Отечественная История

співробітник Акатріні В.М.

Чернівецький Національний Університет ім. Ю.Федьковича

ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ ДЛЯ НАРОДНИХ ШКІЛ БУКОВИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Характерні для Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. суттєві політичні, ідеологічні та соціально-економічні зрушення, сплески відродження і утвердження української нації, розвиток суспільних наук, мистецтва вимагали активізації українського шкільництва, розширення освітніх можливостей народу через відкриття навчальних закладів різних типів і ступенів.

Одним із джерел змісту освіти є підручники та навчальні посібники, які не лише містять основи наукових знань з певної дисципліни відповідно до мети її вивчення, а й повинні сприяти формуванню в учнів навичок самостійної пізнавальної діяльності, самоконтролю. Основними вимогами до створення підручників є забезпечення науковості змісту навчального матеріалу, ясність, точність, простота і доступність його викладу, чіткість у формулюванні визначень, ідей, правил, законів тощо.

Спочатку для німецькомовних шкіл забезпечення підручниками та посібниками німецькою мовою відбувалося централізовано. Підручники, які необхідно було використовувати під час навчання в австрійських реальних школах, зокрема на західноукраїнських теренах, затверджувало Міністерство віросповідань та освіти. У фондах Державного архіву Чернівецької області і Центрального державного історичного архіву у Львові знаходимо ідентичні за змістом переліки саме таких підручників, виданих, як правило, німецькою мовою. Зазначимо авторів цих підручників та посібників для учнів шкіл Галичини й Буковини 1875 року:

- з історії – Антон Гіндел, Емануель Ханук; Ф. Шмітт, Георг Жаус,

- природничої історії – Покорні; Шміт Оскар; Том Отто; Білл; Хорнстеін; Кенготт A. [1, с.262].

Перші українські підручники, як правило, були перекладами з німецької мови [2], написані важкою мовою при невиробленій ще українській термінології.

Ініціатори заснування українських педагогічних товариств розуміли, що ні навчання, ні виховання молоді не може бути ефективним без шкільних підручників, методичної літератури для вчителів, книжок для позакласного читання, календариків для дітей, що будуть у доступній формі розповідати школярам про видатні події та особистості в українській історії, літературі, мистецтві. Цілком зрозумілим було і те, що для вчительського загалу необхідне власне періодичне видання. Саме тому в статутах учительських товариств зазначалося про необхідність видавничої діяльності, аби підняти рівень викладання та виховання дітей, а також згуртувати педагогів навколо фахового періодичного органу.

На Буковині товариство “Українська школа” відразу ж після свого створення вирішило приступити до видання науково-методичного журналу. Після того, як крайовий уряд надав допомогу в 50 шилінгів, наприкінці травня 1888 р. побачив світ перший номер “Руської школи” [3]. У вступній статті повідомлялася тематика публікацій, які передбачалося друкувати в часописах, що авторами була поділена за такими напрямками: українська література та історія.

Початкова та середня школи Буковини радо зустріли читанки О. Поповича та С. Шпайнаровсього, підручники з географії та історії, написані М. Кордубою.

До числа визначних діячів, які працювали на Буковині в кінці XIX – на початку XX ст., належить Омелян Попович. Як висловився І. Карбулицький, його “сміло можна назвати батьком руського народного шкільництва на Буковині”, бо саме “він допровадив буковинську народну школу до небувалої висоти, якою не може похвалитися ніяка проча руска країна” [4, с. 59].

О. Попович (1856 – 1930) народився в сім'ї священика. Він є автором кількох українських підручників та посібників, зокрема ”Буквар для шкіл народних„ ”Читанка для шкіл народних„ (II і III частини) і ”Граматики„ до них, ”Методика науки в школі народній„ та ін. Крім того, під його керівництвом проводилось видання підручників для народних та середніх шкіл. Усі видання здійснювались на кошти товариства ”Українська школа„. За порадою М. Кордуби, “Читанка для шкіл народних„ (ч. ІІ і ІІІ) О. Поповича була доповнена усними оповіданнями з історії України та Буковини, що сприяло формуванню національної свідомості підростаючого покоління [7]. Також за рекомендацію М. Кордуби “батько українського шкільництва” вміщує у свої підручники оповідання з історії України, життя буковинських селян. У школах використовували настінні карти Буковини, Австро-Угорщини Гельцля-Зайгертава в перекладі О. Поповича, глобус Фекля з меридіанами, зірками, компасом та інші засоби навчання [6, с.178].

В 1889 р. для 3 і 4 шкільних років у народних школах було запроваджено нову читанку, в якій окремі частини – “Географія” та “Історія всесвітня” написані О. Поповичем. У ній зовсім не вживалася кирилиця, мова була доступнішою, а зміст відповідав вимогам навчального плану й був систематизований. Логічно і методично правильно написаний О. Поповичем матеріал у третій частині читанки – “Географія”. Починаючи від близького, рідного, знайомого (оповіді “Родина”, “Рідне село”, “Школа”), учні переходять до центральної розповіді – розділу “Народь”, в якій подано важливі відомості про людські спільноти [7, с.59]. В згаданій главі читанки високий відсоток краєзнавчого матеріалу – описані буковинські повіти, села, міста, “краєва” столиця, їх географічне положення, населення, навіть народні школи. Підсилює ефект використання місцевих легенд і переказів – “Кругле болото”, “Скаменіла богачка”, “Гора Руина” та інші. Узагальнює знання учнів про батьківщину оповідання “Буковина”, присвячене історії краю після прилучення його до Австрії. Читанку завершує “Исторія всесвітня”, яка звертає увагу учнів на ранню історію Буковини (“Перви руски князи”, “Монастырь Путна”), а найважливіші події австрійської історії О. Попович подає через діяльність цісарів Марії Терезії, Йосифа II, Франца Йосифа та ін. [5, с. 166-170].

Також заслуговують нашу увагу мемуарні дослідження з історії Буковини О. Поповича – «Відродження Буковини».

Історію протягом довгого часу в школах краю вивчали за підручником відомого у нашому краї вченого М. Кордуби (1876 – 1947) “Картини із всесвітньої історії для народних і виділових шкіл”, де автор значну увагу звертає на розкриття історії України, починаючи від найдавніших часів і до новітньої доби. Науковець завершує підручник історією Буковини, особливо детально описуючи австрійський період. За М. Кордубою, курс історії відповідно до періодизації поділений на три доби: стародавня історія (від найдавніших часів до 500 року після Різдва Христового): середньовічна історія (500-1500 роки): нова історія ( від 1500 року до сучасності) .

За підручником М. Кордуби вивчення історії починалося з найближчого оточення дитини: села, повіту, краю, адже «для вироблення патріотизму, бажання служити своїй вітчизні несолідну вагу має історія рідного краю» [8, с. 208]. Він розглядав краєзнавство не як шлях національної відокремленості, а як те, що «збудить інтерес до історії других народів» [9, с. 208]. Науковець вважав, що історію Буковини треба пов’язати з історією Київської Русі, ознайомити учнів з географічними описами, з племенами, які населяли Київську Русь. Особливу увагу він звертав на розкриття того періоду, коли після смерті Ярослава Мудрого Київська Русь розпалось на багато князівств, бо до складу одного із них, Галицько-Волинського, і ввійшла Буковина [9, с.211]. Що ж стосується Буковини, то учні повинні були знати про Галицько-Волинське князівство, про заснування Молдавської держави, діяльність Олександра Доброго І, Стефана Великого, про святого великомученика Івана Сучавського.

М. Кордуба вважає, що у такій послідовності доцільно викладати перший, нижчий курс історії краю.

Названий підручник М. Кордуби не тільки подавав змістовний і короткий виклад подій у світі від найдавніших часів, але й приділяв належну увагу українській історії та її видатним особам. Дітей знайомили з діяльністю князів Володимира Великого та Данила Галицького, гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Книга була гарно ілюстрована, надрукована на якісному папері, у ній вміщено додатки у вигляді карт.

Гостру потребу в підручниках українською мовою відчували вчителі і учні українських шкіл. У перших трьох класах у 1912–1913 навчальному році використовували оригінальні та перекладені підручники з історії таких авторів, як Б. Барвінський, Семкович, Ільницкий, Полянський, Білецький.

На Буковині популярністю користувалась книга С. Смаль-Стоцького «Буковинська Русь: культурно-історичний образок» (1897 р.). Хоч С. Смаль-Стоцький не був істориком, але досить аргументовано, об’єктивно висвітлив історію українців, українського національного руху на Буковині від давніх часів до кінця XIX ст.

У своїй книзі Степан Смаль-Стоцький висвітлює такі теми:

· «коротенький огляд історії молдавської Руси»,

· «прилучення Буковини до Австрії»,

· «Буковина в часі прилучення до Австрії»,

· «початки шкільництва на Буковинї»,

· «наука в школах народних»,

· «перші висші заклади наукові на Буковинї»,

· «зародки руського письменства на Буковинї»,

· «пробудженє почуття національного на Буковинї та інше».

Ця книжка стала першим історико-культурним дослідженням про минувшину буковинського українства, яку він писав 10 років [10, с.188]. У цій праці С. Смаль-Стоцький підкреслив великий вплив на національне відродження українців Буковини творчості Т.Г. Шевченка, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Поповича, Є. Пігуляка, товариств «Руська бесіда», «Народний дім», «Руська рада», «Руська школа», багатьох читалень, української преси тощо. Після видання книги буковинські історики вважали його своїм колегою по перу. 12 липня 1902 р. у Чернівцях було засновано «Історичне товариство», С. Смаль-Стоцький був прийнятий у його члени та обраний заступником голови товариства.

Після Першої світової війни і перерозподілу земель у Галичині та Буковині на деякий час залишились у використанні старі австрійські підручники, які поступово замінювались на нові, що враховували специфіку нових держав-завойовниць. До 1921 р. залишалися в ужитку старі австрійські підручники з незначними виправленнями.

У період румунського панування на Буковині поряд з німецькомовними почали видавати підручники державною румунською мовою. Підручник «Історія Румунії» автора Т. Балана використовувався в середніх німецьких та українських школах Буковини [11, арк. 1].

Таким чином, спочатку для німецькомовних шкіл забезпечення підручниками та посібниками німецькою мовою відбувалося централізовано. Згодом видавничу справу взяли під свою опіку місцеві органи управління освітою.

література:

1. Саф’янюк З.Г. Специфіка підручників і навчальних посібників для реальних шкіл та реальних гімназій на західноукраїнських землях (ХІХ – поч. ХХ ст.) / З.Г. Саф’янюк // Педагогічний альманах. – 2011. – Вип. 9. – 262 с.;

2. Умлявфт Ф. Учебник географії для низших кляс австрийских гімназий. Основи географії. (Перша часть для першої кляси) / Ф. Умлявфт / перевів і до ужитку шкіл з рускою викладовою мовою приладив др. Мирон Кордуба. – Чернівці, 1904. – 58 с.;

3. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / О. Добржанський. – Чернівці, 1999;

4. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Чернівецька область / ред. рада вид. : В.Г. Кремень (гол.) [та ін.] ; редкол. тому : С.В. Мельничук (гол.) [та ін.]. – К.: Знання України, 2011. – 279 с.;

5. Попович О. Читанка для шкіл народних / О. Попович. – Відень, 1894. – Ч. 2. Для 3 і 4 року науки. – 215 с.;

6. Платаш Л. Науково-методичні засади підручників Омеляна Поповича / Лариса Платаш // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці : Рута, 2006. – Вип. 317 : Педагогіка та психологія. – С. 174–180;

7. Кобилянська Л. Підручники О.О. Поповича як джерело змісту освіти українських народних шкіл Буковини (к. XIX – поч. XX ст.) / Лілія Кобилянська, Олександр Залуцький // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці : Рута, 2003. – Вип. 179 : Педагогіка та психологія. – С. 57–62;

8. Кордуба М. Наука історії рідного краю в буковинських народних школах / М. Кордуба // Bukowiner Schule. – 1905. – № 4. – С. 208–212;

9. Wolf S. Historischer Recrblick auf die Gumnasial – Keorganistionspane in Össterreich nebst historisch statistischen Ausweisen über das Czernowitz K.K. Gymnasium seit 1850-72 / S. Wolf. – Czernowitz, 1873. – 60 s.;

10. Шоліна Т. Степан Смаль-Стоцький як провідник культурно-освітнього руху на Буковині кінця XIX – початку XX століття / Тетяна Шоліна // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці, 2006. – Вип. 317: Педагогіка та психологія. – С. 186–192;

11. ДАЧО. – Ф. 213. – Оп. 1. – Спр. 55 (Затвердження підручника історії румунів Балана Теодора. Для середніх німецьких та українських шкіл Буковини). – 2 арк.

Додатки до статі «ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ ДЛЯ НАРОДНИХ ШКІЛ БУКОВИНИ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)»

Мирон Кордуба