Філологічні науки / 9. Етно-, соціо- і психолінгвістика

к. філол. н. Богуцький В. М.

Національна академія внутрішніх справ, Україна

Антропоцентричнi просторові моделі

Ідея антропоцентричності мови вважається загальновизнаною, оскільки, для багатьох мовних значень саме уявлення про людину виступає як певна точка відліку [1, c. 31]. Антропоцентричний принцип лежить і в основі механізмів тропеїзації, які відіграють важливу роль у формуванні просторових уявлень практично в усіх національних мовних картинах світу (НМКС). З цієї нагоди В. Телія доречно зауважувала, що антропоцентричний канон, за яким створюється "наївна картина світу", знаходить вираження передусім "у самій можливості мислити явища природи чи абстрактні поняття як "опредмечені" константи, як людей чи живі істоти, яким притаманні антропоморфні, зооморфні й т. ін. якісні, динамічні й ціннісні властивості" [3, с. 174]. Тропеїзація, за твердженням дослідниці, відбувається і на основі антропометричного принципу, відповідно до якого людина виступає мірою усіх речей. "Цей принцип, – висновує В. Телія, – проявляється у створенні еталонів чи стереотипів, котрі служать своєрідними орієнтирами в якісному чи кількісному сприйнятті дійсності" [3, с. 181]. Прояви антропоцентричних тенденцій слід вбачати і в антропоморфізмі просторових уявлень, що знайшли своє відображення не лише в процесах метафоризації, але й як архетипи були закарбовані у символах, обрядах, ритуалах. Так, орієнтованість людського тіла і його частин у фізичному просторі ще у давні часи знайшла своє відображення, як стверджує Дж. Купер у своїй "Ілюстрованій енциклопедії традиційних символів", у символіці хреста. Е. Шейніна у своїх студіях згадує про те, що антропоморфна семантика була присутня у семантиці хреста і в середовищі американських індіанців: північний кінець хреста символізував північний вітер, найпотужніший, всеперемагаючий, а також голову й інтелект; південний кінець – південний вітер, вогонь і почуття, а також плавлення й згоряння; східний співвідносився зі східним вітром, серцем – джерелом любові і життя; західний кінець символізував м’який західний вітер з країни духів, подих смерті й неминучу для кожного подорож у невідоме [4, с. 16]. Ще більш виразно-антропометричною є символіка подвійного хреста, який складається з двох грецьких хрестів різного розміру.

Отже, антропоцентричний канон у мовній картини світу реалізується за трьома напрямами – як антропоцентризм, антропометризм і антропоморфізм і оприявнюється через "олюднення" явищ (у тому числі й простору) оточуючого світу, створення "людиноорієнтованих" еталонів (стереотипів), котрі визначають кількісні та якісні вектори сприйняття дійсності. При цьому антропоцентричний і антропометричний принципи організації НМКС назагал частіше заявляють про себе в процесах вторинної номінації – персоніфікації / метафоризації, метонімізації, тоді як антропоморфний принцип виявляється більш актуальним як підґрунтя для міфологізації просторових уявлень.

Висновки вчених про те, що саме "фізична орієнтація людини виступає основою для того опису світу, котрий закріплено у мові" [2, c. 29], дозволяє говорити й про назагал "достатньо спільні принципи, відповідно до яких свідомість людини, антропоцентрична за своєю природою, організує непредметну дійсність по аналогії зі світовим простором і часом, даними в безпосередньому відчутті" [3, с. 193]. Доповнюючи висновки Дж. Лакоффа і М. Джонсона, В. Телія зазначала, що "просторові координати осмислюються як високе чи низьке в людині, те, що попереду усвідомлюється як майбутнє, а те, що залишилося позаду – як минуле; прояви благородного начала позначаються за допомогою прикметника високий … недобрі задуми позначаються як низькі й ниці … орієнтація праворуч мислиться як "істинний" шлях — праведний чи вірний, як правда; верх сприймається як кульмінація певного (зазвичай приємного) стану … а низ – як символічній простір "гріхопадіння" [3, с. 201].

Література:

1. Апресян Ю. Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира / Ю. Д. Апресян // Семиотика и информатика. ‑ М. : Языки русской культуры, 1986. – Вып. 28. – С. 31.

2. Иванов В. В. Очерки по истории семиотики в СССР / В. В. Иванов. – М. : Наука, 1976. – С. 29.

3. Телия В. Н. Метафоризация и ее роль в создании языковой картины мира / В. Н. Телия // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. – М. : Наука, 1988. – С. 173-203.

4. Шейнина Е. Я. Энциклопедия символов / Е. Я. Шейнинa. – М. : АСТ ; Харьков : Торсит, 2001. – С. 16.