Фразеологія
останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу
дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком
зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури,
звичаїв, побуту, моралі, болю і гніву, прагнень і сподівань народу, одним із
найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя. .
Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою.
Немає
такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались
усталеними зворотами. У фразеологізмах
виражаються явища розумової діяльності :“Ламати голову”, “Сушити мозок”, “Перебирати в пам'яті”; психічного стану: “Бути на сьомому небі”, “Сам не свій”, “Руки опустити”, “На дибки ставати”; взаємин між людьми : “Посадити в калюжу”, “Давати прочухана”, “Носити камінь за
пазухою”; стану людського організму: “Носом клювати“, “Зуб на зуб не
попадає”;, дається оцінка людей, явищ, дій: “Ні риба, ні м'ясо”, “На розум не багатий”, “Як сніг на голову”. та інші. Серед українських фразеологізмів
є традиційні формули -– власне українські: “На городі бузина, а в Києві дядько”,
“Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса”; образні порівняння: “Старий,
як світ”; “Чистий, як сльоза”; доброзичливі побажання: “Великий рости”; “Будь
здорова, як вода, а багата, як земля” тощо. Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які
також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні
сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне,
висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать. Наприклад: “Мир та лад – великий клад”, “Правда кривду переважить”, “Не місце красить людину, а людина місце”, “Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться”.
Ряд
фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної
народної творчості: “Не до солі”, “Вийшов пшик”, “На вербі груші ростуть”. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим
життям, людьми, природою: “Жувати жуйку”, “Розправляти крила”, “Скриготати зубами”, “Задирати носа”.
Про людину, що добре знає
свою справу, кажуть: “Він на цьому ділі собаку з'їв” .А трапиться незугарний
працівник, який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: “Зробив із
лемеша швайку”, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже
забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності.
Основним,
невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві
влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і
поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів
виробничо-професійного походження.
В
української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу,
його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність,
морально-етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з
татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва,
розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм
чиновників, хабарництво.
Вивчення фразеологізмів
поширює знання про безмежний світ
людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними
крилатими словами, дпомагає краще зрозуміти складні явища. Добірна,
фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які
містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої
мови. Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають
найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит. Фразеологія
завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну
оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу. Фразеологія має певний
зв’язок з життям суспільства, вона відображає історію життя свого носія,
розвиток його світогляду й уявлень, особливості формування психологічного
укладу. Фразеологічні одиниці зберігають залишки дуже далекого минулого. Чимало
фразеологізмів відображають соціальні відносини певних історичних періодів, де
коротко, влучно, мальовничо передається не тільки певна ситуація, а й наша
історія. Але чи не найкраще з усіх
можливих засобів саме фразеологія дає повне уявлення про психологію нашого
народу, свідчить про високі моральні якості, менталітет українців. Тільки завдяки особливим властивостям фразеологічних одиниць – прислів’їв, приказок, дотепних крилатих виразів, виявлялись необхідними в житті, побуті,
спілкуванні.
Література:
1. Алефіренко М.Ф.
Теоретичні питання фразеології. – Х.: Вища шк., 1987.
2.. Білоножко В.,
Гнатюк І. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія.–Х:
ФОЛІО, 1999.
3. Культура і побут населення України: навч. Посібник/
В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, Ф.В.Горленко та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996.
4. Рогач О. Етнос. Мова. Фразеологізм.
//Дивослово. –1998. – № 9, С14 – 15.
5.Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.,
Наук. Думка, 1973.
6. Фразеологічний
словник української мови. В 2-х. – К.: 2000. – 450 с.