Политология/1. Современные избирательные технологии

К. політ. н. Лютко Н.В.

Хмельницький національний університет, Україна

Політичний дизайн

Динаміка політологічних досліджень сприяє постійному оновленню понятійно-категоріального апарату (використанню, наприклад, таких понять, як «поле політики», «політоід», «політичний дизайн», «політоценоз», «політичний ландшафт» і т.ін..), все ж ставлення до них з боку професіоналів-політологів не завжди однозначне [3].

Сучасне уявлення про дизайн в цивілізованому світі розглядається набагато ширше, ніж промислове проектування. Відомий американський дизайнер в галузі реклами М. Віньєллі якось вигукнув: «Дизайн всезагальний!» І дійсно - у будь-якій області творчої діяльності людини, чи то мистецтво, будівництво або політика, ми стикаємося з поняттям дизайну.

У 2001 році хітом новин став сумнозвісний бюлетень-метелик, що сколихнув всю американську громадськість, зіграв доленосну роль на президентських виборах, визначивши як мінімум на 4 роки вперед подальшу долю Сполучених Штатів. Це, мабуть, найбільш широко цитований приклад політичного впливу дизайну.

Політичний дизайн це не тільки простота і витонченість процесу прийняття політичних рішень, відповідних ментальності громадян і особливостям політичної культури суспільства, але якість принципів функціонування політичної системи . Мало говорити про структуру політичної системи, політичний рекрутинг, підбір, обирання кадрів, також необхідно говорити і про політичний антирекрутинг - видалення небажаних віджилих елементів системи. Політичний дизайн - це не тільки і не стільки стрункість нормативної системи, способів її реалізації, а й реальне, ефективне, конструктивне функціонування інших елементів політичної системи , в тому числі і інститутів громадянського суспільства. Завдання дизайну, його стратегічна функція в сучасній системі полягає в тому, щоб здійснити комунікацію між людьми й оточенням [1]

Політичний дизайн - напрям політичної наукової думки і практики , спрямований на формування політичної системи, насамперед її регіонального і локального рівня, що відповідає принципам функціональності , технологічності та естетичності . Зовнішня простота перетинається з красою і зручністю у використанні і грунтується на технологіях, які, як правило, приховані від простого споживача . « Зручно, красиво, технологічно » - закон дизайну, в рамках політичних технологій вимагає деякого уточнення: «Просто, зрозуміло, дешево» і «звично, технологічно, ефективно» у поєднанні зі словом «влада ».

В основі політичного дизайну лежить єдність чотирьох складових: функції, конструкції, форми і образу. Розглядаючи основні принципи дизайну, що визначають функціонування політичної системи, необхідно не забувати і про структурний підхід, розглядати взаємне розташування елементів системи в просторовій, часовій та статусній системі координат. Тут необхідно ввести такі складові дослідження як елемент, ансамбль (агрегат), середовище[2, с.57].

У даний момент в умовах глобалізації та уніфікації системи цінностей , пріоритетів і норм, відбувається і уніфікація політичних систем. Штучне нав'язування чужих, незвичних принципів організації суспільства наштовхується на серйозний опір, що також є проявом глобальної властивості будь-якої складноорганізованої системи - здатності і прагнення до самозбереження . Таким чином проглядається новий рівень застосування політичного дизайну - гармонійного поєднання загального та особливого, глобального і унікального, універсального і національно обумовленого як на рівні міжнародних відносин , так і на рівні національних утворень.

Література

1. Бодрийяр Ж. К критике политической экономии знака [Электронный ресурс], - М.: 2007. // Центр гуманитарных технологий. - Режим доступу:: http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5878/5885

2. Леонтьев А.Н. Политический дизайн / А.Н. Леонтьев // Изв. ВолгГТУ. Серия "Проблемы социально-гуманитарного знания" : межвуз. сб. науч. ст. / ВолгГТУ. - Волгоград, 2007. - Вып. 4, № 10. - C. 57-60.

3. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов [Електронний ресурс]/А. И. Соловьев. — М.: Аспект Пресс, 2006. — 559 с. –Режим доступу: http://yanko.lib.ru/books/politologiya/politology-solovyev-2006-a.htm