Особливості
вживання прийменникових конструкцій
Згідно
з комунікативно-діяльнісним підходом до вдосконалення рідної мови, на який орієнтують чинні освітянські
програми, вищі навчальні заклади мають
забезпечити формування мовної особистості — людини, яка вільно й легко
висловлюється з різноманітних питань, виявляє високий рівень мовленнєвої
культури, дбає про якість свого мовлення та його вдосконалення.
Розвинене мовлення сучасної молодої людини неможливе без оволодіння арсеналом засобів мови та
вміння правильного й комунікативно доцільного використання їх. Успіх
комунікації залежить від обґрунтованого вживання усіх мовних засобів, одні з
яких служать для передачі змісту висловлювання, інші забезпечують його смислову
єдність, служать засобом оформлення висловлювання. Серед останніх важлива роль
у комунікативній структурі мовлення належить прийменникам.
Навіть без спеціальних обчислень можна на звичайному
тексті, газетному чи художньому, виявити, що прийменникові конструкції
складають майже половину словосполучень, адже прийменники служать одним із
найголовніших засобів вираження синтаксичних відношень між словами: просторових
(росте в полі, йде до хати, книжка на столі); часових (з того часу,
під час сесії, за п’ятнадцять хвилин дванадцята година, завдання на тиждень); причинових (плакати від болю, дякуючи вам, з
огляду на обставини, внаслідок неврожаю); об’єктних (взятися за роботу, додати до суми, одягти на голову);
відношень мети (піти по воду, прийти на поміч, залишити про всяк випадок,
заради життя); способу дії (сказати по правді, зробити з охотою) тощо.
З різними прийменниками та сама форма іменника може
означати різні відношення поняття чи предмета до дійсності, впливати на зміст
вислову, наприклад, стояти перед
столом, святкувати за столом, пройти поза столом, сховатися під столом, висить
над столом, покотилося попід столом та ін.
Складені прийменники типу на думку, на наш погляд, з
точки зору, за повідомленням, зважаючи на сказане, які за своєю природою
сприяють логічній послідовності викладу змісту наукової інформації, характерні
для наукового стилю. У мові ділових паперів також є набір усталених
прийменникових сполучень, покликаних обслуговувати адміністративно-виробничі
ситуації: по лінії, з боку, в напрямку, з метою, до уваги, у зв’язку з тим,
з огляду на те, з приводу тощо.
Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто
врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не
самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони
утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові
форми синонімічні безприйменниково-відмінковим
Прийменники, для,
з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім'я передають відношення мети.
Нейтральний прийменник для є домінантою цього синонімічного ряду, він
уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності і
використовується в офіційно-діловому та науковому стилях. Для офіційно-ділового
мовлення характерний прийменник на предмет. Прийменники задля, ради, заради, в
ім'я, в інтересах реалізують відтінок присвяти, що обов'язково має
враховуватися при їх використанні. Із словом заходи на позначення мети вживаються прийменники щодо, до, для. Найширше використовуються
конструкції з прийменниками щодо, до:
заходи щодо зміцнення дисципліни, заходи до поліпшення умов праці. Сполучення
іменника заходи з прийменником по (заходи по вихованню, заходи по охороні) не
відповідає літературній нормі.
Паралельно вживаються конструкції: на ту пору — в ту пору, за всіх часів — в усі часи, за давніх часів —
у давні часиі.
Синонімічними зв'язками
об'єднуються прийменники що виражають
просторові відношення: біля — близько —
коло — поряд (з) — поруч (з), край — кінець, обіч — обабіч — збоку — побіч .
Синонімічний ряд утворюють прийменники,
що передають відношення відповідності:
відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з, у світлі, у дусі, у розрізі.
Всі наведені прийменники характерні для офіційно-ділового мовлення.
Прийменникам стосовно,
стосовно до, що вирізняються відтінком книжності, надається перевага у
науковому й офіційно-діловому мовленні.
Для українського ділового мовлення важливе правильне
вживання прийменника по, особливо
тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Під час
перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються
цілим рядом конструкцій з різними
прийменниками або прийменник
випускається.
Наведемо російські конструкції
з прийменником по та їх українські
відповідники.
Позначення шляху руху або місця, де відбувається дія:бегать по
стадиону | бігати по стадіону; идти по
тропинке | йти стежкою; подниматься по лестнице
| підніматися сходами.
Позначення напрямку: идти по ветру | йти за вітром; пльгть по течению | пливти за течією; по дороге | дорогою.
Позначення способу називання: називать по фамилии |
називати за прізвищем
називать по имени и отчеству | називати на
ім 'я і по батькові.
Позначення причини: отпуск по болезни |
відпустка через хворобу; по ошибке | через помилку; по недоразумению | через
(з) непорозуміння.
Позначення мети: визвать по делам служби
| викликати у службових справах; комиссия по составлению резолюции | комісія для складання резолюції;.
Позначення понять, що окреслюють певне коло знань, галузь науки,
діяльності, спеціальності тощо: специалист по
микробиологии | фахівець з (у галузі)
мікробіології; работать
по технической части | працювати в галузі техніки; дежурний по зтажу | черговий по
поверху.
Позначення якості, властивості, відношення: важний по
значению | важливий за значенням; большой по обьему | великий за
обсягом.
Позначення часових відношень: по истечении срока | після закінчення строку.
Позначення засобу зв 'язку: послать по почте |
послати по пошті (поштою)).
Позначення відповідності: по инициативе | з ініціативи; по приказу | за наказом (згідно з наказом); по поручению | за дорученням; по заказу | на замовлення.
У словосполученнях із прийменниками виявляється і своєрідна національна
специфіка мови. Так, щоб висловити мету дії, в українській мові треба вживати
конструкції з прийменником по: піти по воду (а не за водою); щоб означити вид діяльності, усталилося вживання
прийменника з, а не по: майстер спорту з веслування, заступник ректора з навчальної частини та ін. Отже, прийменник — це один із засобів мови, ефективне
засвоєння якого допомагає оволодіти правильним, комунікативно доцільним
українським мовленням. Коли наявність у мовленні молодого спеціаліста розмаїття
повнозначних частин мови свідчить про його багатство, красу, виразність, то
вживання прийменників виявляється у забезпеченні таких якостей мовленнєвої
культури, як точність, чистота, граматична правильність, виразність,
логічність, послідовність
Література:
1.
Антоненко-Давидович Б. Як ми
говоримо. — К.: Либідь, 1991.
2.
Бабич Н. Д. Основи культури
мовлення. — Львів: Світ, 1990.
3.
Ботвина Н. В.
Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.: Артек,1999.