Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Осадченко Інна Іванівна,

доктор педагогічних наук, доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Умань (Україна)

ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СИТУАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ КУРСУ

«ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ»

Серед сучасних технологій навчання інтерактивна модель посідає чи не найпочесніше місце завдяки опорі на багаторічний зарубіжний досвід упровадження, переорієнтацію напрямів спілкувальної взаємодії на заняттях, новизні.

Існують рекомендації щодо використання сучасних технологій навчання на різних уроках у загальноосвітній школі (В. Бойко, О. Данилевська, А. Панченков, Н. Пустовіт, Т. Ремех, І. Романова, О. Святенко, О. Янушевич та ін.), на заняттях у вищих навчальних закладах (О. Комар, О. Пометун, Л. Пироженко, І. Шевчук та ін.). Однак як кожна технологія навчання, так і кожне заняття має свою специфіку. У цій статті ми ставили за мету проаналізувати загальні умови впровадження технології ситуаційного навчання (ТСН) на заняттях у ВНЗ, зокрема на заняттях курсу «Основи педагогічної творчості», оскільки цей предмет входить за Державним стандартом до переліку основних навчальних дисциплін багатьох педагогічних спеціальностей.

Щодо впровадження технологій навчання інтерактивного характеру, якою є технологія ситуаційного навчання, у навчальний процес вищих освітніх закладів, то тенденція «модного», проте недостатньо вивченого використання технології спровокувала формування таких хибних поглядів:

¾ кожне заняття обов’язково потрібно розпочинати із прийняття правил співпраці та знайомства, вправ серії «Криголам»;

¾ студенти не готові на заняттях у процесі обговорення щиро висловлювати свою позицію щодо багатьох питань, особливо якщо знають наперед, що ця позиція не співпадає із викладацькою;

¾ для використання ТСН достатньо прослухати один навчальний семінар із проблеми або орієнтуватися на рекомендації одного методичного посібника;

¾ ТСН можна використовувати протягом усього заняття: від першої хвилини і до останньої та в межах вивчення будь-якого предмета; навпаки − ТСН зовсім не можливо використовувати у процесі вивчення окремих предметів;

¾ використання ТСН супроводжується порушенням дисципліни та виникненням шуму на заняттях, спричинених «міграцією» студентів по аудиторії та спілкуванням у парах та групах;

¾ до використання ТСН не потрібно ретельно готуватися, достатньо знати як організовувати той чи інший метод; навпаки − для впровадження ТСН потрібна ретельна підготовка, велика кількість додаткового унаочнення та обладнання, включно − сучасна інтерактивна дошка; ТСН можна використовувати лише у спеціально обладнаних аудиторіях, передусім, у тих, де можна переставляти (рухати) парти;

¾ студентів важко, а інколи й неможливо оцінити за умови використання ТСН.

Ці погляди спростовуються перевіреними нами загальними психолого-педагогічними та організаційними умовами впровадження ТСН у навчальний процес вищої школи. До них належить, насамперед, урахування аспектів:

1. Правила співпраці достатньо прийняти один раз, прикріпити на видному місці і далі обговорювати за потребою. Вправи серії «Криголам» для зняття емоційної напруги доцільно проводити тоді, коли є що «знімати». Якщо немає такої потреби, то це лише зайва витрата дорогоцінного навчального часу. До того ж ситуативні позиції інколи вимагають релаксації шляхом використання «рухавок». Викладач − режисер заняття. Отож, він має обирати спосіб налаштування уваги студентів та їх активізації на заняттях у залежності від певної ситуації.

2. Створення психологічного комфорту шляхом відвертого, невимушеного спілкування. Звісно, на заняттях у авторитарного викладача, у процесі спілкування з яким студенти наперед знають, що усі проблеми проявляться в результаті сесійного оцінювання, ніякої щирості спілкування не буде. ТСН − це переорієнтація стилю спілкування − не підлегла дія, а партнерська взаємодія. Тому у процесі обговорення викладач не повинен втручатися (окрім випадків, коли порушується регламент, правила співпраці або ж назріває конфлікт), критикувати. Його позиція − спостереження та корекція, заохочення до роботи власним прикладом, участю у обговоренні: пасивний викладач не є стимулом для студентів на занятті.

3. Необхідне чітке планування роботи, продумування завдання, цікавих, неординарних способів об’єднання у пари та групи; дотримання структури інтерактивної вправи (інструктування → об’єднання у групи або розподіл ролей → виконання завдання → презентація виконаної роботи [1]); чіткий інструктаж та обов’язкова перевірка його розуміння на кожному етапі заняття. Традиційною помилкою є те, що зазвичай планується великий обсяг роботи на одному занятті за правилом: «Багато ніколи не буває». Якщо запланувати ще й інтерактивний метод, то певний матеріал залишиться за межами опрацювання. Саме з цієї причини частина викладачів відмовляється від впровадження ТСН. Якщо проаналізувати посібник з питань зарубіжного досвіду використання інтерактивних методів навчання, то можна помітити, що запропоновані зразки занять побудовані за принципом «Краще менше, та краще» [2]. Тобто, за кордоном за одне заняття розглядають одну ситуацію чи проблему з різних боків, але досконало і ретельно (якість), а у нас − «всього й по-трішки» (кількість). Отож, потрібно врешті зробити вибір: ми маємо орієнтуватися та працювати на кількість, чи на якість?

4. Дійсно, потрібна наявність певного обладнання. Однак сюди не входить якесь «суперсучасне» облаштування аудиторії. Наприклад, дошка може бути використана будь-якого варіанту: звичайна шкільна; змінні плакати на закріплювальній основі; пластикова дошка для письма маркером (для такої дошки потрібна спеціальна губка та маркери). Інтерактивна дошка − співзвучна лише у назві, і, дійсно, дорога у придбанні.

Із наступного переліку обладнання вказуються речі, необхідні для правильної організації традиційного навчально-виховного процесу: годинник, циферблат якого могли б бачити студенти для чіткого дотримання часових параметрів; за необхідності планового аналізу − фото-, аудіо-, відеоматеріали; маркери; план семінару, який студенти отримують заздалегідь і за ним готуються до заняття; бейджики, назви груп (часто студенти самі забувають, у якій групі чи ролі перебувають, та й викладачу за таких умов зручно керувати процесом роботи); указка; аркуші для нотаток, щоб посеред заняття студенти не витрачали час на виривання аркушів із зошита.

5. Стосовно системи оцінювання знань, умінь та навичок студентів у процесі виконання ними інтерактивних вправ, то доречно, в умовах впровадження кредитно-модульної системи навчання та оцінювання за 100-бальною шкалою, не відходити від наукових рекомендацій з цього приводу [1, с. 121–123]. Кожен викладач розробляє власні критерії оцінювання, тому радимо включити до їх переліку кількість балів за участь у обговоренні з наступним висловленням власної думки, ідеї тощо.

Отож, необхідна передусім переорієнтація наших навчальних цінностей і поглядів на побудову, структуру, хід та обсяг матеріалу, що планується використовувати на заняттях.

Якщо здійснювати правильний підхід до групування матеріалу курсу «Основи педагогічної творчості», то студенти у процесі його вивчення повинні навчитися великому переліку умінь та навичок, зокрема: аналізувати педагогічну проблему, ситуацію; висловлювати оцінні судження, у тому числі здійснювати процес взаємооцінювання та самооцінювання; здійснювати критичний аналіз педагогічних дій, ситуації; висловлювати власну думку щодо проблеми; організовувати роботу, спілкуватися, творчо співпрацювати у парах, групах, колективі; брати інтерв’ю, бо це − метод педагогічного дослідження; розробляти запитання за змістом опрацьованого матеріалу для одногрупників, викладача; порівнювати виконану чи запропоновану роботу; систематизувати та узагальнювати, формулювати підсумок.

Як бачимо, цей перелік повністю співпадає із рекомендованим змістом інтерактивного завдання [1], що й свідчить про доцільність використання ТСН на заняттях курсу «Основи педагогічної творчості». Матеріалом для опрацювання на занятті може бути: вислів (цитата); тези проаналізованої літератури; основні положення проаналізованого педагогічного досвіду; зміст педагогічної ситуації; теоретичні положення навчального матеріалу; фрагмент художнього або документального фільму; фрагмент художнього чи документального твору; фото-, аудіо-, відео матеріали тощо.

Обсяг статті не дозволяє висвітлити значну кількість аспектів використання технології ситуаційного навчання на заняттях курсу «Основи педагогічної творчості». Так, наприклад, поглибленого вивчення потребує питання використання методики опрацювання дискусійних питань.

Література:

1. Пометун О. І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посіб./ О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. − К.: Вид-во А.С.К., 2004. − 192 с.

2. Технології розвитку критичного мислення учнів/ Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; наук. ред., передм. О. І. Пометун. − К.: Вид-во «Плеяди», 2006. − 220 с.

ДАНІ ПРО АВТОРА

Назва конференції: «Досягнення вищої школи – 2013».

Сфера досліджень: «Педагогічні науки».

Секція: «Проблеми підготовки спеціалістів».

ПІП: Осадченко Інна Іванівна.

Уч. ступінь, звання, посада: доктор педагогічних наук, доцент кафедри виховних технологій та педагогічної творчості Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Умань (Україна)

Адреса: Осадченко Інна Іванівна, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, вул. Садова, 2, м. Умань, Черкаська обл., Україна, 20300

Тел.: +380995206754

E-mail: osadchenkoinna@rambler.ru