Філологічні науки/ Риторика і стилістика

викладач Теленик О.С.

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Стилістична функція авторського неологізму

Стилістичний контекст - поняття специфічне, не тотожне контексту в лінгвістичному розумінні. Це фон, на якому виникає експресія того чи іншого елементу. Такий контекст ще недостатньо досліджений і вимагає подальшого дослідження. На необхідність розробки стилістичного контексту вказують багато авторів. Різні погляди на різновиди стилістичного контексту викладаються у статті І. В. Арнольд і І. А. Баннікової «Лінгвістичний і стилістичний контекст», де намічаються контури можливого вирішення питання про стилістичному контекст на прикладі аналізу 61-го сонета Шекспіра [2, с. 155].

У цій статті застосовується поняття стилістичного контексту М. Ріффатера. В основі його контекстологічної концепції лежить теоретико-інформаційний підхід. Для письменника література є каналом передачі інформації, стосовно якого читач буде безпосереднім приймачем переданої інформації. Стохастичні властивості мовлення можуть викликати поверхневе читання, пропускання багато чого з того, що містить текст. Для того, щоб мобі лізувати увагу читача, текст повинен містити елементи непередбачуваності, що привертають увагу читача своєю несподіваністю та оригінальністю. Саме ці елементи найбільш інформативні, емоційно заряджені. Вони виконують роль сигналу при передачі найбільш важливих для автора моментів повідомлення. Звідси випливає і визначення стилю, за Ріффатером . Стиль, на його думку, це підкреслення і виділення емоційно-заряджених елементів. Для виділення емоційно-заряджених, оригінальних елементів необхідний фон, що складається з елементів звичайних, «банальних». Отримати на тлі «банального» створює ефект «обманутого очікування» [4, с. 48]. Таким фоном покликаний служити контекст.

Зрозуміло можна говорити про обмеженість методу Ріффатера, про застосовність його лише до вузлів тексту, насиченим лише непередбачуваними елементами. І все-таки застосовність його до сегментів контексту, найбільш інформативно-навантаженим, може дати цікаві результати.

Стилістичний контекст у розумінні Ріффатера - відрізок літературного тексту, перерваний елементом, який має властивість непередбачуваності стосовно даного тексту і складає з ним контраст, створюючи, той чи інший стилістичний прийом. Контраст виникає внаслідок дії принципу «обманутого очікування» [5, с. 112].

За Ріффатером, ефект «обманутого очікування» створюється не відступом від загальномовних норм, а відступом від - контексту, структура якого зосереджена таким чином, що в читача викликає очікування. Першопричина стилістичного ефекту укладена в елементах з низькою передбачуваністю, закодованих в одній або декількох безпосередньо-складових; інші складові, що роблять цей контраст можливим, утворюють контекст. Таким чином, стилістичний ефект створюється не одним елементом, що має властивість сигналу, а контрастом, створюваним елементом на тлі контексту, де всі елементи передбачувані.

Необхідно встановити специфіку мікро і макро контексту авторського неологізму для визначення його стилістичної функції в контексті художнього твору, тому, що «під стилістичної функцією розуміється залежність емоційної, експресивно-образної, оціночної інформації від структури художнього тексту».

Почнемо контекстологічного аналізу авторського неологізму з встановленням специфіки його мікроконтекста. Оскільки бінарна опозиція, членами якої є мікроконтекст і елемент непередбачуваний стосовно нього в разі авторського неологізму ця опозиція повинна виглядати так - мікроконтекст , що містить слова загальномовного запасу: слово, відсутнє в мові, тобто неологізм. У цьому випадку неологізм можна розглядати як маркований член опозиції. Під маркування в даному випадку розуміється наявність додаткової інформації у одного із членів опозиції. Той факт, що елемент невідомий мові пов'язаний із збільшенням інформації, випливає з положення теорії інформації про те, що передача найбільшої кількості відомостей - за деяких обмежувальних умов за яких здійснюється потужність сигналу. Як показує аналіз неологізмів у порівнянні з загальномовної нормою, неологізм служить досить потужним сигналом завдяки своїй структурній незвичності, яка створюється порушенням валентності словотворчих елементів, які приймають участь в утвренні неологізму. Саме ця незвичайність привертає увагу читача на стадії виділення неологізму. Навіть поза реалізації в контексті неологізм може виконувати роль сигналу. І все-таки контрастність неологізму по відношенню до слів загальновідомим підкреслюється контекстом-фоном. Таким фоном, виокремлюючи контрастність непередбачуваного елементу, по Ріффатеру, повинен бути мікроконтекет. Необхідно визначити його специфіку для конкретного стилістичного прийому, заснованого на застосуванні авторського неологізму. Наведемо нище приклад:

Whenever I behold an asp

I can't suprass a startled gasp

I do not charge the asp with matricide

But what about his Cleopatrlcide.

У цьому прикладі неологізм ускладнений своєрідною асоціацією посиланням на самогубство Клеопатри, що дозволила вжалити себе змії. Перша частина слова - ім'я Клеопатра, друге - suicide. Наявність в контексті matricide дозволяє читачу згадати patricide, suicide і підказує значення нового слова Cleopatricide - «клеопатровбивство».

Другий компонент може не звучати в контексті, попереджуючи появу неологізму, але він може звучати в контексті, як «побічна мелодія», навіяна присутністю якихось фраз або слів, допомогаучи зрозуміти значення новостворень. Подібний випадок введення неологізму представляє наступний приклад:

I am happily agog over their funerals which are

always satisfactorily followed by exkumerals.

But I can't understand why so many of them

carry their copyright lines in Roman numerals.

Ці рядки висловлюють комічне обурення з приводу того, що в книгах часто зустрічаються римські цифри, які абсолютно неможливо прочитати людині, яка не має класичної освіти. Труднощі прочитання їх можна прирівняти до труднощів, зв'язаних з ексгумацією. Введено неологізм exhumerals. Так автор називає римські цифри. Слово є складанням exhume, відсутнього в контексті, але одержаного з підтексту і існуючого numerals, з яким неологізм римується.

Неважко помітити, що у випадку з малими формами комічної поезії неологізм поміщений в кінці рядка і утворює яскраве евфонічне пляму. Увага читача не тільки затримується, але і концентрується на ньому. Тут досить важлива роль рими, що привертає увагу до неологізму. Рима об'єднує неологізм з мікроконтекстом, що містить опорні слова або інші слова, які допомагають прочитати неологізм. Читач зіставляє нове слово, якого немає у мові з вже наявним, що римується неологізмом. Порівнюючи їх, читач бачить відоме слово надто спотвореним. Так контекст активно сприяє реалізації комічного ефекту. В даному випадку можна говорити про конвергенцію (рима і вживання авторського неологізму), розрахованих на створення комізму. Ця конвергенція дуже характерна для пародійної поезії (наприклад О. Неша) [1, с. 79].

Наступні рядки написані у формі так званого макаронічного вірша, де комедійний ефект виходить завдяки нарочитого насиченню його іноземними словами.

Sie die Cocoa. Cuties, mitaus noddingsan

Hier a Lief, da Lief.

Hinten a coral Reef.

Das iss doch kein Climate for a

mittelaged Mann.

Жартівливий неологізм mittelaged, в утворенні якого беруть участь англійське слово aged і німецьке mittei, є наслідуванням англійському слову middleaged. Вживаючи mittelaged Mann, автор має на увазі Гогена, який виїхав на Таїті в середньому віці і якого вбив клімат Таїті. Те, що мова йде про Гогена, з'ясовується не тільки з підтексту, але і з назви [3, с. 113].

У всіх розглянутих прикладах стилістичний ефект стимулюється авторським неологізмом. Контраст нового слова і контексту створюється опозицією неологізму і мікроконтексту, слова, яке відноситься до загальномовного запасу. Контраст ще більш посилюється в тому випадку, коли мікроконтекст містить опорні для утворення неологізму слова. Цей неологізм заснований на введенні комічного авторського неологізму, який створює різні іронічні ефекти. Мікроконтекст, як виявляється з наведених прикладів, неможливо обмежити синтаксичними рамками. Цим він і відрізняється від суто лінгвістичного контексту. Подібний неологізм, заснований на вживанні авторського неологізму, є лінгвістичної схемою побудови комічного образу.

Стилістичний потенціал неологізму створюється необхідністю поєднання його елементів. Внаслідок цього він може розглядатися як сигнал особливого роду, мобілізуючий увагу читача. Для того, щоб був сприйнятий цей особливий сигнал, він повинен контрастувати з фоновим кодом, що складається з звичного для даного коду сигналів, слів загальномовного запасу, до числа яких неологізм не входить.

Література

1. Н.Н. Амосова Основы английской фразеологии. Автореферат докт.
дисс, Л., 1963, стр. 28.

2. Г.В. Колшанский. О природе контекста. ВЯ, 1D5.9, № 4.

3. И. В. Арнольд и И. А. Банникова. Лингвистический и

стилистический контекст. «Стиль и контекст». Л., 1972.

4. Критика метода Риффатера давалась в следующих статьях: И. В. Арнольд и И.А. Банникова. Лингвистический и стилистический
контекст, «Стиль и контекст», Л., 1972.

5. M. Riffaierre. Stylistic Function. Proceedings of the Ninth Con
gress, Cambridge, 1962, p. 318