Сколодчук О.О. магістр

Вінницького національного аграрного університету

м. Вінниця, Україна

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

Реформування земельних відносин в Україні передбачає проведення цілого комплексу екологічних, соціальних, правових, економічних та інших заходів, спрямованих на формування на нових за змістом і характером суспільних відносин, пов’язаних з використанням землі.

Здійснення земельної реформи в Україні сприяло трансформації колективної власності в приватну і формуванню на її базі більш ефективної соціально-економічної системи відносин з високим мотиваційним механізмом до роботи і твердою системою відповідальності за її результати.

Особливістю земельної реформи є те, що вона є складовою частиною економічної реформи держави. Ця реформа охоплює не тільки реформування земельних відносин, а і відносин власності на засоби виробництва, і націлена вона на ліквідацію державної монополії власності на землю та інші засоби виробництва, на відродження власника і хазяїна у сільській місцевості [3].

Земельна реформа в Україні пройшла ряд етапів. Перший з них бере свій початок з прийняття Земельного кодексу Української РСР (1990 р.), яким було зафіксовано існування права на землю у формі довічного успадкованого володіння, постійного володіння, а також постійного і тимчасового користування.

Другий етап земельної реформи започаткований у січні 1992 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про форми власності на землю» і в березні цього ж року — нової редакції Земельного кодексу України. Цими документами були внесені істотні зміни у форми власності на землю — в Україні запроваджувалися три форми власності на неї: приватна, колективна і державна, причому юридично визнано, що дані форми власності є рівноправними.

Третім етапом земельної реформи стало прийняття Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», «Про оренду землі», «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» та «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Початком четвертого етапу земельної реформи (за думкою автора цього підручника) став Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (грудень 1999 р.). Ним передбачався вільний вихід членів КСП із складу цих підприємств зі своїми земельними і майновими паями та створення на їх основі інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності [2].

Земельна реформа активно обговорюється в Україні далеко не перший рік. За час незалежності вже відновлена приватна власність на землю, усунені обмеження на надання земельних ділянок громадянам, з'явилися фермерські господарства, дозволена оренда земельних ділянок, введена платність землекористування.

З прийняттям національної Програми реформ на 2010-14 рр. робота над реформою знову пожвавилася. Після активної дискусії наприкінці 2011 р. був прийнятий у першому читанні базовий законопроект про ринок земель, який визначав правові та економічні засади організації і функціонування ринку, а також порядок продажу і оренди земельних ділянок на торгах. Однак потім процес знову сповільнився, і доробка принципів реформи триває донині.

Важливий принцип реформи – обмеження на площу землі аграрного призначення у володінні однієї особи. Було запропоновано ввести ліміт у 100 га незалежно від місця розташування в країні. Глава комітету Верховної ради з питань аграрної політики та земельних відносин Г. М. Калетник додає, що пропонується обмежити і площу оренди «в одні руки» (не більше 10% території адміністративного району та 50 тис. га в межах всієї країни). «Обмеження потрібні для уникнення монополізації та надмірної концентрації с/г земель в одних руках, що сприятиме сталому розвитку всіх агропідприємств і запобіжить обезземеленню селян, коли всі землі і АПК будуть контролюватися десятком агрохолдингів», - зазначає парламентарій.

Нарешті, у вересні-2012 у рамках реформи створено державний Земельний банк, мета якого – кредитування агрокомпаній за ставкою, що перевищує облікову ставку Нацбанку не більше ніж на 5%. При цьому Зембанк отримав право брати землю в заставу під кредити [1].

На підставі зробленого аналізу вважаємо необхідним вжити певні заходи, які б сприяли належній реалізації напрямів земельної реформи, з метою побудови сучасної моделі регулювання земельних відносин.

По-перше, необхідно максимально понизити заполітизованість земельної реформи взагалі, шляхом збільшення прозорості дій влади щодо реалізації земельної реформи та залучення громадськості до вирішення земельних питань.

По-друге, з метою вирішення проблеми кредитування аграрного сектору, потрібно розробити дієвий механізм відносно порядку запровадження земельних (іпотечних) банків, з урахуванням цієї статті в держбюджеті.

По-третє, стосовно інвестицій в аграрний сектор, вважаємо, що відкривати ринок землі для закордонних інвесторів потрібно з урахуванням інтересів національного виробника, а також власників земель [4].

На сьогодні кінцевої мети – економічно ефективного та екологічно безпечного використання земель України ще не досягнуто. Позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального і ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших галузях виробництва, підвищення добробуту населення. Тому необхідно здійснити комплексний підхід до розв’язання проблеми реформування земельних відносин на ринкових засадах, у тісному поєднанні з економічними реформами у державі в цілому.

Список використаних літературних джерел.

1. А. Боярунець. Земельна реформа: бути чи не бути? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ua.for-ua.com/analytics/2013/06/11/082201.html

2. Земельна реформа в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid...

3. М. Пугачов, М. Кобець. Земельна реформа в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.undp.org.ua/agro/pub/ua/P2004_01_02_04.pdf 

4. О. Пасечник. Щодо питань реалізації земельної реформи в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/UZTNU.../45_pasechnik.pdf