Педагогічні
науки/ 4.Стратегические
направления реформирования системы образования.
Д.
пед. н., проф. Максименко А. П.
Київський
національний лінгвістичний університет, Україна
Оцінювання
навчальних досягнень учнів і студентів
Одним із важливих складників навчального
процесу в закладах освіти є оцінювання рівня навчальних досягнень школярів і
студентів, яке засвідчує якість здобутих ними знань і вмінь. На всіх етапах
розвитку середньої і вищої шкіл, а особливо в часи демократичних запроваджень,
на чільне місце висувається питання пошуку ефективних шляхів здійснення
оцінювання. І в середніх, і у вищих навчальних закладах освіти оцінка
залишається фактично єдиним інструментом учителя чи викладача, який визначає
рівень засвоєння програмних дисциплін тими, хто навчається. Сьогодні в країні
склалася ситуація, коли по суті реально функціонує кілька шкал оцінювання
навчальних досягнень: на рівні середніх шкіл – дванадцятибальна шкала
оцінювання, на рівні вищих навчальних закладів, як правило, – чотирибальна
традиційна шкала оцінювання і літерна шкала ЕСТS. Застосування
цих шкал викликане різними чинниками розвитку освітньої системи.
У 2000 році в навчальних закладах
середньої ланки освіти почала діяти дванадцятибальна шкала (система) оцінювання
навчальних досягнень учнів. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України від 13.04.2011 р. №239 затверджено Критерії оцінювання
навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти.
Ці критерії реалізуються в нормах чотирьох рівнів досягнень: початковий,
середній, достатній і високий, за ними здійснюється оцінювання результатів
навчальної роботи учнів на уроках і вдома [3]. До цього часу в суспільстві
ведуться дискусії щодо необхідності запровадження дванадцятибальної системи
оцінювання, оскільки і в дорослих, і в більшості педагогів шкіл вона
корелюється (по три бали) із традиційною чотирибальною шкалою. Однак переваги
для вчителів-практиків є очевидними – з’явилася можливість більш
диференційовано і об’єктивно оцінювати навчальні досягнення учнів. Низька
диференційна здатність попередньої системи призводила до використання «+» і
«-», а також до певної необ’єктивності оцінювання [2,
c.71]. З іншого боку, не має
одностайної впевненості в тому, що дванадцятибальна шкала стала більш стимулюючою
за попередню у бік покращення якості набутих учнями знань і вмінь.
У цьому контексті достатньо цікавим є
зарубіжний досвід. З одного боку, у більшості розвинених країн світу, які мають
достатньо ефективні шкільні системи освіти, діє поточне оцінювання зі шкалами
більше ніж чотири бали. З іншого боку, кінцева ціль оцінювання – заохочення до пізнавальної
діяльності тих, хто навчається, та покращення якості освіти. Ефективною, на наш
погляд, є практика оцінювання успішності школярів у середніх закладах освіти
Фінляндії. Так, у фінських школах навчальну діяльність учнів не оцінюють у
балах чи оцінками до дванадцяти років. У початковій школі не проводиться жодних
іспитів. Кожен учень має розвиватися і прогресувати власним темпом. Оцінки
вважаються певною перешкодою на шляху здобуття учнями високоякісних знань.
Батьки одержують інформацію про успішність школяра два рази в рік, де не має
оцінок, а є лише описання його здобутків. Починаючи з початкової школи дітей
навчають робити самооцінку, розуміти власні здібності, мобілізовувати свої
ресурси задля досягнення хороших навчальних результатів. Оцінки в балах (від 4
до 10) з’являються лише в шостому класі. Повне незнання навчального
предмету оцінюється балом «4». Це означає, що школяреві необхідно знову пройти
даний курс навчання. Цифра «4» вибрана невипадково: у фінській системі
оцінювання в основній школі недопустиме приниження дитини за допомогою оцінки
«0». Різні бали відповідають певному рівню знань: 7 балів – середній результат,
8 балів – хороший результат і 9 балів – відмінний результат [1,
с. 128].
Логічним є принцип диференційованого
підходу до організації та здійснення контролю успішності учнів на різних етапах
навчання в середніх закладах освіти. Так, у фінській старшій школі проводяться систематичні
залікові заходи кожні шість тижнів навчання. Протягом кількох днів, у
залежності від навчального плану, з дев’ятої до дванадцятої
години учні виконують тестові завдання [1, с. 128].
На рівні вищих навчальних закладів у
сучасній українській системі освіти панує плюралізм щодо здійснення поточного
оцінювання навчальних досягнень студентів, що передбачено міністерськими
документами про організацію навчального процесу у ВНЗ. Вони мають право
запроваджувати власну систему поточного оцінювання. Однак слід пам’ятати, що
підсумкова атестація повинна фіксуватися у чотирибальній традиційній шкалі,
оскільки з цим пов’язані призначення стипендій, державна атестація, дипломні
роботи, видача дипломів з відзнакою тощо. Зрештою із традиційною системою
оцінювання пов’язані статистичні показники якості й абсолютної успішності. Усі
вищі навчальні заклади, з часу долучення держави до Болонського процесу,
повинні трансформувати підсумкові оцінки в європейську літерну шкалу. Окрім
цього рекомендовано використовувати стобальну накопичувальну систему, яка
зрозуміла для більшості країн світу. Однак вона не завжди є оптимальною і
зручною з точки зору практичного застосування, особливо у спеціалізованих ВНЗ,
де певна навчальна дисципліна може мати значну щотижневу кількість навчальних
годин. Прикладом таких навчальних предметів є перша та друга іноземні мови в
лінгвістичних університетах та на філологічних факультетах (відділеннях)
іноземних мов вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів
акредитації. У робочих навчальних планах на вивчення цих дисциплін відводиться
від 16 до 8 навчальних годин щотижня в залежності від року навчання.
Таким чином, з одного боку, вчорашні
школярі, які щойно стали студентами ВНЗ, зіштовхуються з системою оцінювання,
що значно відрізняється від шкільної. З іншого боку, спостерігається збільшення
навантаження на викладачів, які повинні вести кропіткий облік у стобальній
системі, трансформувати накопичені бали в оцінки за чотирибальною національною і
літерною європейською шкалами. Водночас виникає запитання щодо стимулюючої
функції запровадженої системи оцінювання, її сприяння покращенню якості
навчальних досягнень студентів, що повинно бути кінцевою метою діяльності учасників
навчального процесу – викладачів і студентів.
Література:
1. Бражник М.О. Особенности
оценивания в школьном образовании Финляндии / М.О. Бражник / Известия
Российского государственного педагогического
университета им. А.И. Герцена. – 2009, №102. – С. 126 –129.
2. Воронов
В.В. Современная система оценивания в средней школе / В.В. Воронов /
Ярославский педагогический вестник. – 2010, №2. – С. 71-74.
3. Про затвердження
Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі
загальної середньої освіти [Електронний
ресурс]. Режим
доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0566-11