История / 2. История науки и техники.
К.с.-г. н. Приймак В.В.
Херсонский государственный университет, Украина
Штучний
вивід курчат: з чого все починалось...
История — свидетель прошлого, свет
истины, живая память, учитель жизни,
вестник старины.
В сучасних
умовах незалежної держави України, коли загальна тенденція розвитку направлена
на економічні реформи, підвищується її аграрний сектор, одним із основних
напрямів даного сектору являється тваринництво, в тому числі галузь
птахівництва, і в той же час підвищується попит на вивчення історії, яка може
збагатити найціннішими уроками, що в подальшому може вплинути на нові
досягнення в науковому напряму даної галузі.
Вперше в українській історіографії проведено комплексне
дослідження в галузі бджільництва України в науковій праці Боднарчук Г.Л. [2].
В своїй науковій роботі автор окреслює межі від найдавніших часів до
сьогодення.
В кандидатській дисертації О.І. Примак [8] висвітлено
історико-наукову картину розвитку автоматизації технологічних процесів у
птахівництві, хронологічно дослідження охоплюють 50-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.
Деякі аспекти історії розвитку птахівництва України також досліджені в
наукових працях Бородай І.С. [5], Присяжнюк М.В. [9], Бондаренко О.М. [1, 3],
Васильєва О.О. [6]. Автори використали архівні матеріали, опубліковані
документи та наукові праці, внесли значний вклад у вивчення історії галузі
тваринництва в цілому, зокрема і птахівництва України.
Аналізуючи джерела, можна дійти висновків про те, що
історія птахівництва в повному обсязі практично ніколи не являлася предметом
самостійного дослідження і залишається майже не розкритою, не достатньо
висвітлена в науковій літературі.
Багато, хто думає, що штучний вивід курчат — це відносно недавній
винахід. Але штучну інкубацію знали ще в Давньому Єгипті за дві-три тисячі
років до нової ери. Інкубатори могли використовуватися незалежно від пори року,
при цьому пташенята ніяк не відрізнялися від тих, які були виведені природним
способом [2].
Єгипет був джерелом багатьох винаходів, де вважалося
першим державним правилом, що кожне мистецтво потрібно передавати у спадок від
батька до сина, і доводити почату справу до досконалості. Одним із таких
винаходів було штучне виведення курчат.
З самих давніх часів в Єгипті курчат виводили в
спеціально обладнаних печах, в яких навіть не було термометрів. Температуру
яєць майстри-фахівці, які обслуговували ці печі, визначали шляхом прикладання
їх до повіки ока. В основному працювали жерці, які старанно виконували всі
операції, пов'язані з інкубацією, вважаючи це священним ритуалом, при храмах
влаштовували особливі будівлі — інкубаторії.
Як відомо, єгипетська цивілізація володіла великим
технічним потенціалом, що і дозволило єгиптянам створити найбільший
інкубаторій, в якому інкубували десятки тисяч яєць [1].
Використання печей втратило свій розвиток ще в самому
Єгипті, але ця таємниця збереглася лише в одному поселенні під назвою Берма,
яке розташоване на річці Дельта в 20 милях (32,26 км) від Каїра. Дуже ретельно
зберігали тутешні жителі це таїнство від своїх сусідів і чужинців, майже як
золоте руно. Вивід курчат вони починали на початку осені, і до цього часу
бермінці збирали яйця. Закладали в основному по 30 тис. яєць і більше. Вони
дозволяли стороннім розглядати ці печі, але ні в якому разі не відкривали
таємниці самого виробництва виводу курчат [7].
В Єгипті вивід курчат проводили по кілька місяців
поспіль, за які одержували 8 виводків. Цех з виведення курчат налічував 386
печей, щорічно на той час виводилося 92 млн. 640 тис. Курей, завдяки такому
способу розведення курей яйця були дуже дешевими, так тисячі яєць коштувала
менше 2 рублів [6, 7].
Інші прадавні
величезні печі-інкубатори були винайдені в Китаї, інкубували переважно яйця
качок [4]. Вони нагадували глиняні будиночки, розділені на декілька частин, з
яких передні призначалися для виведених курчат, задні - для яєць.
У кожну камеру такої печі закладали до 7000 яєць, але
були інкубатори і значно більшої потужності - до 40 тисяч яєць. На даний час в
Єгипті і Китаї збереглися ці давні способи інкубації [3].
У Тоскані і у Франції
були проведені успішні досліди по штучному виводу курчат. Також експериментували
вивід курчат в невеликих ящиках, над якими були виставлені одна або кілька
лампад, як це робив абат Марей.
Але Реомюр намагався знайти для сільських жителів більш
простий і зручний спосіб виведення курчат, він хотів перевершити винаходи самих
єгиптян. Реомюр закладав яйця на м'яку підстилку в дерев'яному ящику, який був обкладений кінським перегноєм, що
знаходився в бродінні і який міняли по мірі потреби.
Але цілий рік досліди Реомюра були невдалими. Він хотів
замінити печі на використання перегноєм, але такі купи перегною через кілька
днів уже починали нагріватися, температура поступово збільшувалася і доходила
до найвищого рівня. Ця температура в різних шарах перегнійних куп була не
однакова і яйця просто зварювалися.
У результаті цей досвід увінчався успіхом, тільки при
використанні діжки, краї якої на два вершка було видно з перегноєм, при цьому
діжка була вкопана. До діжки підвішували по кілька кошиків з яйцями, одна над
іншою. Курчата в таких умовах виводилися поступово - спочатку спостерігалось
накльовування, виставляли дзьобики і давали про себе знати писком [10].
Для інкубування відбирали свіжі яйця до трьохтижневої
давності. Складали їх у кошики в два ряди іноді в один ряд, звичайно ж, один
ряд мав свої переваги, і вивід курчат був успішнішим. Щогодини дивилися на
термометр, починаючи з шостої години. Далі проводили огляд шість разів на день,
обов'язково пізно ввечері, рано вранці і на протязі дня. Періодично підкладали
шар свіжого перегною, і саме цей день був найнебезпечнішим, потрібно було
уважно спостерігати за температурою.
Під час грози і блискавки в кошик клали шматок заліза, як
радив Пліній. Вивід курчат вважався дуже вдалим, коли з 15 яєць виводилося 12,
був один дуже успішний приклад, в однієї черниці у Франції з 300 яєць вивелося
296 [11].
А ось спроби інкубації в Європі XI-XII століть були мало
вдалими. У XIV столітті в Італії з'явилися «єгипетські печі», але спроби
виявилися також невдалими.
Розвиток зародка в яйці, явище природне і належить до
найважливіших, цікавих і дивовижних. В результаті досліджень було простежено в
історичному аспекті основні тенденції штучного виведення пташенят.
Мине чимало років, коли штучний вивід курчат буде
вдосконалений, завдяки багаторічним науковим дослідженням і буде користуватися
широким попитом.
Література:
1.
Бондаренко О.М. Історія розвитку птахівництва на Полтавщині
(кінець ХІХ – початок ХХ століття) //
ВІСНИК Полтавської державної аграрної академії . - 2010. - №2. -
С.87-92.
2.
Боднарчук Г.Л. Становлення та розвиток
бджільництва в Україні: дис... канд. с.-г. наук: 06.04.01 — НААНУ ДНСГБ. -
Київ, 2011. - 168 с.
3.
Бондаренко О.М. З історії розвитку рибництва
в Полтавській губернії / О.М.Бондаренко // Вісник Полтавської державної
аграрної академії. - 2010. - №1. -С. 76 - 79.
4. Бородай І.С.
Теоретико-методологічні основи становлення та розвитку вітчизняної зоотехнічної
науки / І.С. Бородай; НААН, ДНСГБ; наук. ред. В.А.Вергунов. - Вінниця, 2012. -
415 с.
5. Васильєва
О.О. Історія та перспективи розвитку фазанівництва в галузі птахівництва
України / О.О. Васильєва // Вісник Полтавської державної аграрної академії. -
2009. - №2. -С. 58 -62.
6.
Елагин П.Н. Об условиях разведения домашней
птицы в России. - СПб., 1889. - С.176-188.
7.
Искусственный вывод цыплят. // Секретный
экономъ, художникъ, ремесленникъ и заводчикъ или полное собрание редких,
полезных, новейших открытий и секретов. – Часть первая. – СПб: Типография
Губернского правления, 1809. – С. 234-313.
8. Примак О.І.
Історія становлення та розвитку наукових основ автоматизації технологічних
процесів у птахівництві:дис... канд. с.-г. наук: 07.00.07 — НААНУ ДНСГБ. -
Київ, 2007. - 173 с.
9. Присяжнюк
М.В. Наукове забезпечення розвитку українського тваринництва у 20-х роках ХХ
століття / М.В. Присяжнюк; НААН, ДНСГБ; наук. ред. В.А.Вергунова. - К., 2011. -
259 с.
10. Райт. Л. Практическое птицеводство / [перев.
И.И.Абозина]. - Москва: Изд. “Народной библиотеки”, 1892. - С.110-124.
11.Эттель Р. Практическое руководство к разведению домашней птицы как то: кур, цесарок, индеек, голубей, фазанов, уток, гусей и лебедей. / [переработано Я.Калинским]. – С.Петербург: Издание Товарищества “Общественная польза”, 1873. – С.34-53.