “малої Батьківщини” буде сприяти ефективному
патріотичному вихованню населення та вимагає запровадження заходів, спрямованих
на:
1.
підтрмку об’єктів культурно-історичної спадщини у
належному матеріально-технічному стані, розширення можливостей їх використання,
зокрема з атрактивною метою;
2.
організацію належного обліку, підтримки і широкого
використання музеїв і музейних установ регіону при формуванні
конкурентоздатного туристичного продукту;
3.
розширення форм культурно-масових заходів як складової
культурного туризму у регіоні для залучення ширшого кола внутрішніх та
іноземних туристів;
4.
виключне залучення фахівців при плануванні та
проектуванні заходів з метою підвищення їх конкурентоздатності на національному
ринку туристичного продукту.
За нашими підрахунками на
державному обліку в Україні перебуває у структурному відношенні пам’яток:
43 % - археології; 38 % - історії; 12 % - архітектури,
садово-паркового мистецтва; 4 % - монументального мистецтва; 3 % -
ландшафтних. Пам’ятки національного значення тематично розподілилися так:
69 % - археології; 24 % - історії; 7 % - монументального
мистецтва. Серед історико-культурних заповідників України 21 % -
національних. Понад дві третини об’єктів культурної спадщини перебувають у
незадовільному стані та потребують реконструкції, реставрації, облаштування для
відвідування туристів. Використовуються як туристичні об’єкти: 13 %
пам’яток археології національного значення; 62 % - пам’яток монументального
мистецтва; 67 % - пам’яток історії (підрахунки та ранжування авторів [дані 2]).
Такі невисокі значення
пояснюються можливо і тим, що в Україні достатньо низький рівень внутрішньої
географічної мобільності населення. Це в першу чергу вимагає потужного розвитку внутрішнього туризму, що
взаємно вплине на поглиблення регіональних відмінностей ідентичності.
Українська культура має значний інтегруючий потенціал, оскільки в ній
розвиваються культури багатьох етнічних груп. Використання внутрішнього туризму
є дієвим інструментом формування національної ідентичності [3]. У число
об’єктів культурного туризму входять як історико-культурна спадщина (історичні
території, архітектурні споруди і комплекси, зони археологічних розкопок,
музеї, народні промисли, обряди, костюми, виступи фольклорних колективів), так
і сучасна культура (виставки, фестивалі, сувенірна продукція, святкування
релігійних дат, кухня). Один із напрямів є збільшення культурного змісту та
якісна організація інклюзів-турів.
Злободенним є питання про взаємодію українських музеїв із формами
культурного туризму. Держава може залучити довготривалий зарубіжний досвід до
активізації цієї взаємодії. Прийнятним є залучення передових, потужних
вітчизняних компаній до інвестиційно-спонсорської діяльності для підвищення
якості вітчизняних музеїв (краєзнавчих, історичних). Потрібно ширше залучення музеїв до продажу сувенірів у
своїх крамницях, у тому числі копій з найбільш популярних експонатів.
Щоб адекватно представити
музейні скарби усіх регіонів України, потрібна організація туристичних
маршрутів, що об’єднують музеї за регіональною, тематичною чи профільною
ознаками. Це дасть наступні переваги сталого розвитку: нові місця праці,
відповідний прибуток до бюджету, вдосконалення місцевої інфраструктури.
Для мети розвитку
культурного туризму важливо зробити SWOT-аналіз сильних і слабких сторін наслідків використання пам’яток історії і
культури в якості об’єктів для огляду. Особливо потрібно звернути увагу на:
оцінку обмежень, зв’язаних з вимогами збереження пам’яток історії і культури та
оцінку можливостей (ємкості) туристичної інфраструктури. Потрібна розробка
гнучкої системи підходів для відвідування особливо вразливих місць, яка
визначається у межах постійних досліджень, контролю і експертних консультацій
для з’ясування стану пам’яток, стану утримання об’єктів у визначених межах. Це
контроль за кількістю туристів та за будівництвом у буферних зонах об’єктів
культурної спадщини, забезпечення достатньої інфраструктури відвідуваних
об’єктів. Моніторинг та соціологічні дослідження за станом об’єктів у
туристичних зонах підвищеної відвідуваності мають цікавити у першу чергу
місцеву владу і стимулювати до створення регіональних програм. Свідоме
розуміння та патріотичне мислення стосовно перелічених проблем вимагає
спонсорської уваги до створення піар-акцій та проектів популяризації об’єктів
національної культурної спадщини. Держава, в свою чергу, має застосовувати
відсоток від туристичного прибутку на відтворення природних та реконструкцію,
реставрацію історичних місць, які зазнали шкоди внаслідок їх неконтрольованого
використання.
Література:
1. http://www.world-tourism.org.
2. http://www.culturalstudies.m.ua/knigi62php.
3. http://www.old.niss.gov.ua/monitor/desember08/23.htm.