Філологічні науки/ 4.Синтаксис:

структура, семантика, функция.

К.філол.н. Томусяк Л.М.

Чернівецький національний університет ім.Юрія Федьковича

Комунікативний зміст речень з дуплексивами

         Комунікативний зміст речення пов’язаний безпосередньо з комунікативною структурою речення-висловлення. На вимогу процесу спілкування у різних умовах комунікації речення створюється щоразу заново. “Модель речення є своєрідною абстракцією, поєднанням взаємопов’язаних синтаксичних форм. Проте за умови функціонування речення в певному контексті чи конситуації можна спостерігати за певними змінами у значенні окремих компонентів речення” [ 1, с.387]. Таким чином, можна твердити про різну комунікативну семантику речення залежно від умов і мети спілкування, а також від актуалізації тих чи інших компонентів речення.

        Предметом нашого дослідження є комунікативна семантика  речень, що містять компоненти з подвійним синтаксичним зв’язком – дуплексиви.

Комунікативна модель співвідносить зміст речення з дійсністю, але, на відміну від номінативної, семантичної моделі, з погляду мовця-слухача. Змістом темо-рематичної організації висловлення є надання окремим значимим елементам речення певної комунікативної ваги, тобто актуалізація тієї чи іншої інформації. Як відомо, конститутивними елементами комунікативної  структури речення вважаються «тема» та «рема». Тема - вихідна частина висловлення, дане, відоме з попереднього контексту, рема становить ядро, комунікативний центр повідомлюваного, нове, те, що повідомляють про тему.

Розглянемо комунікативну організацію  висловленнь, що містять у своїй структурі дуплексиви. Зазначимо, що погляди на поняття дуплексивів різняться у лінгвістичній літературі. Ми розглядаємо дуплексиви як “окремий неприслівний поширювач речення, що залежить одночасно від імені (підмета чи прямого об’єктного поширювача) й дієслова (присудка) і пов’язаний з ними двобічним синтаксичним зв’язком – тяжінням” [2, c.13].

У реченнях з дуплексивами здебільшого прямий порядок слів, а дуплексив займає кінцеву позицію, а отже, він є інтонаційно виділюваним. Напр.:  Смерть приходить / непрошена.... (Марко Вовчок); Марічка сиділа / мов нежива (І.Франко).

        При емоційно позначеному експресивному варіанті  мовлення розташування компонентів з подвійним синтаксичним зв’язком й інтонаційна структура речення помітно змінюються: якщо члени конструкції піддаються інверсії, тобто обмінюються місцями, то член, який несе сильніший наголос, забирає його з собою. Тоді сильніший наголос виявляється на початку конструкції, а слабший - в кінці. Напр.: Здичавленою, відлюдкуватою / росла (О.Гончар); Не мстивою і не жорстокою він знав її, а швидше заздрісною (М.Матіос).

        Як показують наші спостереження, у реченнях з дуплексивами - чітко фіксований порядок слів. Стилістично нейтральним є висловлення, у якому таке розташування граматичних компонентів: підмет + присудок + дуплексив (в односуб’єктних моделях), як-от: Ольга сиділа як зв’язана, нерухома, перестрашена (І.Вільде);  або підмет + присудок + прямий об’єктний поширювач + дуплексив (у двосуб’єктних моделях), напр.:  Турки ще й сьогодні звуть її Хуррем (П.Загребельний). Дуплексив регулярно займає у реченні кінцеву позицію. Кінцева позиція дуплексива не може пояснюватися експресивністю побудови, оскільки експресивності не властиве регулярне відтворення у мові. Крім того, у реченнях зазначеного типу немає особливої експресивності. Розташування компонентів визначається в них не експресією, а композиційно-смисловими потребами: порядок слів служить засобом вияву особливого подвійного синтаксичного зв’язку - тяжіння, а також засобом відмежування дуплексивних конструкцій від подібних до них структур, наприклад, із звичайним означальним поширювачем. У стилістично нейтральних висловленнях дуплексив є інтонаційним центром, актуалізованим компонентом висловлення, і основними засобами актуалізації виступають тут подвійний синтаксичний зв’язок,  порядок  слів та форма орудного відмінка. Дуплексив вносить у речення нову інформацію і завжди входить до складу реми. Метою висловлення, у складі якого є дуплексив, при стилістично нейтральному розташуванні слів є повідомлення про ознаку, властивість або якість вже відомого суб’єкта чи об’єкта, і ця ознака супроводить дію, виражену основним предикатом: В цю землю приведено її // рабинею (П.Загребельний); Та думка зробила Інесу // покірно-безвільною (Ю.Збанацький).

        Роль дієслова у дуплексивних структурах не можна звести до зв’язкової: дієслово зберігає своє лексичне значення. Однак не можна не помітити, що дієслово при наявності другого предиката виявляється у слабшій структурно-семантичній позиції, ніби включаючись у рамку ознакового речення, майже поглинаючись нею. Тому у тих конструкціях, де дуплексив займає не кінцеву позицію (як-от: Мати молодою вмерла (Ольга Кобилянська); Таким і запам’ятала Маркіяна Стеха в останній день перед хворобою (Г.Тютюнник)), ремою речення, новим, логічно виділеним, актуалізованим компонентом залишається дуплексив, а не дієслівний предикат.

Можливості актуального членування у розглядуваних конструкціях, таким чином, обмежені і визначені заздалегідь – семантико-синтаксичною структурою речення.

У конструкціях з дуплексивами зрідка спостерігаємо і експресивний порядок компонентів, коли дуплексив займає будь-яку, не кінцеву позицію. У таких випадках він здебільшого  не змінює свого призначення - виконувати роль реми у висловленні. Пор.:І як дикунка, // стомленою падала, [і знемагала на мульких корчах]... (В.Стус); -Я вам, мамо, ведмедя на мотузку // живого приведу ... (І.Багряний).

У тих випадках, коли дуплексив входить до складу теми (що буває надзвичайно рідко), він не несе на собі логічного наголосу: В благім кожушку партизана-бійця // Брела і Світлана в снігу (І.Нехода); Найкращою рибою дід вважав // линину (О.Довженко). Висловлювання з дуплексивом-темою є нетиповими для речень вказаного типу і тому завжди експресивні.

Таким чином, у результаті спостережень над комунікативною будовою речень з дуплексивами можна твердити, що вони становлять окремий комунікативний тип семантично ускладнених речень, де так звана прихована чи згорнута предикативність є актуалізованою. Специфіка актуального членування речень з дуплексивами полягає в тому, що ремою, тим, власне, задля чого будується такого типу висловлення, виступає дуплексив. Дуплексив оформляє супровідну інформацію про ознаку граматичного предмета, передає повідомлення про стан суб’єкта чи об’єкта, який супроводить дію (цим дуплексив відрізняється від напівпредикативних конструкцій, що теж містять згорнуту предикацію, однак завжди виражають не супровідну інформацію, а додаткову). Дуплексив є метою висловлення, його комунікативним центром. У тих випадках, коли дуплексив входить до складу теми, висловлення має експресивний характер і виконує інше, не  пряме  комунікативне завдання.

Література

1.     Гуйванюк Н.В. Слово – Речення – Текст : Вибр. праці / Н.В. Гуйванюк. –  Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 664 с.

2.     Томусяк Л.М. Семантико-синтаксична організація речень з дуплексивами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Людмила Томусяк. – Івано-Франківськ, 1999. – 22с.