Надєєва О.А., Сімасіна О.А.
ДВНЗ «Донецький технікум промислової автоматики»
Робота в малих групах при вивченні
дисципліни «Програмна інженерія»
Розробка програмного забезпечення
завжди відбувається в колективі розроблювачів. На жаль, сьогодні неможливо створити
поодинці промисловий програмний продукт. От чому так необхідно навчити
студентів працювати в групі ще на стадії навчання. У рамках технікуму, при вивченні дисципліни «Програмна інженерія»,
доцільно застосовувати методику навчання в малих групах.
Робота в малих групах, як
відзначає Ільїна С. [1], — це одна із самих популярних стратегій, тому що вона дає всім учням (у тому числі й соромливим)
можливість брати участь у роботі, практикувати навички співробітництва,
міжособистісного спілкування (зокрема, уміння активно слухати, виробляти
загальну думку, вирішувати виникаючі розбіжності).
Існує багато різних варіантів
навчання в співробітництві. Викладач у своїй практиці може різноманітити й ці
варіанти своєю творчістю, стосовно до своїх студентів, але при одній неодмінній
умові: при чіткому дотриманні основних принципів навчання в співробітництві.
Групи учнів формуються викладачем
до заняття, зрозуміло, з урахуванням психологічної сумісності. При цьому в
кожній групі повинен бути сильний студент, середні й слабкий, дівчинки й
хлопчики. Якщо група протягом ряду занять працює злагоджено, дружно, немає
необхідності міняти її состав (це так звані базові групи). Якщо робота з
якихось причин не дуже клеїться, состав групи можна міняти від заняття до
заняття.
При організації групової роботи,
потрібно так само переконатися, що учні мають знання й уміння, необхідні для
виконання групового завдання. Недостача знань дуже скоро дасть про себе
знати — учні не стануть додавати зусиль для виконання завдання. Треба
намагатися зробити свої інструкції максимально чіткими. Рідко коли група зможе
сприйняти більше однієї або двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз,
тому треба записувати інструкції на дошці й (або) картках. Треба надавати групі
досить часу на виконання завдання.
На занятті групі дається одне
завдання, але при його виконанні передбачається розподіл ролей між учасниками
групи (ролі зазвичай розподіляються самими студентами, але в деяких випадках
викладач може дати рекомендації).
При організації роботи з малими
групами, викладачеві варто звертати увагу на наступні особливості.
Спілкування усередині групи
перебуває під сильним впливом індивідуалізму членів команди, які не звикли
працювати в групі й одержувати колективну оцінку. «Індивідуалістичний»
менталітет настільки сильний, що в чотирьох командах з п'яти, як відмічає Тодорова
Н.Ю. [2], лідер, - «індивідуаліст» з
високим ступенем мотивації й почуттям відповідальності зазвичай бере на себе
виконання всіх завдань, призначених групі, у той час як інші члени команди, не
менш здатні і не менш освідченні, роблять тільки незначну допомогу лідерові і
приймають результат як дане. Для таких
лідерів виявляється легше виконувати величезні обсяги роботи самостійно, ніж
спробувати організувати продуктивну роботу всіх членів команди.
Так само, незважаючи на те, що вся
група презирливо ставиться до - ледарів, чию роботу змушені виконувати інші
члени команди - дуже рідко коли група вирішується «видати» його викладачеві.
Звиклі до традиційної авторитарної системи спілкування, коли викладач і
студенти перебувають по різні сторони лекторської кафедри, команди воліють
терпіти «паразитування» можливості співробітничати з викладачем у спільному
рішенні цієї проблеми. Створення нової відкритої демократичної моделі
спілкування зі студентами являє собою серйозну проблему і для викладачів, які
також звикли до традиційних міжособистісних контактів.
Оцінка студентів один одним
усередині групи, що повинна сприяти залученню всіх членів групи в спільну
роботу, також супроводжується ризиком втратити значну частку ефективності:
серед студентів низька оцінка однокурсника, негативний відгук про його роботу
рівносильні зрадництву й викликають загальне осудження.
Ще одними труднощами, стала
розробка критеріїв оцінки, які були б релевантні, надійні й вільні від
упередженості. Метод роботи в малих групах орієнтований не тільки на придбання
знань, але головним чином, на освоєння практичних особистісних і
міжособистісних навичок спілкування, які, у свою чергу, повинні бути відповідно
оцінені. Інакше кажучи, завдання полягає не тільки в оцінці отриманих знань,
але й у визначенні ефективності індивідуальної й колективної роботи членів
підгрупи в ситуації, що моделює поводження в реальному робітничому середовищі.
Тому, за теоретичну основу краще використовувати запропоновані нижче критерії.
Оцінюється робота не тільки одного
студента, але й всієї групи; важливо, що оцінюються не тільки й іноді не
стільки знання, скільки зусилля учнів (у кожного свій рівень знань). При
цьому викладач сам вибирає студента
групи, що повинен відзвітуватися за завдання. У ряді випадків це буває слабкий
студент. Якщо слабкий студент може докладно доповісти результати спільної
роботи групи та відповісти на питання інших груп, виходить, ціль досягнута й
група впоралася із завданням, тому що ціль будь-якого завдання - не формальне
його виконання (правильне/ неправильне рішення), а оволодіння матеріалом кожним
студентом групи.
Регулярний контроль із самого
початку семестру спонукує студентів приступитися до роботи негайно, і основна
увага тут робиться на гарну організацію й чітке виконання графіка роботи.
Досить тверда система санкцій, покликана перебороти одне зі слабких місць
українських студентів - недотримання строків здачі робіт. Наприклад, якщо група
не дотримує правил і графіка здачі проекту, з максимальної кількості балів, які
вона може набрати віднімаються штрафні бали.
Таким чином, ледачі й
недисципліновані студенти можуть зіпсувати роботу всієї групи, якщо вони з
самого початку не включаться в активну роботу над проектом. Система санкцій
змушує дисциплінованих студентів піклуватися про всю групу й прагнути утягнути
всіх членів команди в активну роботу, оскільки групі виставляється колективна
оцінка.
Із самого початку, коли студенти,
як правило, у розгубленості, викладач повинен відійти на задній план, навмисно
перекладаючи відповідальність за виконання проекту на студентські підгрупи й
дозволяючи їм самостійно організовувати й управляти зовнішніми й внутрішніми
процесами спілкування. Викладач тут виступає в ролі консультанта, порадника,
але не керівника. Така організаційна «воля» супроводжується твердими контролем
за дотриманням графіка виконання робіт. Викладач може дозволити собі втручатися
тільки в тому випадку, якщо група вичерпала всі можливі способи залучення всіх
членів групи в загальну роботу. Найбільш загальна проблема - це лінь деяких
студентів, і найкраще в цій ситуації працює прийом психологічної провокації:
багато студентів асоціюють свою професію з посадою керівника, тому, коли їм
відводять позицію того, хто набирає текст або підносить каву, вони переглядають
своє відношення й включаються в загальну роботу.
При вивченні дисципліни «Програмна
інженерія», розподіл на групи відбувається по 4 студента, які заздалегідь
розташовуються якнайближче друг до друга. Состав груп може іноді мінятися
протягом року (ініціатива викладача або самих студентів), що дозволяє студентам
учитися взаємодіяти з різними людьми.
Завдання видається на картці для
кожної групи. Воно може бути індивідуальним для кожної групи або однаковим для
всього класу. Після одержання завдання, групи обговорюють можливі варіанти
рішення проблеми. Рішення завдання оформляється спочатку у вигляді начерків на
чернетці і після, якщо всі члени групи згодні із правильністю рішення і можуть
довести його, переписується в чистовик. Іноді, якщо завдання носить
перевірочний або закріпляючий характер, із групи вибирається представник, що і
доповідає хід і результат рішення біля дошки.
Кожен член групи заздалегідь
претендує на певну оцінку. Після доповіді біля дошки або перевірки практичної
роботи, група одержує загальну оцінку за завдання як від викладача, так і від
інших студентів. Крім цього, всі члени групи виставляють один одному оцінки,
відзначаючи, який внесок у загальне рішення вніс той або інший член групи. У
такий спосіб індивідуальна оцінка кожного студента складається з наступних
критеріїв:
¾
попередня оцінка
викладача;
¾
оцінка роботи
групи, виставлена викладачем за виконане завдання;
¾
самооцінка
членів групи;
¾
оцінка
аудиторії.
При проведенні лабораторних і
практичних робіт, завдання, як правило, перевіряються й оцінюються тільки
викладачем індивідуально для кожного студента.
Групове
навчання дозволяє студентам одержувати більше знань і довше зберігати їх, чим
на заняттях в інших форматах. Групове навчання також розвиває соціальні навички
студентів, які вчаться спілкуватися, вирішувати проблеми, здобувають навички
презентації, лідерства, передачі повноважень й організації. Досвід навчання в групі може
принести студентам найрізноманітнішу користь - від навичок поводження до
акумулювання інтелектуальних й особистих умінь. Стало очевидно: переваги
групового навчання різні по своїй природі. Це значить, що навчання в групі
дозволяє одержати важливий досвід, який потім буде розвиватися в процесі
навчання.
Література
2.
Тодорова Н.Ю. Методы оценки работы малых групп: коммуникативный
аспект [Электронный ресурс]. URL: http://ea.donntu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/2033/1/smallteam.pdf
(дата обращения 03.10.2013)