Аспирант Безбородих С.М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

ЦІННІСНО-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Майбутній конкурентоспроможний педагог повинен володіти не тільки базовими професійними знаннями, уміннями, а й ціннісними орієнтаціями спеціаліста, мотивами його діяльності, розумінням себе у світі і світу навколо себе, стилем взаємовідносин з людьми, з якими він працює, загальною культурою, що виявляється в мові, ставленні до себе, здатності до розвитку свого творчого потенціалу.

Слід зазначити, що кожна професія має свою сукупність цінностей, специфічних для кожного виду діяльності. Серед них особливе значення мають ті, що визначають ставлення особистості до цієї діяльності, а отже, й мотивацію студентів до навчально-пізнавальної діяльності в процесі професійно-педагогічної підготовки.

За даними досліджень виділено загальні для студентів цінності, що впливають на вибір професії, ставлення до неї і мотиви участі в професійній діяльності: зміст професійної діяльності й зумовлені ним можливості самореалізації особистості (відповідність інтересам і здібностям, творчість у праці, можливість самовдосконалення); суспільна значущість праці, що визначається її результатами (корисність людям і суспільству); суспільна оцінка трудової діяльності, соціальний статус професії (повага тих, хто оточує, суспільне визнання); ціннісне ставлення до режиму й умов праці: соціально-економічних (характер праці, винагорода за неї), морально-психологічних (можливості міжособистісного спілкування, досягнення успіхів, професійне зростання) тощо [4, С. 61].

Найважливішим складником ціннісно-мотиваційного компоненту конкурентоспроможності майбутнього педагога є ціннісні орієнтації. У роботах (В. Бєлікової, А. Кірьякової та ін) ціннісний аспект майбутньої професії значною мірою визначає активність особистості, результати процесу професійної підготовки [3]. У визначенні ролі цінностей і ціннісних орієнтацій у процесі професійного становлення особистості ми згодні з підходом A. Кір’якової [3], яка визначає цінності як особливу форму ставлення особистості до навколишньої її дійсності. Ціннісні орієнтації, на її думку, визначаються здатністю особистості орієнтуватися у світі ідеальних і матеріальних цінностей. У цьому випадку ефективність формування конкурентоспроможного педагога визначається відношенням особистості до обраної професії.

Основою для побудови певного навколишнього світу виступають цінності, оскільки та чи інша цінність може в певний період стати загальною умовою певного виду людської діяльності, життєвим орієнтиром, згідно з яким структурується реальність. Концентруючи в собі смисли, вони виступають основою для інтеграції індивідуальних інтересів та прагнень, об’єднання індивідуальних духовних світів.

Наявність професійних цінностей забезпечує сумлінне ставлення до майбутньої професійної діяльності, спонукає людину до пошуку творчості, удосконалює у свідомості студента умовну модель майбутньої фахової діяльності, яка служитиме орієнтиром у професійному саморозвитку.

Сукупність усталених ціннісних орієнтацій утворює певний поведінковий план, що забезпечує стійкість особистості, наступність певного типу поведінки і відображає спрямованість її потреб та інтересів, унаслідок чого, ціннісні орієнтації виступають важливим фактором, що обумовлює мотивацію дій і вчинків особистості.

Отже, цінності відіграють важливу роль у мотивації поведінки людини, а об’єктивно-суб’єктивні ставлення визначають центральну позицію особистості. Реалізуючись та набуваючи особистісного змісту, цінності здійснюють мотивуючий вплив на свідомість і поведінку особистості [1].

У психолого-педагогічній літературі все частіше стверджується думка, що в основі формування особистості, її професійного становлення лежить розвиток мотиваційної сфери [5].

У процесі навчання виділяються різні типи мотивів навчальної діяльності і мотиваційних орієнтацій. Так, П. Якобсон розглядає три типи мотивації навчання: негативна мотивація (неприємності, труднощі, бар’єри, дисонанс); мотивація, закладена в самому навчальному процесі (оволодіння знаннями, новизна інформації, ліквідація незнань, відкриття раніше невідомих сторін явища, намагання подолати труднощі інтелектуального порядку); мотивація, що знаходиться поза навчальною діяльністю (соціальні прагнення) [2, С.188-193].

Загалом, термін „мотивація” в широкому розумінні охоплює велике коло детермінант людської діяльності, які, так чи інакше, беруть участь у її виникненні, розгортанні, корекції, досягненні цілей, в оцінці як динаміки, яка змінюється, так і кінцевого результату з огляду на об’єктивність і особисту значущість [5]. Мотивація складає об’єктивну детермінацію конкретних форм діяльності, поведінки особистості. Через свою мотивацію, особистість вплетена у контекст дійсності. Основна функція мотивації – саморегуляція активності людини на окремих фазах діяльності, передусім до і після виконання дії.

У системі навчання мотиваційним компонентом діяльності є цільова ієрархія, що складає основу емоційно-вольової регуляції. Так, деякі вчені (Р. Хмелюк, З. Курлянд) відзначають роль емоційної стійкості в професійній діяльності фахівця [6].

Емоції виконують специфічну функцію оцінювального сприйняття дійсності. Вони є джерелом знань про цінності. Традиційно вважається, що джерелом виникнення мотивів є вплив зовнішнього середовища на внутрішній світ людини, що проходить через такі якості особистості, як свідомість, досвід, цінності та спонукає людину до діяльності [5]. Мотиваційна сфера особистості постійно змінюється: з виникненням нових потреб, старі мотиви переосмислюються, починають домінувати або втрачають значущість. Цілеспрямоване формування цінностей професійної діяльності в процесі професійного становлення майбутнього вчителя визначає важливий момент професійної підготовки – інтерес. Інтерес проявляється як потреба особистості займатися певною діяльністю, як стимулятор активності особистості [5]. Пізнавальний інтерес є чинником формування професійно-педагогічних цінностей студентів, під впливом якого активізується вся професійна діяльність в цілому, а саме, психологічні процеси, що лежать в основі творчої, пошукової педагогічної діяльності.

Отже, складниками ціннісно-мотиваційного компонента конкурентоспроможності майбутнього педагога виступають наявність професійних мотивів та інтересів в оволодінні даною професією, а також усвідомлення значущості професійно-педагогічних цінностей.

Література

1. Головко Н. А. Мораль: сознание поведение / Н. А. Головко. – М. : Наука, 1986.– 208 с. 2. Киршева Н. В., Рябчикова Н. В. Психология личности: тесты, опросники, методики / Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова. – М. : Геликон, 1995. – 220 с. 3. Кирьякова А. В. Теория ориентации личности в мире ценностей / А. В. Кирьякова. – Оренбург : ОПТУ, 1996. –188 с. 4. Никитина Н. Н. Основы профессионально-педагогической деятельности / Н. Н. Никитина, О. М. Железнякова, М. А. Петухов. – М. : Мастерство, 2002. — 288 с. 5. Томас Е. Д. Про формування мотиваційної готовності студентів до майбутньої професійної діяльності / Е. Д. Томас // Психологія: Республіканський науково-методичний збірник. – К., 1984. – Вип. 23. – С. 85-93. 6. Хмелюк Р. И., Курлянд З. Н., Нечаева Л. В. Удовлетворенность деятельностью как один из показателей его эмоционального состояния / Р. И. Хмелюк, З. Н. Курлянд, Л. В. Нечаева // Диагностика и регуляция эмоциональных состояний. – М., 1990. – С. 97-91.