Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. філол. н., Данилюк Оксана Климівна,

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ВИВЧЕННЯ ОНОМАСТИКИ МАЙБУТНІМИ

ВЧИТЕЛЯМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Ономастика як наука про власні назви має важливе значення для формування лінгвальної, етнокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи.

Ономастика як розділ лінгвістики у школі не вивчається. Однак, матеріал підручників для початкової школи містить надзвичайно багато власних назв (антропонімів, топонімів). Аналіз програм загальноосвітніх шкіл переконує, що розділ «Лексика» ще недостатньо зорієнтований на вивчення лексем, що позначають власні назви та їх походження. Ознайомлення з етимологією слова, його значенням надасть змогу вчителеві не голими та абстрактними закликами звертатись до учнів, лозунговим спонуканням вчити рідну мову, а мудрістю самого слова виховувати потребу оволодівати нею, зуміє розкрити комунікативний зміст мовного навчання й виховання, орієнтований на вплив, дію та спілкування.

Формування ономастичних знань є важливою складовою в контексті виховання мовної особистості, її мовної здатності, мовотворчості, досконалого володіння мовними навичками і уміннями, сформованості у неї потреб пізнавати мовні явища.

Вивчення ономастики ґрунтується на відповідних методах. Вона має визначений предмет, завдання, є наукою, яка успішно розв’язує ці проблеми, тим самим допомагає у створенні цілісної картини памʼяток історії і культури минулого. Таким чином, ономастика повинна стати практичною річчю [2, с. 9].

Відомо, що у власних назвах знайшли відбиття різні сторони історії народу, їх творця – побут, заняття, виробництво, звичаї, світогляд, рослинний та тваринний світ тощо. У цьому відношенні власні назви служать допоміжними джерелами вивчення загальної історії народу. Особливо велике значення мають власні назви для вивчення лексичного багатства мови, оскільки в них нерідко «законсервовані» назви багатьох понять, предметів, які давно вийшли з ужитку або в минулому не засвідчені пам’ятками письменства. У власних назвах дослідник знайде надійний матеріал для вивчення діалектичних явищ (на різних мовних рівнях), міжмовних контактів тощо.

Власні назви людей (антропоніми) і географічні назви (топоніми) складають в кожній мові своєрідний шар лексики, який можна назвати ономастичним матеріалом, або просто ономастиконом. Як подає український словник мовних термінів, ономастика (від грецької onomastike – майстерність давати імена). Це розділ мовознавства, який вивчає будь-які власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування [3, с. 168].

Ономастична лексика на базі різних видів власних назв чи то окремих регіонів України, чи то певних хронологічних відрізків вивчалися у працях Д. Бучка, І. Желєзнак, О. Карпенко, Є. Отіна, П. Чучки, В. Шульгача та ін. Дані ономастики дозволяють реконструювати багатство української апелятивної лексики.

Вивчення лексики на позначення власних назв допоможе майбутнім учителям початкової школи мати доступ до джерел української духовності та культури, можливість постійно збагачувати духовне життя, утверджувати своє «я» в колективі і суспільстві, відчувати єдність з Українською державою, із землею, на якій вони живуть, з народом – творцем і носієм української мови.

Мета вивчення ономастики – подати відомості про українську ономастику як розділ мовознавчої науки, навчити студентів використовувати ономастичні знання у роботі з молодшими школярами. Завданнями є ознайомлення студентів із загальнотеоретичними питаннями ономастики; вивчення історії виникнення і функціонування власних назв в українській мові; з’ясування особливостей правопису, наголошування та відмінювання власних назв; дослідження використання власних назв у курсі початкової школи.

Зміст підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації лінгвокраєзнавчої роботи з ономастики визначається як варіативна частина до інваріантної загальнопедагогічної, культурологічної та ін., зазначеної в «Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)» та в Законі України «Про позашкільну освіту» [4–5].

Теоретична підготовка майбутніх учителів початкових класів у контексті лінгводидактики та лінгвокраєзнавства потребує відповідних знань. На думку Б. Ананьєва [1], «знання ніколи не існують самі по собі: вони завжди є елементами якоїсь діяльності (якихось умінь), дій». Він також вказує на те, що «без наявності досить повного переліку умінь спеціаліста здійснити кардинальну перебудову навчального процесу досить важко. В зв’язку з цим, створення переліку типових завдань для майбутнього вчителя даного профілю умінь – перший щабель сходження до схеми навчання, яка може забезпечити високу якість його підготовки до професійної діяльності» [1, с. 176].

На основі вищезазначеного можемо стверджувати, що формування ономастичних знань студентів є важливою складовою у системі лінгводидактичної підготовки майбутніх фахівців та проведенні лінгвокраєзнавчої роботи. Вивчення ономастики дозволить сформувати у майбутніх учителів початкових класів власну мотивацію до використання організаційних форм ономастичної роботи в майбутній педагогічній діяльності за рахунок усвідомлення гуманістичної, особистісно-орієнтованої, соціально-педагогічної та психологічної ролі ономастичних знань у вихованні національно-мовної особистості; допоможе залучити майбутніх учителів початкових класів до національно-культурних традицій рідного краю з урахуванням системи загальнолюдських цінностей та української культури, поглиблювати й систематизувати знання майбутніх учителів початкової школи про досвід і здобутки попередніх поколінь українців.

Водночас у подальших дослідженнях необхідно виокремити та охарактеризувати сучасні форми та методи вивчення ономастики майбутніми вчителями початкової школи.

Література:

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. – Л.: ЛГУ, 1968. – 336 с.

2. Бакуменко Л. А. Ономастика в школі: сучасне і майбутнє // Ономастика східних словя’н: Тези доповідей наукового семінару. – К., 1996. – С. 9.

3. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. –360 с.

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) // Зб. між. док. та норм.-прав. актів України з питань соц.-прав. захисту дітей (М-во юстиції України; редкол.: С. Р. Станік та ін. – 2-ге вид., допов. – К., 2001. – 448 с.

5. Закон України «Про позашкільну освіту» / Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХI століття. Кн. 3: Модернізація освіти // В. М. Литвин, В. П. Андрущенко та ін. – К.: Навч. книга, 2003. – С. 568–580.

Данные об авторе

Название конференции: «Достижения высшей школы - 2013».

Сфера исследований: «Педагогические науки».

Название секции: «Проблемы подготовки специалистов».

ФИО: Данилюк Оксана Климовна.

Уч. степень, звание, должность: кандидат филологических наук, доцент, зав. кафедрой филологии и методики начального образования Восточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, Украина.

Дом. адрес: ул. Балковская, 15, г. Луцк, Волынская обл., Украина, 43012

Тел.: (+38050)6346116

Е-mail: oksanadn@mail.ru