Бабкіна О.П., Коробко І.С.

ДЗ «Луганський державний медичний університет» (ректор - Івченко В.К.)

Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи (начальник – Лосєв Ф.О.)

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН УЛЬТРАЗВУКОВИХ ПОКАЗНИКІВ НИРОК ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКУ ЗАПОДІЯННЯ МЕХАНИЧНОЇ ТРАВМИ

Вступ. Серед травм паренхіматозних органів черевної порожнини та заочеревинного простору ушкодження нирок спостерігаються досить часто та зустрічаються від 6 до 18% випадків [1-4]. За даними літературних джерел [5,6] травми нирок в 60% випадків поєднувалася з ушкодженнями інших органів черевної порожнини та поза черевного простору. Метою даної роботи було вивчення динаміки змін ультразвукових показників нирок при різноманітних видах механічних травм в залежності від давності заподіяння ушкоджень. Матеріал та методи дослідження. Ультразвукову діагностику з метою виявлення патологічних змін органів і тканин проводили за допомогою ультразвуку частотою від 0,5 до 1,5 млн коливань. Ультразвукові дослідження проводили на апаратах Sonoace 8000 (Південна Корея), Sonosite Titan (США). Використовували низькочастотні датчики, які дозволяли проводити дослідження на великій глибині. Переважно користувалися конвексними та мікроконвексними датчиками.

Ультразвукові дослідження органів черевної порожнини та поза черевного простору проводили традиційно, в положенні пацієнта стоячи, лежачи, на правому та лівому боці, на спині. При проведенні дослідження в плановому порядку проводили його натще. Застосовували прокольне, поперечне та косе сканування з усіх можливих доступів. згідно протоколу ультразвукового сканування органів черевної порожнини та поза черевного простору послідовно в В-режимі досліджували стан печінки, підшлункової залози, селезінки, потім нирок. Оцінку вільної рідини в черевній порожнині проводили в проекції над- і підпечінкового простору, малого сальника, селезінки, лівого піддіафрагмального простору, правого та лівого бокових каналів, селезінки, та міжпетелькових скупчень. Дослідження органів черевної порожнини та заочеревинного простору проводили при вступі в медичні заклади у 60 хворих, а також в динаміці на 1, 2, 3 та 5 добу після травми. Результати та їх обговорення. За нашими даними ізольовані ушкодження нирок спостерігались у 20 пацієнтів, що склало практично 15%. В 85% випадках ушкодження нирок виявлялися у сполученні з травмами інших паренхіматозних органів. Травмування правої нирки спостерігалось в 59% постраждалих, лівої – 41%. Характерними ознаками гематоми нирок вважалось: збільшення їх розмірів, неоднорідність структури, яка виявлялась у підвищення ехогенності паренхіми, розмитість контурів та їхня переривчатість. В перші 6 годин після травмування гематоми характеризувалися наявністю ділянок підвищеної ехогенності з розмитими, нерівними контурами (стадія травматичної інфільтрації), що наведено на рисунку 1.

Рис. 1. Гостре рідинне скупчення в паранефральній клітковині зліва в перші 6 годин після травми. В-режим.

Протягом наступних 12-24 години гематоми візуалізувалися як гіпоехогенні включення в паренхіми нирок з неоднорідною структурою, контри їх ставали більш чіткими. В наступні 3-4 доби гематоми збільшувались до своїх максимальних розмірів, візуалізувалися як рідинні утворення з нечіткими контурами гіпоехогенної однорідної або неоднорідної структури (рис. 2).

Рис. 2. Підкапсульна гематома в проекції нижнього полюсу лівої нирки через 5 діб після травми. В-режим.

Через 7 та більше діб гематоми не збільшувались в розмірах, контури їх були чіткими, рівними, гіпоехогенність гематоми зменшувалась, ушкоджені тканини відновлювались.

Висновки. Таким чином, в результаті проведених досліджень нами виявлена закономірна динаміка змін ультразвукових показників нирок у загиблих, які померли внаслідок заподіяних травм, що вказує на можливість розробки комплексу критеріїв для оцінки встановлення давності виникнення ушкоджень внутрішніх органів заочеревинного простору, зокрема нирок. При встановленні часу заподіяння травми обов'язково слід враховувати зовнішні та внутрішні чинники, які могли спостерігатися у травмованих при різноманітних видах травм, а саме: наявності захворювань, алкоголю, синдрому взаємного утягнення, травматичної хвороби, індивідуальних особливостей організму, обставин та механізму травми, наявність супутніх ушкоджень та локалізацію, характер і обсяг самого ушкодження нирки.

Література

1.Сапожникова М.А. Морфология закрытой травмы груди и живота / М.А. Сапожникова. - М.: Медицина, 1988. - 160 с.

2.Сабиров Ш.Р. Органосохраняющие принципы гемостаза при повреждениях паренхиматозных органов (печени, селезенки и почек), анатомо-экспериментальное и клиническое исследование : автореф. на соискание ученой степени д-ра мед. наук: 14.00.27 - хирургия, 10.00.02 - анатомия человека/ Ш.Р. Сабиров. - Москва, 2006. - 36 с.

3.Харлап Г.В. Ультразвуковые методы в оценке кровоснабжения почки. Характеристики почечного кровотока в норме / Г.В. Харлап, Л.П. Анисимова, Н.Г. Смольянинова // Терапевтический архив. - 1995. - № 4. - С. 39-41.

4.Соседко Ю.И. Значение гидродинамического фактора в механизме образования повреждений при тупой травме / Ю.И. Соседко, А.А. Карандашев // Судебно-медицинская экспертиза.- 1985.- № 2. - С. 43-45.

5.Митин К.С. Изменения ультраструктуры почек и легких в динамике аутолиза как показатель давности наступления смерти / К.С. Митин, Ю.Л. Мельников, М.Е. Березовський, З.Т. Джаманкулов // Судебно-медицинская экспертиза. - 1986. - Т. 29, № 3. - С. 8-11.

6.Гыскэ А.В. Судебно-медицинская характеристика повреждений почек при закрытой тупой травме живота: автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.00.24 «Судебная медицина» / А.В. Гыксэ. - М., 1988. - 21 с.