Педагогічні науки/ 4.Стратегические направления реформирования системы образования.

Д. пед. н., проф. Максименко А. П.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів

Одним із важливих складників навчального процесу в закладах освіти є оцінювання рівня навчальних досягнень школярів і студентів, яке засвідчує якість здобутих ними знань і вмінь. На всіх етапах розвитку середньої і вищої шкіл, а особливо в часи демократичних запроваджень, на чільне місце висувається питання пошуку ефективних шляхів здійснення оцінювання. І в середніх, і у вищих навчальних закладах освіти оцінка залишається фактично єдиним інструментом учителя чи викладача, який визначає рівень засвоєння програмних дисциплін тими, хто навчається. Сьогодні в країні склалася ситуація, коли по суті реально функціонує кілька шкал оцінювання навчальних досягнень: на рівні середніх шкіл – дванадцятибальна шкала оцінювання, на рівні вищих навчальних закладів, як правило, – чотирибальна традиційна шкала оцінювання і літерна шкала ЕСТS. Застосування цих шкал викликане різними чинниками розвитку освітньої системи.

У 2000 році в навчальних закладах середньої ланки освіти почала діяти дванадцятибальна шкала (система) оцінювання навчальних досягнень учнів. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 р. №239 затверджено Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти. Ці критерії реалізуються в нормах чотирьох рівнів досягнень: початковий, середній, достатній і високий, за ними здійснюється оцінювання результатів навчальної роботи учнів на уроках і вдома [3]. До цього часу в суспільстві ведуться дискусії щодо необхідності запровадження дванадцятибальної системи оцінювання, оскільки і в дорослих, і в більшості педагогів шкіл вона корелюється (по три бали) із традиційною чотирибальною шкалою. Однак переваги для вчителів-практиків є очевидними – з’явилася можливість більш диференційовано і об’єктивно оцінювати навчальні досягнення учнів. Низька диференційна здатність попередньої системи призводила до використання «+» і «-», а також до певної необ’єктивності оцінювання [2, c.71]. З іншого боку, не має одностайної впевненості в тому, що дванадцятибальна шкала стала більш стимулюючою за попередню у бік покращення якості набутих учнями знань і вмінь.

У цьому контексті достатньо цікавим є зарубіжний досвід. З одного боку, у більшості розвинених країн світу, які мають достатньо ефективні шкільні системи освіти, діє поточне оцінювання зі шкалами більше ніж чотири бали. З іншого боку, кінцева ціль оцінювання – заохочення до пізнавальної діяльності тих, хто навчається, та покращення якості освіти. Ефективною, на наш погляд, є практика оцінювання успішності школярів у середніх закладах освіти Фінляндії. Так, у фінських школах навчальну діяльність учнів не оцінюють у балах чи оцінками до дванадцяти років. У початковій школі не проводиться жодних іспитів. Кожен учень має розвиватися і прогресувати власним темпом. Оцінки вважаються певною перешкодою на шляху здобуття учнями високоякісних знань. Батьки одержують інформацію про успішність школяра два рази в рік, де не має оцінок, а є лише описання його здобутків. Починаючи з початкової школи дітей навчають робити самооцінку, розуміти власні здібності, мобілізовувати свої ресурси задля досягнення хороших навчальних результатів. Оцінки в балах (від 4 до 10) зявляються лише в шостому класі. Повне незнання навчального предмету оцінюється балом «4». Це означає, що школяреві необхідно знову пройти даний курс навчання. Цифра «4» вибрана невипадково: у фінській системі оцінювання в основній школі недопустиме приниження дитини за допомогою оцінки «0». Різні бали відповідають певному рівню знань: 7 балів – середній результат, 8 балів – хороший результат і 9 балів – відмінний результат [1, с. 128].

Логічним є принцип диференційованого підходу до організації та здійснення контролю успішності учнів на різних етапах навчання в середніх закладах освіти. Так, у фінській старшій школі проводяться систематичні залікові заходи кожні шість тижнів навчання. Протягом кількох днів, у залежності від навчального плану, з девятої до дванадцятої години учні виконують тестові завдання [1, с. 128].

На рівні вищих навчальних закладів у сучасній українській системі освіти панує плюралізм щодо здійснення поточного оцінювання навчальних досягнень студентів, що передбачено міністерськими документами про організацію навчального процесу у ВНЗ. Вони мають право запроваджувати власну систему поточного оцінювання. Однак слід пам’ятати, що підсумкова атестація повинна фіксуватися у чотирибальній традиційній шкалі, оскільки з цим пов’язані призначення стипендій, державна атестація, дипломні роботи, видача дипломів з відзнакою тощо. Зрештою із традиційною системою оцінювання пов’язані статистичні показники якості й абсолютної успішності. Усі вищі навчальні заклади, з часу долучення держави до Болонського процесу, повинні трансформувати підсумкові оцінки в європейську літерну шкалу. Окрім цього рекомендовано використовувати стобальну накопичувальну систему, яка зрозуміла для більшості країн світу. Однак вона не завжди є оптимальною і зручною з точки зору практичного застосування, особливо у спеціалізованих ВНЗ, де певна навчальна дисципліна може мати значну щотижневу кількість навчальних годин. Прикладом таких навчальних предметів є перша та друга іноземні мови в лінгвістичних університетах та на філологічних факультетах (відділеннях) іноземних мов вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. У робочих навчальних планах на вивчення цих дисциплін відводиться від 16 до 8 навчальних годин щотижня в залежності від року навчання.

Таким чином, з одного боку, вчорашні школярі, які щойно стали студентами ВНЗ, зіштовхуються з системою оцінювання, що значно відрізняється від шкільної. З іншого боку, спостерігається збільшення навантаження на викладачів, які повинні вести кропіткий облік у стобальній системі, трансформувати накопичені бали в оцінки за чотирибальною національною і літерною європейською шкалами. Водночас виникає запитання щодо стимулюючої функції запровадженої системи оцінювання, її сприяння покращенню якості навчальних досягнень студентів, що повинно бути кінцевою метою діяльності учасників навчального процесу – викладачів і студентів.

Література:

1.     Бражник М.О. Особенности оценивания в школьном образовании Финляндии / М.О. Бражник / Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – 2009, №102. – С. 126 –129.

2.     Воронов В.В. Современная система оценивания в средней школе / В.В. Воронов / Ярославский педагогический вестник. – 2010, №2. – С. 71-74.

3.     Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0566-11