Рожков Юрій Григорович
НУБіП України
Антивоєнний пафос у творах
Е. –М. Ремарка
XX століття увійшло в історію не лише як пора
визначних звершень і досягнень у різних сферах людської діяльності, а й як
епоха жорстоких воєн, що вплинули на розвиток суспільства. Невипадково, що темі
антигуманної сутності війни присвячено чимало літературних творів у різних
країнах світу.
Вагому частину творчого доробку
німецького письменника Еріха-Марії Ремарка
(1898-1970) становлять твори про трагедію «втраченої генерації»
(покоління молодих людей, які стали жертвами безглуздої Першої світової
війни): «На Західному фронті без змін» (1929), «Повернення» (1931), «Три
товариші» (1937), «Чорний обеліск» (1956). А такі його романи, як «Життя у
позику» (1959), «Ніч у Лісабоні» (1962) і «Тіні в раю» (1971), присвячені темі
страждань і поневірянь німців-емігрантів у роки Другої світової війни.
Антимілітаристське та антифашистське спрямування мають романи письменника
«Тріумфальна арка» (1946), «Іскра життя» (1952), «Час жити і час помирати»
(1954). Усі його твори об'єднує пафос ненависті до війни, її жахів, віра в
торжество людського духу, перемогу над мерзенним світові зла.
Романи «На Західному фронті без змін»,
«Повернення» і «Три товариші» — це своєрідна трилогія про долю «втраченої
генерації». У романі «На Західному фронті без змін» автор змальовує моторошні
звуки бою і неймовірну тишу перед ним, показує людину з її страхом,
стражданнями і переживаннями. У жорстокій битві немає переможців і
переможених, а є тільки жертви. Розкриваючи жахливу безглузду сутність кривавої
бійні, Ремарк в експресіоністській манері, часом навіть натуралістичне, змальовує
її будні. Смерть тут іноді жаданіша від життя, проте герої Ремарка за будь-яких
обставин зберігають даровану Богом силу духу, яка не дозволяє їм перетворитися
на звіра, допомагає зберегти в собі Людину.
Долю колишніх фронтовиків після війни
змальовано в романі «Повернення». Страхітливою і потворною постає перед героями
твору повоєнна дійсність. Розпач, відчай, страх перед жалюгідним існуванням
огортають душі тих, що вижили в пеклі війни. Дружба, що берегла під час
лихоліття, у мирний час вже не має того значення для колишніх фронтовиків.
Декого з них не полишає відчуття страху і самотності, що призводить часом до
самогубства, а деякі стають покидьками суспільства. Та все ж роман пройнятий
оптимізмом: людина, незважаючи на жахи війни, не втрачає віри в торжество
добра.
Головний герой роману «Тріумфальна
арка» лікар Равік у пошуках мети життя творить добро для людей, не замислюючись
над тим, що це є обов'язком кожного. Без віри в доброту людської душі
втрачається опора в розхитаному війною світі.
Життя людини — це наче спалах серед
вічності буття, — таку думку висловлює Ремарк у романі «Іскра життя». Цей твір
розповідає про страждання, поневіряння в'язнів фашистського концтабору, про
велич людини, яка навіть у нестерпних умовах зберегла свою гідність.
Процес очищення душі від гріхів
минулого, усвідомлення власної причетності до злодіянь фашистів виявляється
тяжким і болісним для солдата вермахту, головного героя роману «Час жити і час
помирати». На прикладі його долі автор висвітлює проблему історичної розплати,
спокути німецького народу перед людством, проблему національної самосвідомості.
Письменник відверто говорить про страшні злочини фашистів проти людства, тому
що тільки правда зможе допомогти німецькому народові усвідомити власний гріх
перед світом. І Ремарк вірить у свій народ, у те, що він знайде сили скинути з
себе облуду фашизму, адже зло не може довго жити, і йому настає «час
помирати».
З-поміж творів Еріха Марії Ремарка на
антивоєнну тему вирізняється роман «Три товариші», в якому письменник розглядає
проблему «війна і людина» в нетрадиційному для нього дусі. Автор переносить
свою увагу з «втраченої генерації» взагалі на конкретну людину з цієї
генерації— розтоптану, занапащену війною, але не зламану духовно.
«Три товариші» — роман теж про війну,
але вже ту, яку ведуть колишні фронтовики з жахливою дійсністю міжвоєнних
десятиліть, війну особисту — зі своїм «я». Автор глибоко проникає в душу
колишнього соддата-фронтовика, світ його переживань. Жертви війни, колишні
фронтовики, прагнуть знайти своє місце в цьому жорстокому світі.
У центрі твору— розповідь про життя
трьох товаришів-фронтовиків під час економічної розрухи та інфляції. Хоч у
«Поверненні» Ремарк зобразив руйнування фронтового братерства, він не втратив
віри в цей осередок людяності й добра, бо знав: той, хто бачив смерть, навчився
цінувати життя. Трьох героїв — Роберта Локампа, Отто Кестера і Готфріда Ленца —
пов'язує глибока чоловіча дружба, яку вони зберегли з окопних часів. Вони
всіляко намагаються вижити у світі злиднів, морального бруду, лицемірства. Тому
роман «Три товариші» став гімном міцній чоловічій дружбі, яка допомагає вижити
в хиткому повоєнному світі.
Література:
1.
Куцевол О.М. Методи навчання на уроках зарубіжної літератури в середніх
класах // Всесвітня література
та культура в серед. навч. закл.України. – 2001. – № 12. – С. 2-11.
2.
Ладыженская Т.А.
Устная речь как средство и предмет обучения. – М.: Флинта; Наука, 1998. – 134
с.
3.
Література. Російська та зарубіжна. Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання. Інтегрований
курс. 5–12 класи. – К.: Видав. дім «Букрек», 2005. – 40 с.