Студентка Коваленко А.С., ст. викладач Перевальська М.А.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ФРАЗЕОЛОГІЯ – ДЖЕРЕЛО НАРОДОЗНАВСТВА

 

       Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, побуту, моралі, болю і гніву, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя. . Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою.

         Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності :Ламати голову”, Сушити мозок”, Перебирати в пам'яті”; психічного стану: Бути на сьомому небі”, Сам не свій”, Руки опустити”, На дибки ставати”;  взаємин між людьми : Посадити в калюжу”, Давати прочухана”, Носити камінь за пазухою”; стану людського організму: Носом клювати“, Зуб на зуб не попадає”;, дається оцінка людей, явищ, дій: Ні риба, ні м'ясо”, На розум не багатий”, Як сніг на голову”. та інші.   Серед українських фразеологізмів є традиційні формули -– власне українські: “На городі бузина, а в Києві дядько”, “Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса”; образні порівняння: “Старий, як світ”; “Чистий, як сльоза”; доброзичливі побажання: “Великий рости”; “Будь здорова, як вода, а багата, як земля” тощо. Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать. Наприклад: “Мир та лад великий клад”, Правда кривду переважить”, Не місце красить людину, а людина місце”, Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться”.

         Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: “Не до солі”, “Вийшов пшик”, “На вербі груші ростуть”. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: “Жувати жуйку”, Розправляти крила”, Скриготати зубами”,  Задирати носа”.

         Про людину, що добре знає свою справу, кажуть: “Він на цьому ділі собаку з'їв” .А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того , за що взявся , як говорять: “Зробив із лемеша швайку”, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності.

          Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження.

         В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність, морально-етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво.

Вивчення фразеологізмів поширює знання  про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, дпомагає краще зрозуміти складні явища. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови.  Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит. Фразеологія завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу. Фразеологія має певний зв’язок з життям суспільства, вона відображає історію життя свого носія, розвиток його світогляду й уявлень, особливості формування психологічного укладу. Фразеологічні одиниці зберігають залишки дуже далекого минулого. Чимало фразеологізмів відображають соціальні відносини певних історичних періодів, де коротко, влучно, мальовничо передається не тільки певна ситуація, а й наша історія.  Але чи не найкраще з усіх можливих засобів саме фразеологія дає повне уявлення про психологію нашого народу, свідчить про високі моральні якості, менталітет українців. Тільки завдяки особливим властивостям фразеологічних одиниць – прислів’їв, приказок, дотепних крилатих виразів,  виявлялись необхідними в житті, побуті, спілкуванні.

Література:

1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Х.: Вища шк., 1987.

2.. Білоножко В., Гнатюк І. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія.–Х: ФОЛІО, 1999.   

 3. Культура і побут населення України: навч. Посібник/ В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, Ф.В.Горленко та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996.

4. Рогач О. Етнос. Мова. Фразеологізм. //Дивослово. –1998. № 9, С14 – 15.

5.Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., Наук. Думка, 1973.

6.  Фразеологічний словник української мови. В 2-х. К.: 2000. 450 с.